Справа № 420/5756/20
08 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305, -
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0009423305 від 26.03.2020 року, № 0009463305 від 26.03.2020 року, № 0009443305 від 26.03.2020 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 10.01.2020 р. № 52 з 18.02.2020 р. щодо фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.02.2020 р. № 146/15-32-33-05/ НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.02.2020 р. в результаті виявлених на думку податкового органу порушень податкового законодавства платником податків фізичною особою ОСОБА_1 , прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення № 0009423305 від 26.03.2020 року, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 131 433,85 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 32 858,47 грн., (на підставі порушення п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України (далі - ПК України); податкове повідомлення-рішення № 0009463305 від 26.03.2020 року, яким донараховано військовий збір за результатами річного декларування у сумі 10 952,82 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2 738,21 грн. (на підставі порушення п.п.162.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1, п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.16' підрозділу 10 розділу ХХ ПК України); податкове повідомлення-рішення № 0009443305 від 26.03.2020 р., яким застосовано штрафну санкцію, внаслідок неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи у розмірі 170 грн. (на підставі порушення п.179.1 ст.179, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України). Не погодившись з вищевказаними прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України (далі - ДПС України). За результатами розгляду поданої скарги ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 05.06.2020 року, відповідно до якого ДПС України залишило без змін податкові повідомлення-рішення № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 від 26.03.2020 р., а скаргу без задоволення. Позивач вважає неправомірним проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, висновки викладені в акті перевірки від 28.02.2020 р. № 146/15-32-33-05/ НОМЕР_2 та протиправними, прийняті на його підставі, податкові повідомлення-рішення № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 від 26.03.2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що відповідно до наявної податкової інформації ППФО ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримувала доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Згідно з податковою інформацією з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, у ППФО ОСОБА_1 відсутнє джерело отримання доходу необхідного для надання поворотної фінансової допомоги у сумі 1 000 000,00 грн. Загальна сума отриманих доходів станом на 01.01.2017 року (з 01.01.1998 по 31.12.2016) складає 269 811,915 грн. Позитивна різниця між сумою наданої поворотної фінансової допомоги та загальною сумою отриманих доходів відповідно до інформації з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у сумі 730 188,05 грн. (1 000 000,00 - 269 811,95) слід вважати сумою одержаного доходу ППФО ОСОБА_1 , який підлягає оподаткуванню па підставі вимог п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що єдиним джерелом, на підставі якого податковий орган робить висновки про відсутність у позивача грошових коштів, які вона надавала як поворотну фінансову допомогу ФОП ОСОБА_2 є дані з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) укладались договори позики (поворотної фінансової допомоги) на безвідсотковій основі від 29.08.2016 р. на суму 50 000 грн., від 01.01.2017 р. на суму 1 000 000 грн., від 01.01.2018 р. на уму 700 000 грн. ФОП ОСОБА_2 вчасно виконала свої зобов'язання по зазначеним вище договором та повернула ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується розписками від 31.12.2016 р., від 31.12.2017 р., від 31.12.2018 р. Отримані грошові кошти від ФОП ОСОБА_2 позивач повернула ОСОБА_3 , що підтверджується розписками від 31.12.2016 р., від 31.12.2017 р., від 31.12.2018 р., тобто ніякого доходу від поворотної фінансової допомоги, яку надавала ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 не отримувала та відповідно до п.п.165.1.31 п.165.1 ст.165 ПК України сума поворотної фінансової допомоги (позики) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, так як не розглядається як доходи платника податків.
Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В період з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року співробітник Головного управління ДПС в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 10.01.2020 року № 52 провів позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.
За результатами проведеної перевірки Головне управління ДПС в Одеській області склало Акт від 28.02.2020 року № 146/15-32-33-05/ НОМЕР_2 , в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи;
- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 131433,85 грн.;
- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військового збору за результатами річного декларування у сумі 10952,82 грн.
За наслідками перевірки ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 28.02.2020 року № 146/15-32-33-05/ НОМЕР_2 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- № 0009423305 від 26.03.2020 року, яким позивачеві за порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 164292,32 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 131433,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32858,47 грн.;
- № 0009463305 від 26.03.2020 року, яким позивачеві за порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по військовому збору у сумі 13691,03 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями10952,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2738,21 грн.;
- № 0009443305 від 26.03.2020 року, яким до позивача за порушення п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.
