07 грудня 2020 року м. Рівне №460/6632/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 з 11 листопада 2019 року пенсії за віком, на підставі ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за наявності стажу роботи не менше 20 років, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 11 листопада 2019 року пенсію за віком, на підставі ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з наявністю в мене стажу роботи не менше 20 років зарахувавши в стаж роботи період моєї роботи в Костопільському ДБК з 05.08.1980 по 28.07.1981 та у КСП «Світанок» з 20.05.1994 по 11.11.2000.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що твердження відповідача про відсутність підстав для призначені пенсії за віком, через відсутність необхідно стажу, не відповідає дійсності. Наголосив, що при звернення за призначенням пенсії подано всі необхідні документи, на підставі яких можна призначити пенсію за віком на пільгових умовах. Однак, відповідачем період роботи в Костопільському ДБК з 05.08.1980 по 28.07.1981 та у КСП «Світанок» з 20.05.1994 по 11.11.2000 не взято до уваги, та як наслідок безпідставно не призначено пенсію. Наголосив, що для призначення пенсії йому достатньо 20 років страхового стажу, оскільки в нього наявне посвідчення 3 категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи та необхідних 20 років стажу. Отже, вимоги відповідача про те, що необхідно мати 26 років стажу суперечить Закону, а саме ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.1-6).
Ухвалою суду від 21.09.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 460/6632/20 та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що період роботи позивача з 05.08.1980 по 28.07.1981, з 30.04.1986 по 20.06.1986 не може бути врахований до загального стажу, оскільки довідками ці періоди роботи позивач не підтвердив. Також, не зараховано період роботи з 20.05.1994 по 11.11.2000 в колгоспі "Світанок", оскільки не надана довідка про період роботи на підставі записів про трудову діяльність з урахуванням виробленого мінімуму. Вважає дії пенсійного органу щодо відмови у призначені пенсії позивачу - правомірними та обґрунтованими, а тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, за безпідставністю.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 03.04.2020 (категорія 3) (а.с.9).
26.12.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою за № 1957 та доданими документами про призначення пенсії за віком (а.с.61).
Відповіддю від 20.01.2020 № 1700-0301-8/149 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило у призначенні пенсії за поданою заявою. Вказало, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії № 1957 від 26.12.2019 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 14 років 1 день. Водночас, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненої 14.09.1981, оскільки внесення записів в зазначену трудову книжку не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (із змінами та доповненнями), чинної на дату заповнення трудової книжки. Не зараховано період з 05.08.1980 по 28.07.1981 (дата заповнення трудової книжки 14.09.1981); з 30.04.1986 по 20.06.1986 (відсутня печатка після запису про звільнення); з 25.03.1993 (відсутній запис про звільнення). Також не зараховано період роботи з 20.05.1994 по 11.11.2000 в колгоспі "Світанок", оскільки не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму. Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 1788 при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві враховується час роботи за фактичною тривалістю. Таким чином, враховуючи положення ст.26 Закону, немає підстав для призначення пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу 26 років (а.с.10-12).
Не погоджуючись із висновками відповідача щодо відсутності підстав для призначення пенсії на підставі ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за наявності стажу роботи не менше 20 років та не зарахування періодів роботи, позивач звернувся до суду.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закону України від 05.11.1991 №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII).
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закону №1058-ІV від 09.07.2003).
Частиною 1 ст.9 цього Закону передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Судом встановлено, що відповідач до страхового стажу не зарахував періоди роботи позивача, зазначені в трудовій книжці сері НОМЕР_2 , заповненої 14.09.1981, оскільки внесення записів в зазначену трудову книжку не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (із змінами та доповненнями), чинної на дату заповнення трудової книжки.
Також не зараховано період роботи з 20.05.1994 по 11.11.2000 в колгоспі "Світанок", оскільки не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму. Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 1788 при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві враховується час роботи за фактичною тривалістю.
