03 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/3542/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю.
при секретарі судових засідань Попович М.М.
та осіб, що беруть участь у справ:
позивач - не з'явився;
представника позивача - Резуненко О.А.
представника відповідача - Костан О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Резуненко О.А. як представник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716), в якій просить: 1. визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оформлену Наказом № 3815-СГ 31.07.2020 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність; 2. зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2110800000:05:001:0162) площею 0,9300 га, в тому числі рілля площею 0,9300 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарського (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.03), що розташована за межами населених пунктів на території Хустської міської ради Закарпатської області; 3. сплату судового збору покласти на Відповідача; 4. стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2110800000:05:001:0162) площею 0,9300 га, в тому числі рілля площею 0,9300 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.03), що розташована за межами населених пунктів на території Хустської міської ради Закарпатської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3815-СГ від 31.07.2020 року відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки ОСОБА_1 було повністю дотримано порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, визначеною ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: 13.01.2020 року позивач звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадстру у Закарпатській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність. Наказом Головного управління Держгеокадстру у Закарпатській області № 1025-СГ від 19.02.2020 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 16.03.2020 року гр. ОСОБА_1 звернувся із заявою до інженера- землевпорядника ТОВ «Хуст-Земля Карпат» - ОСОБА_2 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. За замовленням позивача інженером-землевпорядником ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вищезазначений проект було погоджено у встановленому законом порядку у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України, матеріали погодження проекту землеустрою - стор. 11 Проекту. Земельну ділянку було зареєстровано в передбаченому законом порядку у Державному земельному кадастрі кадастровим реєстратором, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2104325512020. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3815-СГ від 31.07.2020 року є протиправним та таким, що порушує конституційні права та інтереси позивача, у зв'язку із чим останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив, при цьому додатково пояснивши, що громадянин ОСОБА_1 20 січня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для надання у власність земельної ділянки. У клопотанні було зазначено цільове призначення земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства), її орієнтовні розміри (площа - 0,9300 га) та місцерозташування (за межами населеного пункту на території Хустської міської ради Закарпатської області). Разом з клопотанням згідно з вимогами частини шостої статті 118 ЗК України позивачем подано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та коду. Також позивачем поінформовано Головне управління, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність він не отримував.
Перевіривши подане клопотання на відповідність вимогам чинного земельного законодавства, відповідно до статей 15-1, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122, 186-1 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Держгеокадастру України від 17.11.2016 № 308 (зі змінами), наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 10.02.2020 за № 1025-сг гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), мешканцю АДРЕСА_1 , надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9300 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.03), розташованої за межами населеного пункту на території Хустської міської ради Закарпатської області. Також позивачу рекомендовано подати погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, долучивши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який є підтвердженням внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, та позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній землевпорядній експертизі.
У подальшому ТОВ "Хуст-Земле-Карпат" на замовлення позивача відповідно до договору від 16.01.2020 року № 325 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03). Згідно з проектом дана земельна ділянка має наступні характеристики: місце розташування за межами населеного пункту на території Хустської міської ради Закарпатської області; категорія земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення; склад угідь згідно класифікації видів земельних угідь (КВЗУ) - сіножаті (002.01).
Дана ділянка не відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення чи земель історико-культурного призначення. Земельна ділянка не обтяжена сервітутами і не має обмежень у використанні, прав третіх осіб на використання земельної ділянки не має. Межі погоджено з суміжними землевласниками та землекористувачами, що відображено в акті прийомки-передачі межових знаків. Площа земельної ділянки складає 0,9300 га. Після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, запроектована земельна ділянка буде віднесена до: категорія земель-землі сільськогосподарського призначення (код - 100); цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, шифр згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 01.03; склад угідь згідно класифікації видів земельних угідь (КВЗУ) - сіножаті (0,9300 га) (002.01).
У подальшому відповідно до Тимчасового Порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 580. оригінал вищезазначеної документації із землеустрою в електронній формі розробником подано через офіційний веб-сайт Держгеокадастру на погодження. За результатами розгляду проекту землеустрою, який здійснювався працівником територіального органу Держгеокадастру, обраним за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру, а саме: експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 16.04.2020 № 8102/82-20 ОСОБА_3 , зазначений проект погоджено.
ТОВ «Хуст-Земля-Карпат» необхідний пакет документів в електронній формі було подано через офіційний веб-сайт Держгеокадастру для здійснення реєстрації земельної ділянки. За результатами розгляду проекту землеустрою, який здійснювався кадастровим реєстратором Відділу в Хустському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатської області, 22.04.2020 здійснено державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, присвоєно кадастровий номер №2110800000:05:001:0162. Опісля копію вищезазначеної документації разом з клопотанням позивача подано на затвердження Головному управлінню. В процесі розгляду даного клопотання виявлено наступне: на затвердження не представлено оригіналу документації із землеустрою.
Крім цього, представник відповідача зазначив що розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Враховуючи вищезазначене, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 31.07.2020 № 3815-сг гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , відмовлено у затвердженні проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,9300 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Хустської міської ради Закарпатської області.
Таким чином, Головне управління у спірних відносинах діяло обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, на підставі та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу спірних правовідносин, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної справи, громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність (кадастровий номер 2110800000:05:001:0162) площею 0,9300 га, в тому числі рілля площею 0,9300 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.03), що розташована за межами населених пунктів на території Хустської міської ради Закарпатської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3815-СГ від 31.07.2020 року відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність і як підставу для такої відмови відповідачем зазначено, що на затвердження не представлено оригіналу документації із землеустрою.
Таку відмову позивач вважає протиправною а сам наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3815-СГ від 31.07.2020 року є протиправним та таким, що порушує конституційні права та інтереси позивача, у зв'язку із чим останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другоюьстатті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
За змістом статті 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною восьмою статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до положень частин четвертої, п'ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно частини сьомої статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Відповідно до частини восьмої статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Згідно частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною десятою статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства. Так, зокрема, після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого уповноваженим органом за заявою особи, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою, розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Указаний проект потребує погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Після цього у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган виконавчої влади, який передає земельну ділянку державної власності у власність, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. У разі ж відмови органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність, що фактично полягає у відмові затвердити проект землеустрою, така може бути оскаржена до суду. При цьому законодавцем не передбачено підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Водночас підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та наведені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зазначає, що відмова уповноваженого органу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні правові акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оскаржуване позивачем у цій справі рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оформлене Наказом № 3815-СГ 31.07.2020 року щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність; містить конкретне обґрунтувань його прийняття, а саме те, що позивачем на затвердження не представлено оригіналу документації із землеустрою, а надано на затвердження лише копію. Проте, вимогами частин четвертої, п'ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд відзначає, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.
Отже, рішення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оформлене Наказом № 3815-СГ 31.07.2020 року щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність є таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а позовні вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві та позовну заяву та при прийняті рішення спростовують твердження позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до переконання, що в даному випадку у задоволенні позову слід відмовити повністю за необґрунтованістю.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 08.12.2020 року.
СуддяЮ.Ю.Дору