ОСОБА_1 не погодилася з податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 та подала на них скаргу до Державної податкової служби України.
Державна податкова служба України за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 05.06.2020 року, яким податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 залишила без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п.162.1 ст.161 Податкового кодексу України платниками податку є: 162.1.1 фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2 фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3 податковий агент.
Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно до пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з пп. «а» п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Суд погоджується з позивачем, що платник податків - фізична особа не зобов'язана подавати річну декларацію про майновий стан у разі отримання доходу за звітний період виключно від податкових агентів.
З матеріалів справи вбачається, що з 03.12.2015 року по теперішній час ОСОБА_1 працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді фельдшера-лаборанта згідно наказу № 350 від 03.12.2015 року, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_4 від 05.08.1985 року. З 20.07.2016 року та по теперішній час ОСОБА_1 працює за сумісництвом в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промедікалсервіс» на посаді фельдшер-лаборант, що підтверджується довідкою від 27.01.2020 р. № 1.
В період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ОСОБА_1 отримувала дохід від даних підприємств у вигляді заробітної плати, з якого утримувався податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, та сплачувався ЕСВ.
Отримання доходу від Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» підтверджується довідками (додаток Ф-3) комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 21.01.2020 р. №№ 6Б, 7Б, 8Б, згідно яких: за повних 12 відпрацьованих місяців (2016 рік) нараховано сукупний дохід в сумі 69 017,57 грн., з якого утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12 423,16 грн., військовий збір 1 035,26 грн.; за повних 12 відпрацьованих місяців (2017 рік) нараховано сукупний дохід в сумі 99 425,94 грн., з якого утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 17 847,84 грн., військовий збір 1 491,40 грн.; за повних 12 відпрацьованих місяців (2018 рік) нараховано сукупний дохід в сумі 110 805,40 грн., з якого утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 19 835,22 грн., військовий збір 1 662,07 грн.
Також, отримання доходу від Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради також підтверджується випискою з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.
Отримання доходу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промедікалсервіс» та утримання податку з доходу фізичних осіб (з 01.07.2016 р. по 31.12.2018 р.) підтверджується довідкою від 27.01.2020 р. № 1.
Довідкою з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 30.01.2020 р. (форма ОК-7) по індивідуальним відомостям про застраховану особу - ОСОБА_1 підтверджується сплата страхових внесків за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.
Позивач зазначає, що відносно неї відсутні відкриті виконавчі провадження, вона не є боржником по будь-яким зобов'язанням та щодо неї відсутня інформація в Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що свідчить про те, що вона не має прихованих доходів отриманих від інших осіб, щодо яких здійснюється їх примусове стягнення.
За період 2016-2018 років будь-яких об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 не відчужувала та не купувала, в спадщину або дар не отримувала, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2020 р. № 199265684.
Перевіркою встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації платника податків фізичної особи (далі - ППФО) ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримувала доходи, які згідно з цим Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
В акті перевірки відповідач зазначає, що відповідно до податкової інформації, наданої до ГУ ДПС в Одеській області іншим платником податків ФОП ОСОБА_2 , встановлено наступне: відповідно до договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 30.09.2016 р. - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (Позикодавець) надає ФОП ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 (Позивальник) поворотну фінансову допомогу у сумі 50 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається у готівковій формі та в день підписання договору позики. Відповідно до розписки від 31.12.2016 р. ОСОБА_1 отримала від ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 000 грн., які були надані по договору позики; відповідно до договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 01.01.2017 р. - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (Позикодавець) надає ФОП ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 (Позивальник) поворотну фінансову допомогу у сумі 1 000 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається у готівковій формі та в день підписання договору позики. Відповідно до розписки від 31.12.2017 р. ОСОБА_1 отримала від ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 000 000 грн., які були надані по договору позики; відповідно до договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 01.01.2018 р. - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (Позикодавець) надає ФОП ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 (Позивальник) поворотну фінансову допомогу у сумі 1 000 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається у готівковій формі та в день підписання договору позики. Відповідно до розписки від 31.12.2018 р. ОСОБА_1 отримала від ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 000 000 грн., які були надані по договору позики.