З цього приводу суд зазначає таке.
Дослідженою копією трудової книжки від 14.08.1981 серії НОМЕР_3 підтверджено, що позивач 05.08.1980 зарахований робочим цеху ламінування Костопільського ордена Леніна домобудівного комбінату (наказ № 159-к від 05.08.1980), а звільнений 28.07.1981 (наказ № 619 від 20.08.1981).
Дійсно, датою заповнення трудової книжки серії НОМЕР_3 є - 14.09.1981, водночас період роботи позивача у комбінаті - 05.08.1980 по 28.07.1981.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону №1788 та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Також, у п.1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (із змінами та доповненнями) передбачається, що в трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання відповідача, що до страхового стажу позивача не може бути зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненої 14.09.1981, оскільки внесення записів в зазначену трудову книжку не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (із змінами та доповненнями), чинної на дату заповнення трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Ця обставина не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Разом з тим, архівною довідкою комунальної установи трудового архіву Костопільської районної ради від 26.03.2020 № 491 підтверджено, що ОСОБА_1 працював у ПАТ "Костопільский ДБК" і в документах з нарахування заробітної плати зазначені відповідні суми відповідно до графи "всього" 1980 та 1981 років (а.с.18).
Також, архівною довідкою цієї ж установи від 26.03.2020 № 490 стверджено, що згідно з особовою карткою форми №Т-2 по Костопільському ордена Леніна домобудівному комбінату ОСОБА_1 був прийнятий на роботу робітником в цех ламінування з 05.08.1980 по наказу від 05.08.1980 №159-к (наказ відсутній). Згідно з наказом по Костопільському ордену Леніна домобудівному комбінату від 20.08.1981 № 619 ОСОБА_1 був звільнений з роботи по ст.36 п.7 КЗпП України з 10.07.1981, в зв'язку з вступом в законну силу вироку суду (а.с. 19, 20, 21).
Відповідно до архівної довідки від 26.03.2020 № 492 Костопільський орден Леніна домобудівного комбінату було створено 21.09.1944 на основі рішення державного Комітету Оборони. Згідно наказу Міністерства промисловості України №291 від 06.09.1994 на Костопільському ДБК створено відкрите акціонерне товариство «Костопільський ДБК» (підстава: наказ Міністерства промисловості України №291 від 06.09.1994). На підставі загальних зборів акціонерів ВАТ «Костопільський ДБК» відкрите акціонерне товариство «Костопільський домобудівний комбінат» перетворено у публічне акціонерне товариство «Костопільський домобудівний комбінат» (підстава: протокол загальних зборів акціонерів №15 від 18.02.2011). На підставі загальних зборів акціонерів ПАТ «Костопільський ДБК» публічне акціонерне товариство «Костопільський домобудівний комбінат» прийнято рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації (підстава: протокол загальних зборів акціонерів №17 від 26.04.2013)(а.с.17).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем надано необхідні докази щодо роботи у Костопільському ордені Леніна домобудівному комбінаті (ПАТ "Костопільский ДБК") з 05.08.1980 по 28.07.1981. Доказів щодо недостовірності записів у трудовій книжці щодо цього періоду відповідачем не надано. А тому недотримання роботодавцем порядку щодо заповнення трудової книжки, не може ставитися в залежність особі щодо зарахування періоду роботи.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність зарахування вказаного періоду роботи, з 05.08.1980 по 28.07.1981 до страхового стажу позивача.
Також, відповідно до записів трудової книжки з 20.05.1994 позивач зарахований будівельником у КСП "Світанок" Пирятинського району Полтавської області (наказ № 12 від 18.05.1994) та звільнений за власним бажанням 11.11.2000 (наказ № 23 від 10.11.2000)(а.с.13-15).
