26 листопада 2020 року справа №380/4391/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
позивач ОСОБА_1 ,
від позивача Торопчин О.Д.,
від відповідача Лазорко І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), в якому, з врахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог за вх. №40047 від 12.08.2020 /Т.І арк.спр.237-239/, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 29.04.2020 №1419 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 19.05.2020 №141о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України);
- поновити позивача на посаді начальника сектору превенції патрульної поліції Франківського ВП ГУ НП у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звільнення проведено за відсутності правових підстав, оскільки матеріали службового розслідування не містили жодного доказу скоєння дисциплінарного проступку, що дискредитує та підриває авторитет поліції. За фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 проведено два службові розслідування, за результатами яких сформульовано різні висновки. За висновком першого службового розслідування ОСОБА_1 слід притягнути до відповідальності у разі встановлення відповідними компетентними органами його вини у вчиненні кримінального правопорушення. За висновок другого службового розслідування - ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни, за яке слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби. Оскільки вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення є недоведеною в суді, наказ про звільнення його з роботи є передчасним та протиправним.
Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків /Т.І арк.спр.45-47/.
Ухвалою суду від 18.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження /Т.І арк.спр.86-87/.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письвому відзиві /Т.І арк.спр.94-100/. З позиції відповідача ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу і службове становище, всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, діючи за попередньою змовою з дільничним офіцером поліції сектору превенції патрульної поліції ОСОБА_2 став на шлях злочинної діяльності. ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 Дисциплінарного Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Дисциплінарна комісія в ході проведення розслідування не вирішувала питання про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевірила зібрані в межах службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку. ОСОБА_1 скомпрометував звання працівника поліції своєю поведінкою, яка зашкодила репутації та авторитету поліції, викликала суспільний резонанс.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «Х. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «С. v. The United Kingdom») про неприйнятність заяви №11882/85). Гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97. Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).
Позивач подав додаткові пояснення /Т.ІІ арк.спр.5-8/, де зазначив, що упродовж 12-13 грудня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у процесуальному статусі підозрюваних (знаходились у місцях несвободи) та службове розслідування відносно них проводилося у світлі вчинення дисциплінарного проступку, внесення відомостей до ЄРДР та обставин їх затримання. У висновку службового розслідування повністю повторено повідомлення про підозру, проте предмету хабара не виявлено. Серед осіб, як проводили службову перевірку була ОСОБА_3 , яка вдруге прийняла участь у службовій перевірці тих самих обставин та була підписантом двох протилежних за змістом висновків службового розслідування. За таких обставин службове розслідування не є об'єктивним. Також зазначив, що дисциплінарне стягнення накладено поза межами передбаченого законодавством місячного строку з дня виявлення проступку, оскільки перше службове розслідування за тим самим фактом проведено ще в лютому 2020. Звільнення позивача можливе лише за п. 10 (а не п. 6 ст. 77 Закону), тобто у випадку набрання вироком суду законної сили, а не за порушення службової дисципліни. Звернув увагу, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача під час його перебування на лікарняному, що з огляду на позицію законодавця та правові позиції Верховного Суду є протиправним.
Ухвалою суду від 07.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /Т.ІІ арк.спр.47-48/.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили задовольнити позов.
У судовому засіданні представник відповідача правову позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд заслухав вступне слово позивача, представників сторін, з'ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -
ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ з 15.09.1997 по 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015 до 19.05.2020 /Т.І арк.спр.112-126/.
Наказом ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 №3818 призначено службове розслідування у зв'язку з тим, що 12.12.2019 в межах кримінального провадження №62019140000001385 розпочатого 11.12.2019 ТУ ДБР розташованого у м. Львові за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано в порядку ст. 208 КПК України начальника СППП Франківського ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та ДОП цього ж сектору поліції капітана поліції ОСОБА_2 . Проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії /Т.І арк.спр.136/.
