03 грудня 2020 року м. Ужгород№ 304/291/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Кустрьо В.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
за участі представника позивача - Голуба Віталія Кареловича;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник - Заяць Романна Іванівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 9 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: "1. Визнати протиправними дії та рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 9 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09 вересня 2019 року, оформлене рішенням від 09 вересня 2019 року та протоколом № 071850000650 від 09.09.2019 року щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; 2. Зобов'язати Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 9 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути його заяву та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підставі п. "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2020 року вказана адміністративна справа передана для розгляду судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суду (суддя Маєцька Н.Д.) від 06 квітня 2020 року було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя Маєцька Н.Д.) від 26 травня 2020 року було замінено первісного відповідача - Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 9 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02 липня 2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 260/70/20, у зв'язку з тривалою відсутністю судді Маєцької Н.Д., за результатами якого справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є..
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року було прийнято дану позовну заяву до провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду було відмовлено.
Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.
Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за статтею 55 пунктом "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення", як особа, що досягла 55 років і має стаж роботи понад 12 років і 6 місяців на посаді з шкідливими умовами праці, відповідно до Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12 жовтня 1992 року. Однак, звернувшись із відповідною заявою до відповідача про призначення йому пільгової пенсії за вислугу років, 09 вересня 2019 року отримав відмову за № 24632/03.10, оформлену рішенням від 09 вересня 2019 року та протоколом № 071850000650 від 09 вересня 2019 року в призначені пенсії за вислугу років, як водію автомобілів по вивезенню лісу, згідно із статтею 13 пунктом "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з ніби то відсутністю 12 років 6 місяців стажу роботи на посаді водія лісовоза, а спеціальний стаж, передбачений вищевказаним Законом, котрий наявний у позивача, складає лише 10 років і 17 днів. При цьому, ніяким чином це їх твердження не було мотивовано. Позивач не погоджуюсь із даними рішеннями та стверджує, що факт зайнятості на роботах із шкідливими і важкими умовами праці підтверджується наданими документами та наявні усі підстави для призначення йому пенсії саме на підставі статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вважає, що рішення відповідача є протиправним та не відповідає вимогам вищевказаних норм чинного законодавства.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з наступних підстав. Пунктом "а" Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, встановлено посаду "водій автомобіля по вивезенню лісу". Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років, за підсумками розгляду документів, поданих позивачем для призначення пенсії (в т. ч. довідка архівного сектору Перечинської РДА № 317 від 30 листопада 2016 року), враховуючи результати проведеної зустрічної перевірки, комісією по розгляду питань, пов'язаних із відмовою у призначенні та перерахунку пенсії, було констатовано про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років у зв'язку з недостатністю спеціального стажу роботи (12 років 6 місяців). 18 червня 2019 року позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої долучив пакет необхідних документів, зокрема, архівну довідку № 317 від 30 листопада 2016 року та довідку № 01 від 18 червня 2019 року, видану ТДВ "Перечинський лісокомбінат". За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів було встановлено, що дані, зазначені у вищезгаданих довідках, а також в акті зустрічної перевірки № 47 від 29 листопада 2016 року, містять розбіжності в частині займаних заявником посад, а саме: у довідці № 01 від 18 червня 2019 року остання значиться як "водій лісовозної машини", а в первинних документах підприємства, а також в архівній довідці № 317, у свою чергу, міститься назва посади "водій ТРЦ". Враховуючи наведене, до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, можливо зарахувати періоди роботи згідно акту зустрічної перевірки, де чітко вбачається, що позивач обіймав посаду "водія автомобілів по вивезенню лісу" відповідно до Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі з мотивів, що наведені у позові.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в повному обсязі з мотивів, що наведені у відзиві.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику позивача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
14 травня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача, відповідно до якої останній просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі (а.с. 65).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання та з урахуванням заяви позивача про розгляд справи без його участі, неявка позивача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 18 червня 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пільгової пенсії за вислугу років. Відповідно до листа від 09 вересня 2019 року № 24632/03.10 відповідачем було повідомлено, що за результатом попереднього розрахунку на підставі поданих позивачем документів страховий стаж позивача становить 35 років 3 місяці та 27 днів, спеціальний стаж складає 10 років та 17 днів, а відтак у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу передбаченого статтею 13 пунктом "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" - 12 років 6 місяців позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років (а.с. 6, 7).