Листом - відповіддю від 27.03.2020 № 04.1-09/114 Пирятинської районної ради Полтавської області повідомлено адвоката позивача, що в книгах нарахування заробітної плати по КСП "Світанок" за 1997-2000 роки, які передані на постійне зберігання до Трудового архіву Пирятинської районної ради, значиться ОСОБА_1 (а.с.16). Водночас, є періоди де відомості про вихододні та заробітну плату не в повному обсязі відображені, або є періоди в яких зазначена заробітна плата, однак не зазначені вихододні.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомоги позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального стажу.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Більше того, за приписами ст.62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 (Основні положення № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Пункт 2 вказаних Основних положень № 310 регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Усі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особою та печаткою (пункт 6).
Відповідно до п. 5, 6 Основних положень № 310 до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи.
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (пункт 13).
Як судом вказувалося, згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, та архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань видків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка.
З трудової книжки НОМЕР_3 встановлено, що 20.05.1994 позивач зарахований будівельником у КСП "Світанок" Пирятинського району Полтавської області (наказ № 12 від 18.05.1994), який 18.02.2000 реформований в СВК "Світанок", та звільнений ОСОБА_1 за власним бажанням 11.11.2000 (наказ № 23 від 10.11.2000).
Вказані записи завірені підписом і печаткою.
Таким чином, доводи відповідача про те, що вказаний стаж не можна зарахувати, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум вихододнів та його виконання безпідставні, оскільки на особу не може перекладатися обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відтак, вказаний період роботи ОСОБА_1 з 20.05.1994 по 11.11.2000 у КСП "Світанок" (СВК "Світанок") Пирятинського району Полтавської області підлягає зарахуванню до його страхового стажу, позаяк відповідачем не доведено факту невиконання без поважних причин позивачем встановленого мінімуму трудової участі, для необхідності зарахування страхового стажу.
Що стосується призначення з 11.11.2019 пенсії за віком, на підставі ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за наявності стажу роботи не менше 20 років, то суду необхідно вказати таке.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону Закон №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Разом з тим, відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.
Згідно із ч. 2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина і порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, однак при призначені пенсії може застосовуватися лише у випадку призначення державної пенсії або додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так наявними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 віднесений до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, з системного аналізу вказаних норм пенсійного законодавства суд дійшов висновку, що призначення пенсій за віком особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі Закону № 796-ХІІ без врахування положень Закону № 1058, - не є можливим. Тобто, пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ без врахування пенсійного віку та страхового стажу визначеного ст. 26 Закону № 1058 не призначаються.
Закон № 1058 є спеціальним Законом який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Разом з тим, ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ лише надано право для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який враховується при збільшенні пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж.
Згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 14 років 1 день.
Суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача з 20.05.1994 по 11.11.2000 зарахувати період роботи позивача у КСП "Світанок" (СВК "Світанок") Пирятинського району Полтавської області та період роботи у Костопільському ордені Леніна домобудівного комбінату (ПАТ "Костопільский ДБК") з 05.08.1980 по 28.07.1981. Водночас, враховуючи навіть зобов'язання зарахувати вказаний період роботи, у позивача відсутній необхідний страховий стаж 26 років, на виконання положень Закону України № 1058.
А тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 з 11.11.2019 пенсії за віком, на підставі ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за наявності стажу роботи не менше 20 років, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 11.11.2019 пенсію за віком, на підставі ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - не підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було частково надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Оскільки судом встановлений факт часткової наявності порушеного права позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, то поданий позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати на суму 420,40 грн., сплачені згідно із квитанцій № 0.0.1820901146.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.47).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 05.08.1980 по 28.07.1981 у Костопільському ордені Леніна домобудівному комбінаті та період його роботи у КСП «Світанок» (який 18.02.2000 реформовано в сільсько-господарський виробничий кооператив "Світанок" (СВК "Світанок") з 20.05.1994 по 11.11.2000.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати на суму 420,40 грн (чотириста сорок гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 07 грудня 2020 року.
Суддя Д.П. Зозуля