Перевіркою встановлено, що відповідно до податкової інформації з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, загальна сума отриманих доходів ППФО ОСОБА_1 станом на 01.01.2017 р. (з 01.01.1998 р. по 31.12.2016 р.) складає 269 811,95 грн., що свідчить про відсутнє джерело отримання доходу необхідного для надання поворотної фінансової допомоги в сумі 1 000 000 грн.
ГУ ДПС в Одеській області вказує про те, що відповідно до податкової інформації з ІС «Податковий блок» за період з 1998-2016 роки ППФО ОСОБА_1 не подавались податкові декларації про майновий стан та доходи та не декларувались доходи отримані від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна, надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), успадкування та/або отримання у дарунок майна, доходи, отримані з джерел за межами України, доходів, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу, тощо.
На підставі зазначеного, податковий орган прийшов до висновку про позитивну різницю між сумою наданої поворотної фінансової допомоги та загальною сумою отриманих доходів відповідно до інформації з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у сумі 730 188, 05 грн. (1 000 000 - 269 811,95), в наслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 131 433,85 грн. (730 188,05 * 18 %) та донараховано військового збору у сумі 10 952,82 грн. (730 188,05 * 1,5 %).
Згідно п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно з пп.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Під час розгляду справи суд установив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) укладались договори позики (поворотної фінансової допомоги) на безвідсотковій основі від 29.08.2016 р. на суму 50 000 грн., від 01.01.2017 р. на суму 1 000 000 грн., від 01.01.2018 р. на суму 700 000 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З матеріалів справи вбачається, що факт укладення вищевказаних договір позики (поворотної фінансової допомоги) підтверджується розписками від 29.08.2016 р., від 01.01.2017 р., від 01.01.2018 р., а спроможність ОСОБА_3 надати позивачу грошові кошти на безвідсотковій основі 29.08.2016 р. в сумі 50 000 грн., 01.01.2017 р. в сумі 1 000 000 грн., 01.01.2018 р. в сумі 700 000 грн. підтверджується довідкою ГУ ДФС в Одеській області від 20.11.2018 р. № 100/ЗПІ/15-32-52-13-09 про суми доходу за 2014-2017 рр.
Згідно з положень ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач зазначає, що отримані від ОСОБА_3 грошові кошти були надані позивачем ФОП ОСОБА_2 відповідно до договорів позики (поворотної фінансової допомоги) на безвідсотковій (безвідплатній) основі від 30.08.2016 р. на суму 50 000 грн., від 01.01.2017 р. на суму 1 000 000 грн., від 01.01.2018 р. на суму 700 000 грн. ФОП ОСОБА_2 вчасно виконала свої зобов'язання по зазначеним вище договором та повернула грошові кошти, що підтверджується розписками від 31.12.2016 р., від 31.12.2017 р., від 31.12.2018 р. Отримані грошові кошти від ФОП ОСОБА_2 позивач повернула ОСОБА_3 , що підтверджується розписками від 31.12.2016 р., від 31.12.2017 р., від 31.12.2018 р., тобто ніякого доходу від поворотної фінансової допомоги, яку вона надавала ФОП ОСОБА_2 позивач не отримувала, та відповідно до пп.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України сума поворотної фінансової допомоги (позики) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, так як не розглядається як доходи платника податків.
Оскільки грошові кошти, отримані позивачем у ОСОБА_3 були передані в такому ж саме розмірі та на таких саме умовах ФОП ОСОБА_2 , тому нею не здійснювалось фінансове посередництво та не надавалися фінансові послуги.
З урахуванням зазначеного, поворотна фінансова допомога в розмірі 1 750 00 грн. була вчасно повернута позивачем позикодавцю, тому згідно вищенаведених положень закону вказана сума коштів не є доходом.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» установлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
При цьому, суд погоджується з позивачем, що вона за своїм правовим статусом не відноситься ні до юридичних осіб, ні до суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, а тому відсутні підстави застосування положень цього Закону до спірних правовідносин.
З урахуванням зазначеного, оскільки за вказаний період позивачка отримувала дохід виключно від податкових агентів, не має прощених боргових зобов'язань, не набула права власності на рухоме, нерухоме майно, корпоративні права, тощо, тому не повинна була подавати декларації про майновий стан і доходи (податкові декларації) за 2016-2018 рр.
Таким чином, на думку суду, за наявності вказаних обставин у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305.
3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1781,50 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко