25 листопада 2020 року справа №380/4376/20
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - Торопчина О.Д., Маруняка А.Н., згідно договору,
представника відповідача - Лазорка І.І., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області, відповідач), в якому, враховуючи заяву про збільшення та уточнення позовних вимог (вх. №44531 від 07.09.2020) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.04.2020 №1419 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.05.020 №138 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України);
- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років;
- cтягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із оскаржуваними наказами та вважає їх протиправними, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби застосовано до нього за відсутності правових підстав, так як матеріали службового розслідування не містили жодного доказу скоєння ним дисциплінарного проступку, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Позивач наголосив, що у п. 3 висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни ДОП СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 від 05.02.2020 зазначено, що у разі встановлення відповідними компетентними органами, вини ДОП СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, прийняти рішення відповідно до п.10 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію”. В подальшому, відповідно до висновків службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни ДОП СППП Франківського ВП ГУНПу Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 від 24.04.2020, дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення капітаном поліції ОСОБА_1 грубого порушення службової дисципліни та дійшла висновку застосувати дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Позивач наголосив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх доказів на підтвердження того, що позивачем порушено службову дисципліну. Крім того, позивач зазначив, що станом на дату винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції від 13.05.2020 №138 о/с, його вина у вчиненні кримінального правопорушення не була доведеною. Таким чином, вважає оскаржувані накази протиправними та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 09.06.2020 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою від 18.06.2020 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
09.07.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №34075).
07.09.2020 позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог (вх. №44531).
23.09.2020 представник позивача подав пояснення (вх. №47878).
01.10.2020 представник відповідача подав пояснення (вх. №49910).
Ухвалою суду від 01.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення та уточнення позовних вимог та поясненнях підтримали, просили позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позов та поясненнях. Зазначив, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення були висновки службового розслідування, оформлені 24.04.2020, в ході яких було встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни, зокрема ч.1, 2 ст.18 Закону України“Про Національну поліцію України”, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. Наголосив, що відповідно до ч.3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення з служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Відповідно до п. 6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Щодо доводів позивача про те, що ГУНП у Львівській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем дисципліни, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції, то представник відповідача наголосив, що дисциплінарна комісія в ході проведення службового розслідування не вирішувала питання про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевірила зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку ОСОБА_1 . Щодо твердження позивача про те, що його вину не доведено в кримінальному провадженні, а тому до нього неможливо застосувати дисциплінарне стягнення, представник відповідача наголосив, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі норм Кримінального кодексу України. Натомість предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни. За фактом одного і того самого діяння працівника поліції може бути притягнено як до кримінальної, так і до дисциплінарної відповідальності, що є різними/самостійними видами юридичної відповідальності. Крім того, представник відповідача звернув увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою чи таке провадження було закрите. Представник відповідача вважає, що гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі. Тому, на переконання представника відповідача, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються). Враховуючи наведене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 12.05.2008 по 06.11.2015, в Національній поліції України - з 07.11.2015 по 13.05.2020.
На виконання наказу ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 № 3818 та від 13.01.2020 №123, відповідачем проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни начальником СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та ДОП СППП цього відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування складено акт 05.02.2020, у якому зазначалося, зокрема, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, а саме затримання ДОП СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження, знайшли своє підтвердження, однак в ході службового розслідування не здобуто об'єктивних даних, які б підтверджували порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського.
Будь - яких рішень щодо відсторонення їх від посади позивача органами суду не приймалось.
В п. 3 резолютивної частини вказаного висновку службового розслідування від 05.02.2020 зазначено, що в разі встановлення відповідними компетентними органами вини ДОП СППП Франківського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, слід прийняти рішення відповідно до п. 10 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
В подальшому, на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 26.03.2020 №1126 було проведено друге службове розслідування за фактом можливого грубого порушення службової дисципліни начальником СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та ДОП СППП цього відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_1 , за результатами якого складено висновок службового розслідування від 24.04.2020.
