Справа № 420/11180/20
08 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо проведення своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних роки служби та грошової компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок розрахунку з ОСОБА_1 одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних роки служби та грошової компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015,2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що Наказом від 31 липня 2020 року № 339-ОС позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом а (у зв'язку із закінченням строку контракту ) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і направлений на військовий облік до Ізмаїльського ОМВК Одеської області з 27 серпня 2020 року, так як мені було надано невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік тривалістю 26 (двадцять шість) календарних днів з 01 серпня по 27 серпня 2020 року. 30 вересня 2020 року я звернувся до 17 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з заявою про надання мені довідки щодо середньомісячної зарплати, довідки щодо загальної суми єдиної грошової допомоги, що належить виплаті при звільненні та довідку про суму грошової компенсації за 84 невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рр. з вказанням загальної суми виплати. Проте у відповідь на свою заяву, отримав лист за підписом Начальника Ізмаїльського прикордонного загону, у додатках до якого малася довідка про отримані доходи за 12 місяців з зазначенням середнього заробітку. Отже, позивач вважає, що його заяву не розглянуто належним чином, на підставі цього змушений звернутися до суду з проханням задовільнити клопотання про витребування довідок відповідно до моєї заяви від 30.09.2020р. до Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Ухвалою суду від 27.10.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 19.11.2020 року (вхід. №49196/20) від відповідача надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що Державна прикордонна служба України не входить до Збройних Сил України. Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України регулюється Положення про проходження громадянах н України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року N 1115/2009, а порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України - Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558. Крім того відповідач зазначає, що позивачу нарахована грошова компенсація за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки в сумі 47657,40 грн. та одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних роки служби в сумі 221266,50 грн. У жовтні 2020 року позивачу виплачено частину грошової компенсації, а саме 14775,0 грн. (з відрахуванням 1,5% військового збору в розмірі 225 грн.), що підтверджується додатками №№ 2-4. На сьогоднішній день позивачу не виплачено 32657,40 грн. (без вирахування податків і зборів) грошової компенсації. Заборгованість по зазначеним виплатам позивачу виникла у зв'язку з ненаданням асигнувань головним розпорядником коштів - Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 , безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, що підтверджується довідкою про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за № 5/ІІІ/1/559 від 29.01.2015року та посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 24.02.2015р.
ОСОБА_2 , старший офіцер відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу, відповідно до Наказу від 31.07.2020р. за № 339-ОС начальника 17 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом а (у зв'язку із закінченням строку контракту ) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і направлений на військовий облік до Ізмаїльського ОМВК Одеської області з 27 серпня 2020 року.
30 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до 17 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з заявою про надання довідки щодо середньомісячної зарплати, довідки щодо загальної суми єдиної грошової допомоги, що належить виплаті при звільненні та довідку про суму грошової компенсації за 84 невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рр. з вказанням загальної суми виплати.
Листом 17 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, направлено позивачу довідку про отримані доходи за 12 місяців з зазначенням середнього заробітку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу нарахована грошова компенсація за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки в сумі 47657,40 грн. та одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних роки служби в сумі 221266,50 грн.
У жовтні 2020 року позивачу виплачено частину грошової компенсації, а саме 14775,0 грн. (з відрахуванням 1,5% військового збору в розмірі 225 грн.), що підтверджується додатками №№ 2-4. На сьогоднішній день позивачу не виплачено 32657,40 грн. (без вирахування податків і зборів) грошової компенсації.
Відповідач вказує, що заборгованість по зазначеним виплатам позивачу виникла у зв'язку з ненаданням асигнувань головним розпорядником коштів - Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України № 2011-ХІІ.
Згідно з ч.2 ст.15 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до п.4 Порядку №393 строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно пп.1 п.9 розділу V Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом МВС України 25.06.2018 №558 (далі Інструкція №558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Підпунктом 5 п.9 розділу V Інструкції встановлено, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1,2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393.
Таким чином, у зазначених нормативно-правових актах наявні поняття вислуга років, календарна вислуга років, пільгова вислуга років, проте їх значення чітко не визначено.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає необхідним при вирішенні спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №806/2104/17, якій проаналізувавши ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-ХІІ, Порядок № 393, п.9 розділу V Інструкції №558, дійшов висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Таким чином, вислуга років (календарна та пільгова) враховується для визначення наявності права на виплату одноразової грошової допомоги та повинна складати у сукупності більш 10 років.
Відповідачем нараховано позивачу одноразову грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних роки служби в сумі 221266,50 грн., проте не виплачено у зв'язку з ненаданням асигнувань головним розпорядником коштів - Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Згідно Закон України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки та основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зазначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зазначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 пункту 14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (п. 17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 статті 10-1, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
Суд зазначає про те, що Рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 620/4218/18 прийнято рішення у зразковій справі з аналогічним питанням, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року вказане рішення Верховного суду залишено без змін.
Судом встановлено, що відповідачем нараховано позивачу грошову компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки в сумі 47657,40 грн., проте не виплачено у зв'язку з ненаданням асигнувань головним розпорядником коштів - Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо проведення своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних роки служби та грошової компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних роки служби та грошової компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015,2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.242 КАС країни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо проведення своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних роки служби та грошової компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних роки служби та грошової компенсацію за 84 невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015,2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко
.