Справа № 420/10649/20
08 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію,
15.10.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 та скасувати рішення №1042/03-10/1 від 19.12.2019 р. «про відмову у призначенні пенсії»;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди роботи з 1985 р. по 1989 р., з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р., з 02.04.1999 р. по 26.05.2003 р., з 26.05.2003 р. по 30.11.2018 р., призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільговим умовах як трактористу - машиністу, безпосередньо занятому у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідно до п.«в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та як електрозварювальнику, відповідно до Розділу XIV ст. 114 п.2 п. п. 3 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з набуттям права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону 17.10.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 1042/03-10/1 від 19.12.2019 р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначені пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.10.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 19.10.2020 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином завірену копію матеріалів щодо прийняття рішення №1042/03-10/1 від 19.12.2019 р. «про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ».
16.11.2020 року за вх. №48528/20 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду від 19.10.2020 року надійшли витребувані судом матеріали.
16.11.2020 року за вх. №48527/20 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців. Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Для призначення пенсії на пільгових умовах приймається уточнююча довідка підприємства, установи, організації або їх правонаступників відповідну до додатку 5 пункту 20 Порядку № 637. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видану зазначену довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів - машиністі підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. При відсутності трудової книжки, або коли в труповій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на виплату заробітної плати та інші. Відповідач зазначає, що у разі неможливості підтвердження первинними документами факту роботи в шкідливих умовах пенсія призначається на загальних підставах. Таким чином, враховуючи вищезазначене, правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відсутні. Право на пенсію за віком на загальних умовах ОСОБА_1 набуватиме в 60 років при наявності загального стажу 31 рік.
26.11.2020 року за вх. № ЕС/989/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 позивач працював:
з 01.09.1979 р. по 16.07.1982 р. - учень Білгород-Дністровського СГПТУ- 10, електрогазозварювальник;
з 22.07.1982 р. по 30.12.1982 р. - електрозварювальник 3 розряду в «Одеському дослідно-експериментальному заводі»;
з 07.04.1983 р. по 26.04.1983 р.- електрогазозварювальник на винзаводі радгосп ім. С. Лазо;
з 26.04.1983 р. по 22.05.1985 р. - служба в лавах Радянської Армії.
Відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника - позивача НОМЕР_2 він працював:
з 10.08.1985 р. по 10.05.1989 р. - тракторист-машиніст колгоспу ім. Суворова;
з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р. - електрозварювальник радгоспу «Україна»;
з 02.04.1999 р. по 26.05.2003 р. - тракторист СФГ «Світлана»;
з 26.05.2003 р. по 26.11.2010 р. - зварювальник на винзаводі СЗАО «Агрофірма ім. С. Лазо»;
з 22.12.2010 р. по 09.06.2011 р. - виплата по безробіттю;
з 10.06.2011 р. по 15.11.2012 р. - газоелектрозварювальник винзаводу СЗАО «Агрофірма ім.. С. Лазо»;
з 06.02.2013 р. по 12.06.2013 р.- виплата по безробіттю;
з 13.06.2013 р. по 21.07.2016 р. - електрогазозварювальник ПАТ «Агрофірма ім. С. Лазо»;
з 16.08.2016 р. по 16.12.2016 р. - електрогазозварювальник ТОВ «Лоза «ВА»;
з 27.12.2016 р. по 02.05.2017 р. - виплата по безробіттю;
з 03.05.2017 р. по 14.11.2017 р. - електрогазозварювальник ТОВ Лоза «ВА»;
з 22.11.2017 р. по 02.04.2018 р. - виплата по безробіттю;
з 04.04.2018 р. по 30.11.2018 р. - електрогазозварювальник ТОВ «Лоза «ВА»;
з 25.01.2019 р. по 10.04.2019 р.- виплата по безробіттю.
Загальний стаж роботи складає 37 років 01 місяців 22 днів.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
ОСОБА_1 17.10.2019 року звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До заяви надано: трудова книжка НОМЕР_1 , архівна довідка №403 від 30.09.2019р.,архівна довідка №464 від 30.09.2019р., історична довідка сторінка №14, довідка №7 від 26.09.2019р., довідка №40 від 08.10.2019р., довідка - 27.05.2019р., довідка №58 від 27.05.2019 р., архівна довідка №254 від 19.06.2019р., диплом № НОМЕР_3 , військовий квиток НОМЕР_4 , архівні довідки про заробіток.
Рішенням №1042/03-10/1 від 19.12.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через неврахування стажу роботи у період з 1985 р. по 1989 р., з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р., з 02.04.1999 р. по 26.05.2003 р., з 26.05.2003 р. по 30.11.2018 р.
Відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника - позивача НОМЕР_2 він працював:
-з 10.08.1985 р. по 10.05.1989 р. - тракторист-машиніст колгоспу ім. Суворова;
-з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р. - електрозварювальник радгоспу «Україна».
Щодо періоду роботи позивача з 10.08.1985 р. по 10.05.1989 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до архівної довідки №403 від 30.09.2019 року, виданої відділом районного трудового архіву КО «Саратагоспархів», ОСОБА_1 з 1985 по 1989 роки працював в колгоспі ім. Суворова на посаді сварщика у 1985 року та тракториста з 1986 по 1989 роки, що підтверджується справою № 9 колгоспу ім. Суворова с. Введінка Саратського району Одеської області.
Також, згідно історичної довідки про діяльність сільськогосподарської артілі (колгоспу) ім. Суворова, в червні 1946 року в с. Введінка Арцизського району Ізмаїльської області на загальних зборах мешканців прийнято рішення про створення в с. Введінка колгоспу ім. Суворова, на підставі протоколу № 1. В січні 1965 року колгосп ім. Суворова територіально став відноситися до Саратського району. 09.01.1992 року на підставі рішення загальних зборів колгоспників протоколу № 1 та Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», колгосп ім. Суворова реорганізовано в сільськогосподарське підприємство (КСП) ім. Суворова. 11.02.2000 року на підставі Указу Президента України «про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектору економіки» та протоколу загальних зборів членів КСП № 2 сільськогосподарське підприємство ім. Суворова - ліквідовано.
Щодо періоду роботи позивача з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до архівних довідок № 254, № 255 та № 256 від 19.06.2019 року, виданих Тарутинською районною радою Одеської області, ОСОБА_1 з 02.06.1989 по 01.04.1999 роки працював та отримував заробітну плату у радгоспі «Українець» та значиться на посаді електрозварювальника.
Вищезазначені відомості, як з трудової книжки, так і з наданих позивачем довідок, які підтверджують, що позивач у періоди з 10.08.1985 р. по 10.05.1989 р. з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р. працював на посаді тракториста, відповідачем не спростовані.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № справа №548/2056/16-а (№К/9901/44334/18).
Отже, відповідачем при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 безпідставно не зараховано стаж роботи в колгоспі ім. Суворова та у радгоспі «Українець».
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно із пунктом 4.3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1987 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось (пункт 4.5 Порядку).
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442, постанова № 442 відповідно) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 2 постанови № 442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 442 атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років; відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесені до переліку.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 у справі № 466/455/17.
Так, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 позивач працював:
з 02.04.1999 р. по 26.05.2003 р. - тракторист СФГ «Світлана»;
з 26.05.2003 р. по 26.11.2010 р. - зварювальник на винзаводі СЗАО «Агрофірма ім. С. Лазо»;
з 10.06.2011 р. по 15.11.2012 р. - газоелектрозварювальник вин заводу СЗАО «Агрофірма ім.. С. Лазо»;
з 13.06.2013 р. по 21.07.2016 р. - електрогазозварювальник ПАТ «Агрофірма ім. С. Лазо»;
з 16.08.2016 р. по 16.12.2016 р. - електрогазозварювальник ТОВ «Лоза «ВА»;
з 03.05.2017 р. по 14.11.2017 р. - електрогазозварювальник ТОВ Лоза «ВА»;
з 04.04.2018 р. по 30.11.2018 р. - електрогазозварювальник ТОВ «Лоза «ВА».
Таким чином, пільговий робочий стаж позивача з 02.04.1999 року по 26.05.2003 рік та з 26.05.2003 року по 30.11.2018 рік, що складає 20 років та підтверджується трудовою книжкою, але не врахований Пенсійним фондом через відсутність проведеної атестації робочих місць, або ж нечіткого трактування назви посади.