Так, згідно даного висновку в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 25.03.2020 до Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшла інформація про те, що Першим слідчим відділом (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, 25.03.2020 у рамках кримінального провадження № 62019140000001385, розпочатого 11.12.2019, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відповідно до п.4 резолютивної частини вказаного висновку службового розслідування від 24.04.2020, дисциплінарна комісія дійшла висновку за грубе порушення службової дисципліни, зокрема ч. 1, 2 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п. 1 розділу II та п. З розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1, п. 1,2, 3, 6 ч. З ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, до дільничного офіцера поліції СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0078499), застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
У зв'язку з цим, наказом ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Франківського ВП ГУНП у Львівській області” за грубе порушення службової дисципліни, зокрема ч. 1, 2 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п. 1 розділу II та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1, п. 1,2, 3, 6 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, до дільничного офіцера поліції СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0078499) застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Львівській області від 13.05.2020 № 138/ос “По особовому складу” капітана поліції ОСОБА_1 (0078499), дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Франківського ВП ГУНП у Львівській області, звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію України” (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 13.05.2020.
Не погоджуючись із вказаним наказами відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Спірні правовідносини у вказаній справі регулюються Законом України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію” у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Cтаттею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337 - VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Стаття 18 Закону України “Про Національну поліцію” визначає основні обов'язки поліцейського.
Так, згідно частини 1 цієї статті поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 77 Закону України “Про Національну поліцію” визначені підстави звільнення зі служби в поліції. Так, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Отже, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліції”, а саме у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 (далі - Порядок № 893).
Процедуру призначення службового розслідування регламентує Розділ ІІ Порядку №893.
Так, згідно пункту 1 Розділу ІІ цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службовоїдисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборона визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службовоїдисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання Поліцейського, який його вчинив, для безумовні дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчинені нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарну проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення служби в поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарнихпроступків.
Статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Так, при визначенні виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного ті або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, тендерної чи іншої нетерпимості (ч.ч. 3, 4, 6 ст. 19).
Частинами 7-9 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одногодисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено строки застосування дисциплінарних стягнень.
Так, ч.1 вказаної статті передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Відповідно до ч.2 цієї статті, у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Аналізуючи в сукупності фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд зазначає наступне.
Як видно із матеріалів службового розслідування, підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення були висновки службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що дискредитує звання поліцейського та підриває авторитет поліції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 12.12.2020 в межах кримінального провадження №62019140000001385, розпочатого 11.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ч. З ст. 233 КПК України, в період з 19:20 до 21:10 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові та УСБ України у Львівській області, в присутності начальника сектору превенції патрульної поліції Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Франківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , в присутності заявника - громадянина ОСОБА_3 та понятих, проведено обшук в службових приміщенняхФранківського ВП ГУНП у Львівській області. В ході вказаного обшуку також проведено обшук присутніх старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та капітана поліції ОСОБА_1 . Жодних речей чи документів, які б мали значення до кримінального провадження №62019140000001385, розпочатого 11.12.2019, виявлено не було.
Однак, того ж дня, 12.12.2019, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та поміщено в ІТТ № 5, звідки наступного дня звільнено з - під варти.
З матеріалів справи також видно, що запобіжний захід їм не обирався та від посади ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аж до 25.03.2020 не відсторонювали.
Згідно ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваним є особа, яка, зокрема, затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, відповідачу було відомо, що вже з 12.12.2019 позивач перебував у процесуальному статусі підозрюваного в кримінальному провадженні №62019140000001385, розпочатому 11.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та був поміщений в ІТТ, оскільки був затриманий нібито за вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, за результатами проведеного службового розслідування не було встановлено жодних об'єктивних даних, які б вказували на порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .
Вказане підтверджується висновком службового розслідування від 05.02.2020.
Більше того, як вже зазначалось судом в п. 3 резолютивної частини вказаного висновку службового розслідування зазначено, що в разі встановлення відповідними компетентними органами вини ДОП СППП Франківського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, слід прийняти рішення відповідно до п. 10 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
Чого, однак, зроблено не було.
