про залишення позовної заяви без руху
07 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/20705/20
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 31.05.2014 нарахованої на підставі постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, починаючи з 01.01.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії листопад 2019 року.
Перевіряючи, після одержання позовної заяви, чи відповідає вона вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом ураховано наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач оскаржує протиправність дій відповідача в частині ненарахування та невиплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
При цьому, позивач у позовній заяві вказує, що перерахунок пенсії на виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а проведений та відповідно виплата пенсії відбулася у листопаді 2019 року.
Тобто, позивач звернувшись до суду у листопаді 2020 року з вимогами щодо невиплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, тоді як перерахунок та виплата пенсії на виконання вимог судового рішення відбулися у листопаді 2019 року, пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Суд вважає за необхідне відмітити, що вищенаведене процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Також слід зазначити, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Як зазначено в позові, на виконання вимог постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а перерахунок пенсії позивачу проведено у листопаді 2019 року, проте із заявою щодо виплати компенсації до відповідача позивач звернувся лише через рік у листопаді 2020 року.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Позивачем не заперечується той факт, що зарахування коштів у сумі 10359,92 грн на виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 24.07.2014 у справі №284/3542/14-а було здійснено у листопаді 2019 року, тобто саме з цього часу позивач мав дізнатися про порушення своїх прав та міг звернутися до суду протягом шестимісячного строку для звернення до суду. Однак, з позовом позивач звернувся до суду у листопаді 2020 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
Доказів на підтвердження обставин щодо відсутності можливості звернення у період з листопада 2019 року до листопада 2020 року до відповідача для з'ясування чи виплачена компенсація у листопаді 2019 року, суду надано не було.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, визначені ст. 167 КАС України.
У контексті наведеного суд відмічає, що особа, яка подає позов після закінчення строку звернення до адміністративного суду, повинна подати окрему письмову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності причин його пропуску приєднано не було.
За наведених обставин, суд вважає, що при поданні позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст. 123, 160-161 КАС України.
Приписами ч. 1 ст. 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із положеннями ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищенаведеного, позов необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання (надіслання) до Житомирського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку та приєднавши докази поважності причин його пропуску, оформленої з урахуванням вимог ст.167 КАС України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Липа