Суд зазначає, що копією довідки № 7 від 26.09.2019 року, виданої СФГ «Світлана», додатково підтверджено, що позивач з 02.04.1999 року по 26.05.2003 рік працював в СФГ «Світлана» трактористом-машиністом, був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві.
Судом встановлено, що робота позивача на посаді тракториста-машиніста була безпосередньо пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва і тваринництва, та позивач працював трактористом-машиністом на різних підприємствах на тракторах протягом усього робочого року, а саме як трактористом на полі, так трактористом на фермах в зимовий час, так і зайнятий ремонтом та обслуговуванням тракторів, оскільки специфіка його роботи вимагала постійної зайнятості на машинах-тракторах та їх ремонту і обслуговування, тобто позивач всі роботи, які виконував, були пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції з використанням сільськогосподарської техніки - трактора.
При цьому, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для підтвердження періодів роботи з 02.04.1999 року по 26.05.2003 рік як пільгового стажу.
Згідно з Довідкою № 57 від 27.05.2019 року, виданої ТОВ «Лоза «ВА», ОСОБА_1 працював повний робочий день в ТОВ «Лоза «ВА» на посаді електрогазозварювач, що передбачена Списком № 2 розділу XV підрозділу 2 на підставі ст..100 п. «б» ч. 1 (підстава - Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003) з 26.05.2003 р. по 26.11.2010 р., з 10.06.2011 р. по 15.11.2012 р., з 13.06.2013 р. по 21.07.2016 р., з 16.08.2016 р. по 16.12.2016 р., з 03.05.2017 р. по 14.11.2017 р. та з 04.04.2018 р. по 30.11.2018 р., що складає 13 років 7 місяців 5днів.
Додатково зазначено, що наказу атестації робочих місць на підприємстві не має.
Також, надана Довідка № 58 від 27.05.2019 року, в якій зазначено, що колишній колгосп ім. С. Лазо перетворено в радгосп-завод ім. С. Лазо, на підставі протоколу загальних зборів № 4 від 04.04.1975 року, 06.02.1997 року на підставі протоколу загальних зборів засновників перетворено в КСП ім. С. Лазо, 03.03.2020 року на підставі протоколу установчих зборів пайовиків № 1 перетворено в СЗАТ «Агрофірма ім. С. Лазо», 30.12.2011 року на підставі загальних зборів акціонерів № 2 від 30.10.2010 року перетворено в ПрАТ «Агрофірма ім. С. Лазо», протоколом № 1 від 21.07.2016 року перетворено в ТОВ «Лоза «ВА».
Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
На підставі викладеного суд вважає, що у даному випадку відповідач безпідставно не взяв до уваги зазначені документи позивача, де вказано період його роботи на посадах тракториста-машиніста в СФГ «Світлана» та електрогазозварювача в ТОВ «Лоза «ВА», та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірних періодів роботи позивача при розгляді його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо дати з якої має бути призначена пенсія.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 17.10.2019 року.
Враховуючи, що спірні періоди роботи підтверджені належним чином оформленими записами в трудовій книжці, а також відповідними довідками, суд вважає, що пенсія повинна бути призначена з 17.10.2019 року, тобто з моменту звернення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2019 у справі № 806/1952/18 вказує, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
Касаційний адміністративний суд зазначив, що у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України вказує на те, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами та призначеннями пенсії може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
За таких обставин у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення" право пенсіонера на призначення пенсії.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 17.10.2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Оскільки позивач звернувся до відповідача 17.10.2019 року, тому пенсія має бути призначена та нарахована йому саме з цієї дати.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 681,60 грн., сплачені згідно квитанції № 0.0.1868952825.1 від 14.10.2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Одеській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 255, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1042/03-10/1 від 19.12.2019 р. «про відмову у призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди роботи з 1985 р. по 1989 р., з 02.06.1989 р. по 01.04.1999 р., з 02.04.1999 р. по 26.05.2003 р., з 26.05.2003 р. по 30.11.2018 р., призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільговим умовах як трактористу-машиністу, безпосередньо занятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до п.«в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та як електрозварювальнику відповідно до Розділу XIV ст. 114 п.2 п. п. 3 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2019 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1681 (тисячу шістсот вісімдесят одна гривня) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Н.В. Потоцька
.