Рішенням від 09 вересня 2019 року позивачу було відмовлено в призначені пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 пункту "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 8).
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 55 пункту "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим-двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12 жовтня 1992 року затверджено Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Список). У відповідності вказаного списку професія "водій автомобілів по вивезенню лісу" дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У відповідності до положень статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує наявним трудовий стаж , є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, даних за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У відповідності до пункту 23 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою.
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.а.с. 9-15), позивач, зокрема:
з 23 грудня 1981 року по 17 серпня 1982 року працював слюсарем монтажником в Перечинському лісокомбінаті;
з 17 серпня 1982 року по квітень 1985 року працював водієм (підмінним) на автосамосвалі ТРЦ (транспортно-ремонтного цеху) в Перечинському лісокомбінаті;
09 грудня 1986 року по 29 березня 2001 року був переведений на посаду водія лісовоза ТРЦ (транспортно-ремонтного цеху) Перечинського лісокомбінату;
29 березня 2001 року по 07 листопада 2013 року був призначений на посаду водія автомобіля Камаз Перечинського лісокомбінату.
Таким чином лише при відсутності основного документу, що підтверджує наявний трудовий стаж - трудової книжки - наявний трудовий стаж підтверджується за посередництвом інших документів (статт 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункт 1 Порядку № 637).
Як встановлено судом позивач у період з 09 грудня 1986 року по 29 березня 2001 року (14 років 3 місяці і 20 днів) працював на посаді водія лісовоза ТРЦ (транспортно-ремонтного цеху) Перечинського лісокомбінату, що зафіксовано у поданій позивачем копії трудової книжки.
Таким чином у період з 09 грудня 1986 року по 29 березня 2001 року (14 років 3 місяці і 20 днів) позивач працював на посаді, праця на якій дає право на пенсію за вислугу років у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 583 від 12 жовтня 1992 року, якою затверджено Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Отже, в даному конкретному випадку має значення наявний трудовий стаж, який підтверджується основним документом щодо підтвердження такого стажу, а саме трудовою книжкою.
Відповідно до статті 77 частин 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог статті 55 пункту "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з врахуванням пільгового трудового стажу роботи водієм лісовозу у період з 09 грудня 1986 року по 29 березня 2001 року, оскільки позивач підпадає під категорію осіб, які мають право на призначення пенсії на пільгових умовах, має необхідні загальний та пільговий трудовий стаж, на момент звернення з заявою про призначення пенсії, досяг необхідного віку, тому позов необхідно задовольнити.
Суд також вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09 вересня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до статті 245 частини 4 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є необхідність зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підставі статті 55 пункту "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до статті 134 частини 1 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (стаття 134 частина 2 КАС України).
Відповідно до статті 134 частини 3 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із статтею 134 частиною 4 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до статті 134 частин 5-7 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.
Статтею 139 частиною 7 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Голубом Віталієм Кареловичем 04 березня 2020 року укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 26).
При цьому, будь-яких документів (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) для підтвердження здійснених витрат представником позивача не надано.
Також судом зазначається, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, позивачем до суду не було надано розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували саме факт понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Водночас, відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн за позовну вимогу немайнового характеру.
Визначаючи співмірність понесених витрат з урахуванням складності справи та задоволення позову, суд вважає, що понесені позивачем у даній справі судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09 вересня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 пункту "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах та підставі статті 55 пункту "в" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн.
У задоволенні стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі гривень) грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 03 грудня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 08 грудня 2020 року.
СуддяС.Є. Гаврилко