Рішення від 03.12.2020 по справі 440/2566/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2566/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецькій В.О.,

представника позивача - Савченка О.В.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року № Ф-8565-51/2481 про сплату боргу в розмірі 29 293,44 грн.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року № Ф-8565-51/2481 про сплату боргу в розмірі 29 293,44 грн сформована не на плату штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску протягом лютого 2018 року - лютого 2020 року, а є повторним нарахуванням єдиного внеску протягом періоду з лютого 2018 року по листопад 2019 року з додаванням нарахування єдиного внеску за четвертий квартал 2019 року. Таким чином, позивачу фактично нараховано борг у подвійному розмірі, оскільки кожна вимога про сплату боргу є виконавчим документом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

17 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваної вимоги та нарахованому боргу. Зазначив, що у зв'язку із збільшенням боргу за 4-квартал 2019 року на суму 2754,18 грн, керуючись статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 13 лютого 2020 року сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-8565-51/2481 на суму 29 293,44 грн (а.с. 47-50).

23 червня 2020 року представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 66-67).

За результатами розгляду вищевказаного клопотання провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/804/20.

23 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив ГУ ДПС у Полтавській області. У відповіді позивач наполягав на правомірності своїх вимог та необгрунтованості винесення вимоги на одну й ту саму суму боргу (а.с. 80-89).

02 листопада 2020 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (а.с. 115-116).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року поновлено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02 листопада 2005 року (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 585 000 0000 003500). Дата взяття на податковий облік у ГУ ДПС у Полтавській області 03 листопада 2005 року №1662-05 (а.с. 44-45).

ГУ ДПС у Полтавській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 листопада 2019 року №Ф-8565-51/8221 на суму 26 539,26 грн.

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність про що свідчить запис від 04 лютого 2020 року №25850060004003500.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20 листопада 2019 року №Ф-8565-51/8221, позивач звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року по справі № 440/804/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовлено у повному обсязі (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reestr.court.gov.ua/Review/88811666).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року по справі № 440/804/20 - залишено без змін (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reestr.court.gov.ua/Review/91412901).

У свою чергу 13 лютого 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8565-51/2481 на суму 29 293,44 грн (а.с. 52).

Позивач не погоджуючись із вимогою №Ф-8565-51/2481 на суму 29 293,44 грн та діями щодо її винесення, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі - Закон № 2464-VI)

Відповідно до вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 2464-VI на органи доходів і зборів покладено контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20 квітня 2015 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, підпункту 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

За приписами пункту 2 розділу VІ Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із пунктом 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

За приписами пункту 5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Полтавській області сформовано дві вимоги про стягнення із ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску:

- № Ф-8565-51/8221 від 20 листопада 2019 року на суму 26 539,26 грн;

- № Ф-8565-51/2481 від 13 лютого 2020 року на суму 29 293,44 грн.

Як зазначив відповідач у відзиві та підтверджується розрахунком боргу (а.с. 55), ОСОБА_1 нараховано ЄСВ в сумі 29 293,44 грн:

- за 2017 рік по строку сплати 09 лютого 2018 року в сумі 8 448 грн за 2017 рік;

- за 1 квартал 2018 року по строку сплати 19 квітня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;

- за 2 квартал 2018 року по строку сплати 19 липня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;

- за 3 квартал 2018 року по строку сплати 19 жовтня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;

- за 4 квартал 2018 року по строку сплати 21 січня 2019 року в сумі 2 457,18 грн;

- за 1 квартал 2019 року по строку сплати 19 квітня 2019 року в сумі 2 754,18 грн;

- за 2 квартал 2019 року по строку сплати 19 липня 2019 року в сумі 2 754,18 грн;

- за 3 квартал 2019 року по строку сплати 21 жовтня 2019 року в сумі 2 754,18 грн;

- за 4 квартал 2019 року по строку сплати 20 січня 2020 року в сумі 2 754,18 грн.