Так, 25.03.2020 до Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшла інформація про те, що Першим слідчим відділом (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, у рамках кримінального провадження № 62019140000001385, розпочатого 11.12.2019 позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У зв'язку з цим, на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 26.03.2020 №1126 було проведено фактично повторне службове розслідування за фактом можливого грубого порушення службової дисципліни начальником СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 та ДОП СППП цього відділу поліції капітаном поліції ОСОБА_1 , за результатами якого складено висновок службового розслідування від 24.04.2020, і яким вже було встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни.
Аналізуючи наведені фактичні обставини справи, суд критично ставиться до повторного призначення і проведення службового розслідування щодо одного і того ж самого факту ймовірного порушення позивачем службової дисципліни.
Представник відповідача у поясненнях зазначив, що підставою для проведення службового розслідування за фактом можливого грубого порушення службової дисципліни було допущене позивачем грубе порушення службової дисципліни, яке призвело до надзвичайної події - розпочатого кримінального провадження і повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також підриву авторитету і формування негативної думки про поліцію, що є несумісним з можливістю подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції України.
Водночас, суд наголошує, що кримінальне провадження було розпочате ще 11.12.2020 з моменту внесення відомостей до ЄРДР № 62019140000001385 по заяві громадянина ОСОБА_3 , затримання ОСОБА_1 відбулось 12.12.2019.
Отже, враховуючи те, що 12.12.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було затримано в якості підозрюваних в межах кримінального провадження №62019140000001385, розпочатого 11.12.2019 та поміщено в ІТТ № 5, відповідачу було достеменно відомо про те, що 12.12.2019 ОСОБА_1 перебував у процесуальному статусі підозрюваного у рамках вказаного кримінального провадження.
Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного лише з 25.03.2020, тобто з моменту вручення йому письмового (офіційного) повідомлення про підозру.
Суд наголошує, що згідно п.4 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно ч.1 ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Відповідно до п. 2 цієї статті у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Пунктом 4 цієї статті передбачено, що службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно п.7 вказаної статті, нове службове розслідування розпочинається у разі вчинення поліцейським іншого дисциплінарного проступку.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд наголошує, що за фактом можливого порушення службової дисципліни ДОП СППП Франківського ВП ГУНП у Львівській областікапітаном поліції ОСОБА_1 , наказом ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 № 3818 та від 13.01.2020 №123 вже було проведено службове розслідування, за результати якого було затверджено висновок службового розслідування від 05.02.2020.
У вказаному висновку від 05.02.2020 зазначалося, що в ході службового розслідування не здобуто об'єктивних даних, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів, а саме вмотивованого письмового рапорту (доповідної записки) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування про необхідність продовження строку проведення службового розслідування чи призначення повторного.
Таким чином, 05.02.2020 вказане службове розслідування вважалося завершеним.
Накази ГУНП у Львівській області від 13.12.2019 № 3818, від 13.01.2020 №123 та від 26.03.2020 №1126, якими призначалися обидва службові розслідування, містять одні і ті ж підстави та обґрунтування доцільності їх проведення .
Таким чином, суд вважає безпідставним призначення повторного службового розслідування, за результати якого було складено акт від 24.04.2020.
Судом не беруться до уваги твердження представників позивача про те, що те, що серед членів дисциплінарної комісії, яка проводила службове розслідування, двічі була ОСОБА_4 , яка являлась підписантом двох протилежних за змістом висновків службового розслідування, оскільки Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1356/32808, не містить заборон щодо повторної участі члена комісії у проведення службового розслідування за відсутності заборон, передбачених п. 10 Положення, - забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
Суд також звертає увагу на те, що позивач 21.04.2020 звертався до відповідача із рапортом про те, що службове розслідування за фактом можливого порушення ним службової дисципліни вже було проведено у лютому 2020 року із складанням відповідно висновку та його вина не доведена в судовому порядку, відтак просив не застосовувати до нього стягнення, у тому числі з мотивів ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Однак, вказані у рапорті доводи позивача безпідставно не були взяті до уваги відповідачем.
Слід зазначити, що дисциплінарною комісією протиправно у висновку від 24.04.2020 було зазначено, що ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, діючи за попередньою змовою, став на шлях злочинної діяльності.
Аналогічно у відзиві на позов від 09.07.2020 представником відповідача зазначено про наявність у ОСОБА_1 умислу на незаконне особисте збагачення.