Голова Комісії подав рапорт від 11.01.2020 на ім'я начальника ГУНП у Львівській області полковника В.Віконського. Враховуючи, що термін слубового розслідування закінчується, а для об'єктивного і неупередженого прийняття рішення у службовому розслідуванні необхідні матеріали із Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, які підтверджують неналежне виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 службових обов'язків, просив дозволу на продовження терміну проведення службового розслідування до 13.02.2020 /Т.І арк.спр.137/.
Наказом ГУНП у Львівській області від 13.01.2020 №123 продовжено термін проведення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов'язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначеного наказом ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 №2818, до 13.02.2020 /Т.І арк.спр.127/.
Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни начальником СППП Франківського ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом ОСОБА_1 та ДОП СППП цього відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_2 складений Комісією 05.02.2020 та затверджений начальником ГУНП у Львівській області В.Віконським /Т.І арк.спр.128-135/.
Згідно з Висновком від 05.02.2020, проведеним службовим розслідуванням порушень службової дисципліни в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду матеріалів зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Франківського ГУНП у Львівській області №26073, 26079, 26080 від 07.12.2019 за повідомленням ОСОБА_4 , не установлено. Разом з тим, проведеним службовим розслідуванням підтверджено той факт, що 12.12.2019 працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові та УСБ України у Львівській області в межах кримінального провадження №62019140000001385, розпочатого 11.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України було затримано начальника СППП Франківського ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та ДОП цього ж сектору поліції капітана поліції ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, однак 13.12.2019 відпущено та про підозру не повідомлено.
Враховуючи викладене, а також те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019140000001385 не завершене, Комісія вважає, що подальше службове розслідування слід завершити; відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування в частині затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження знайшли своє підтвердження, однак в ході службового розслідування не здобуто об'єктивних ознак, які б підтверджували порушення службової дисципліни зі сторони поліцейських. Будь-які рішення щодо відсторонення їх від посади судом не приймалися. В разі встановлення відповідними компетентними органами вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, прийняти рішення відповідно до п. 10 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» /Т.І арк.спр.128-135/.
Наказом ГУНП у Львівській області від 26.03.2020 №1126, у зв'язку з тим, що 25.03.2020 надійшла інформація про можливе грубе порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Франківського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, начальником СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та ДОП СППП цього відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_2 , пов'язаної з врученням їм 25.03.2020 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у рамках кримінального провадження №62019140000001385, розпочатого 11.12.2019, призначено службове розслідування /Т.І арк.спр.228/.
На підставі наказу ГУНП у Львівській області від 26.03.2020 №1126 проведено ще одне службове розслідування за фактом можливого грубого порушення службової дисципліни начальником СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та ДОП СППП цього відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_2 , про що складено Висновок від 24.04.2020 /Т.І арк.спр.181-196/.
Згідно з Висновком від 24.04.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми діями, ігноруючи вимоги законодавства в частині повноважень поліцейського та виконання обов'язків, керуючись хибним почуттям власної безкарності, вступили із громадянином ОСОБА_4 у неслужбові стосунки, вимагали та отримали неправомірну вигоду, тобто вчинили дисциплінарний проступок, що підриває та дискредитує авторитет поліції.
Дисциплінарна комісія прийшла до висновку подальше службове розслідування припинити; відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження. За грубе порушення службової дисципліни, зокрема ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п. 1 розділу ІІ та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ч. 1, п. 1. 2, 3 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, до начальника СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції /Т.І арк.спр.181-196/.
На підставі Висновку від 24.04.2020, наказом ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419 за грубе порушення службової дисципліни, зокрема ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п. 1 розділу ІІ та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ч. 1, п.п. 1. 2, 3, 6 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до начальника СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції /Т.І арк.спр.218-220/.
Наказом ГУНП у Львівській області від 19.05.2020 №141о/с начальник сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції ГУНП, капітан поліції ОСОБА_1 , звільнений відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 19.05.2019.
Підстава: наказ ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419, довідка про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк (носіння) експлуатації яких не закінчився від 12.05.2020 №19 /Т.І арк.спр.9/.
Вважаючи звільнення передчасним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону №580-VIII визначено основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (ч. 1).
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч. 2).
Статтею 19 Закону № 580-VIII визначає види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч. 1).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2).
Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Пунктом 5 розділу І Правил задекларовано, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Пунктом 3 розділу 4 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 (далі - Порядок №893).
Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Розділом IV Порядку №893 передбачено, що на час проведення службового розслідування поліцейський може бути відсторонений від виконання службових обов'язків (посади) у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Частинами 1-3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень. Так до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок накладання дисциплінарних стягнень. Згідно з частинами другою та третьою цієї статті з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
За ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно зі статтею сьомою цієї статті у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
З огляду на викладене, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, в тому числі невиконання поліцейським конкретних службових обов'язків, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також вчинення дій, які підривають авторитет поліції.
Судом з матеріалів справи з'ясовано, що за одним фактом підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, з приводу чого внесено відомості до ЄРДР №62019140000001385, проведено два службові розслідування, оформлені висновками від 05.02.2020 та 24.04.2020.
Згідно з Висновком службового розслідування від 05.02.2020 «на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019140000001385 не завершене, Комісія вважає, що подальше службове розслідування слід завершити; відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування в частині затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження знайшли своє підтвердження». В разі встановлення відповідними компетентними органами вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, прийняти рішення відповідно до п. 10 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з Висновком службового розслідування від 24.04.2020 відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження; застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби.
Таким чином, за Висновком першого службового розслідування від 05.02.2020 відомості про дисциплінарний проступок ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження. Однак дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби вирішено застосувати наказом ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419, тобто більш як через два місяці після виявлення порушення.
Згідно з приписами ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу (ч. 1).
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування (ч. 2).
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення (ч. 3).
Суд зважає на покликання представника відповідача на те, що дисциплінарне стягнення було застосоване за грубе порушення службової дисципліни зафіксоване висновком від 24.04.2020 в межах місячного строку. Проте судом встановлено, що про порушення вчинене позивачем відповідачу стало відомо саме 05.02.2020, у день складення і затвердження першого Висновку службового розслідування.
Тому, суд дійшов висноку, що дисциплінарне стягнення застосоване до позивача поза межами встановленого ч. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту місячного строку, а отже є протиправним.
Водночас суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність його звільнення у зв'язку з тим, що він перебував на лікарняному, оскільки згідно з положеннями ч. 2 тієї ж ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419 та від 19.05.2020 №141о/с про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинний забезпечити поновлення порушеного права і має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на висновок суду про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення позивача зі служби в поліції, належним способом захисту прав позивача є поновлення його на посаді начальника сектору превенції патрульної поліції Франківського ВП ГУ НП у Львівській області, з 20.05.2020.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Відповідно до підп. «ж» п. 1 Розділу І Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Згідно із абз. 3 п. 2 Розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 3 п. 3 Розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з п. 5 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За змістом абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Разом з тим, виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988).
Пунктом 2 Постанови №988 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно з п. 9 розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу), а не робочих днів.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.12.2018 у справі №821/966/16, від 30.01.2019 у справі №806/2164/16.
Судом з'ясовано, що період з 20.05.2020 до 26.11.2020 є періодом вимушеного прогулу, за який слід виплатити позивачу середній заробіток, та який у підсумку становить 191 календарний день.
Згідно з довідкою №285 від 25.11.2020 наданою до матеріалів справи відповідачем заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становила 23898,16 грн., а саме за березень 2020 року - 11949,08 грн., за квітень 2020 року - 11949,08 грн. Отже, середньоденне грошове забезпечення складає - 391,77 грн.((11949,08 грн.+11949,08 грн.)/61 календарний день).
Таким чином, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 до 26.11.2020 складає 74828,07 грн. (391,77 грн. х 191 календарний день) без урахування обов'язкових платежів та податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (п. 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3).
Отже, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов необхідно задовольнити повністю.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, тому судові витрати зі сторін стягувати не слід.
Керуючись ст.ст.2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №1419 від 29.04.2020 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №141о/с від 19.05.2020 в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України).
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 20.05.2020.
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2020 по 26.11.2020 в сумі 74828 (сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 07 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 11949 (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 08 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.
Суддя Кравців О.Р.