Станом на 31 жовтня 2019 року, згідно інтегрованої картки платника за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26 539,26 грн, в зв'язку з чим 20 листопада 2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 8565-51/8221, в результаті збільшення боргу за 4-квартал 2019 року на суму 2 754,18 грн, 13 лютого 2020 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8565-51/2481 на суму 29 293,44 грн (а.с. 49).

Судом також враховано, що правомірність нарахування ОСОБА_1 боргу в розмірі 26 539,26 грн, згідно вимоги від 20 листопада 2019 року № Ф-8565-51/8221, підтверджено судовим рішенням по справі № 440/804/20.

Згідно із пунктом 7 розділу VІ Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Таким чином, платнику ЄСВ в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду направляється вимога про сплату недоїмки виключно лише на суму зростання боргу (недоїмки).

Проаналізувавши вимоги від 20 листопада 2019 року та від 15 листопада 2019 року, суд зазначає, що сума боргу, яка зазначена в оскаржуваній вимозі № Ф-8565-51/2481 від 13 лютого 2020 року нарахована за період з 2017 року, а не на різницю між сумою боргу, яка виникла у період після винесення попередньої вимоги та яка звернута до примусового виконання, тобто не на суму, лише зростання боргу - 2 754,18 грн.

Додатково на обґрунтування наведеної правової позиції свідчить те, що згідно вже викладених приписів пункту 3 розділу VІ Інструкції, які кореспондуються із частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, тобто визначені в ній суми підлягають примусовому стягненню з боржника.

Отже, прийняття органом доходів і зборів вимог про сплату боргу (недоїмки), які включають в себе суму боргу за попередньою вимогою створює передумови для протиправного повторного стягнення з особи сум за один й той самий період, позбавляє вимогу таких ознак акту індивідуальної дії як гранична чіткість.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної вимоги, а тому вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області № Ф-8565-51/2481 від 13 лютого 2020 року.

При цьому, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Полтавській області не позбавлено права винести вимогу на різницю суми боргу ЄСВ.

Стосовно тверджень представника відповідача, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області направляється до примусового виконання лише різниця боргу, а не вся сума зазначена, зокрема у вимозі від 13 лютого 2020 року № Ф-8565-51/2481, суд зазначає наступне.

Як випливає із змісту вимоги від 13 лютого 2020 року № Ф-8565-51/2481 Головним управлінням ДПС у Полтавській області чітко вказано, що "... суми, зазначені у вимозі (29 293,44 грн) підлягають сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги на рахунки органу доходів і зборів. У разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги (29 293,44 грн), ця вимога передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" ...".

З вищевикладеного однозначно слідує, що ОСОБА_1 або повинен добровільно сплатити 29 293,44 грн, або дана сума буде стягнута в примусовому порядку, при цьому зміст вимоги від 13 лютого 2020 року № Ф-8565-51/2481 не містить застережень щодо сплати частини боргу чи хоча б зазначення її суми, що ставить позивача у ситуації правової невизначеності.

Щодо позовних вимог про визнання дій Головного управління ДПС у Полтавській області під час винесення оскаржуваної вимоги протиправними, то суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме вказана вимога як рішення суб'єкта владних повноважень. Окремих дій, крім винесення вимоги, які б порушували права позивача, судом не встановлено.

Таким чином позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо стягнення із Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, крім іншого, просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність витрат складності справи та відсутності підтверджуючих документів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

12 травня 2020 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 5 (а.с. 31-33).

Позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 2 000 грн гонорару, що підтверджуються квитанцією № 3 від 18 травня 2020 року (а.с. 36).

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд бере до уваги що позивач документально підтвердив сплату 2 000 грн на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним.

18 травня 2020 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписано Акт надання правничої допомоги з детальним описом робіт (а.с. 34-35).

Дослідивши акт приймання-передачі послуг за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Полтавській області витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 2 000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831, юридична адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року № Ф-8565-51/2481 про сплату боргу в розмірі 29 293,44 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 грудня 2020 року.

Суддя С.О. Удовіченко