Суд вважає такі твердження неприпустимими до встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення згідно вироку суду, який набрав законної сили, адже за ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Станом на день розгляду справи обвинувального вироку суду, який би встановлював вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, немає.
Тобто, вина позивача у скоєнні вчинку, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який згідно оскаржуваного наказу від 29.04.2020 № 1419, дискредитує та підриває авторитет поліції, встановлена не була.
Крім того, на переконання суду, при застосуванні такого стягнення як звільнення зі служби в поліції за грубе порушення позивачем службової дисципліни, що дискредитує та підриває авторитет поліції, яке, на думку відповідача, виразилось у вступі ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_5 у неслужбові стосунки, вимаганні та одержанні неправомірної вигоди (згідно аркуша 2 наказу № 1419 від 29.04.2020), у висновку службового розслідування мав би бути доведеним факт вчинення дисциплінарного проступку, мало бути зазначено в чому полягало порушення дисципліни, що слугувало такому звільненню.
Тобто, мали б бути фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Однак, жодних встановлених (досліджених, описаних) і підтверджених фактів порушення ОСОБА_1 дисципліни, крім нібито вимагання неправомірної вигоди, ні висновок службового розслідування від 24.04.2020 ні наказ № 1419 від 29.04.2020 не містить.
З його змісту, з урахуванням ч. 1 ст. 62 Конституції України, неможливо встановити, за які саме порушення на позивача доцільно накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Судом також не встановлено врахування відповідачем при обранні дисциплінарного стягнення особи ОСОБА_1 його попередньої поведінки, важкості вчиненого ним дисциплінарного проступку, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, його ставлення до служби тощо, що є порушенням ст. 19 Дисциплінарного статуту.
Дисциплінарною комісією також при проведення службового розслідування не було опитано особу ОСОБА_3 (заявника).
Підсумовуючи усе наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного наказу ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказу ГУНП у Львівській області від 13.05.020 №138 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України), оскільки згідно висновку службового розслідування від 05.02.2020 не було встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а підстав для призначення повторного службового розслідування, яке затверджене висновком від 24.04.2020, не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що наказ ГУНП у Львівській області від 29.04.2020 №1419 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи скасування вищевказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 13.05.020 №138 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України).
Відповідно до положень ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Тобто, у випадку незаконного звільнення працівника, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено.
Виходячи з того, що позивача звільнено зі служби в поліції протиправно, суд вважає, що існують достатні підстави для його поновлення на посаді заступника начальника слідчого відділу Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Суд зазначає, що оскарженим наказом позивача звільнено з 13.05.2020, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 13.05.2020.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 371 КАС України рішення суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, суду в цій справі слід вирішити питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.20015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом 2 Постанови КМ України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Мінстерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.206 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Відтак, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосуванню у даній справі не підлягають.
Аналогічний висновок сформовано викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.
Як видно із довідки про доходи від 05.11.2020 №260, заробіток ОСОБА_1 за два останні місяці до звільнення складає разом із індексацією 20402,10 грн, з них: березень 2020 - 12123,02 грн., квітень 2020 - 8279,08 грн. При цьому, кількість робочих (календарних) днів у березні - 31, а в квітні - 30.
З огляду на це, середньоденна заробітна плата позивача становить 334,46 грн. (20402,10 грн. поділити на 61 робочий день).
Суд зазначає, що періодом вимушеного прогулу позивача є період з 13.05.2020 (оскільки останнім днем роботи позивача було 12.05.2020) по 24.11.2020 включно, оскільки з 25.11.2020 позивач поновлений судом на попередньо займаній посаді, який становить 196 календарних днів.
Таким чином, за період з 13.05.2020 по 24.11.2020 включно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65554,16 грн. (196 календарних днів помножити на 334,46 грн.) без урахування обов'язкових платежів та податків.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 10201,05 грн. (без урахування обов'язкових платежів та податків) необхідно допустити до негайного виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положеньКАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.04.2020 №1419 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.05.020 №138 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 13.05.2020.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65554 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 16 коп.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 10201 (десять тисяч двісті одна) гривня 05 коп. допустити до негайного виконання.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 07.12.2020.
Суддя Потабенко В.А.