08 грудня 2020 року Справа № 160/11441/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпровський районний відділ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням 45-річного віку;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач відмовив їй у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, оскільки порушено термін вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України. За висновками Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у нього відсутні законні підстави для вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у зв'язку з досягненням 45 річного віку. Позивач вважає, що такими діями відповідач грубо і безпідставно порушує її конституційні права, як людини і громадянина, з огляду на правові висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17. Зауважила, що чинною постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 415 відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланків паспорта громадянина України» «у вигляді паспортної книжечки» (п. Г), що відповідає Положенню про паспорт. Отже, на сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України: у вигляді паспортної книжечки - Положення про паспорт, у вигляді паспортної картки - закон «Про ЄДДР». Проте, незважаючи на чинність нормативно-правових актів, що регламентують видачу паспорта-книжечки, і на відповідність їх Конституції України, зокрема, нормам статей 22, 32, 35, відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в отриманні такого паспорта. Вважає, що відмовою відповідача у видачі їй паспорта-книжечки порушуються її права, що захищаються нормами статей З, 8, 21-23, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43, 46-48, 53, 60, 68 Конституції України. При цьому, Положення про паспорт повністю гарантує реалізацію цих прав. Зауважила, що вирішуючи на користь заявників аналогічні спори, які виникли у зв'язку із відмовою суб'єкта владних повноважень вклеїти до паспорта громадянина України нової фотокартки при досягненні громадянином відповідного віку та вимогами органу ДМС обміняти паспорт зразка 1994 року на паспорт у вигляді картки з безконтактним електронним носієм, Верховний Суд в своїх постановах від 05.12.2019 року у справі №420/270/19 та від 03.12.2019 року у справі №320/1736/19, зробив правові висновки, які повністю узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позов та просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що особисто з заявою за формою, визначеною законодавством позивач з питань зазначених у позові до районного відділу не звертався, а лише у своїй заяві, яка мала вигляд довільної форми, зазначив причини по яких не бажає отримувати паспорт громадянина У країни у вигляді ID-картки. В свою чергу відповідачем було направлено відповідного листа, яким роз'яснено порядок вклеювання фотокарток та обміну паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства. Наголошував на тому, що позивачем було подано заяву у довільній формі, без визначеного чинним законодавством обов'язкового пакету документів, тому вона не може вважатися заявою про вклейку фотографії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 по справі № 820/3327/16. Зауважив, що досягнувши 45-річного віку 18.05.2018 року, маючи обов'язок звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби протягом місяця, позивач звернувся лише у липні 2020 року із заявою, не надавши належного пакету документів згідно вимог чинного законодавства. Також відповідач вважає, що належність позивача до певної суспільної групи, так само як і його переконання щодо присвоєння унікального номера, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати, не виконувати вимоги Закону № 5492-VI та/чи робити з нього винятки. Судове рішення по зразковій справі № 806/3265/17 є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. Зауважив, що 12.10.2018 року по вищезазначеній зразковій справі суддями Верховного Суду винесено окрему думку, в якій висловили думку про те, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 року у справі № 806/3265/17 є законним та обґрунтованим. На підставі вищевикладеного відповідача вважає, що права, свободи або законні інтереси позивача не є порушеними, а його вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 45 річного віку, звернулася до Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із письмовою заявою на вклеювання фотокартки у паспорт, в якій зазначено, що заява не зверненням громадян.
У заяві позивачем було повідомлено про не надання згоди на обробку своїх персональних даних, категоричну заборону вносити її дані до будь-яких реєстрів, заборону присвоєння будь-яких ідентифікаторів особи, заборону присвоєння унікального номеру запису в Єдиному демографічному реєстрі. У заяві позивач просила в передбачені чинним законодавством строки вклеїти фотографію у її паспорт у вигляді книжечки, протягом трьох днів надати усі необхідні для надання цієї послуги додаткові анкети, форми заяв або інше для заповнення або надати обґрунтоване пояснення відмови у наданні послуги. Зауважила, що будь-які документи, заяви, необхідні для надання послуги будуть надані протягом трьох днів з дня її повідомлення.
Листом від 18.08.2020 року за вих.№1244-530/1244-20 відповідач повідомив позивача, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, у нього відсутні законні підстави для вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у зв'язку із досягненням 45 річного віку. Відповідач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 795 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», якою змінено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302. Для вклеювання фото до паспорта необхідно надати: паспорт, у який буде вклеюватись фото та дві фотокартки 35х45 мм. Окремо зазначено, що вклеювання фото до паспорта громадянина України по досягненню 25-річного чи 45- річного віку особою, яка має паспорт зразка 1994 року здійснюється за бажанням та в разі звернення заявника або його офіційного представника не пізніше ніж через місяць після досягнення відповідного віку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.
Згідно з частинами першою, другою , четвертою та п'ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI, 25.03.2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №302, якою ( в редакції Постанови КМУ № 745 від 26.10.2016 року) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 постанови КМУ №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 постанови КМУ № 302 (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що:
прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (далі - Порядок №302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з підпунктом 6 пункту 6 Порядку№302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Пунктом 131 Порядку №302 визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Приписами пункту 2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 06 червня 2019 року №456, визначено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
У разі подання заяви та документів через центр надання адміністративних послуг адміністратор центру надання адміністративних послуг передає прийняті заяву та документи до відповідного територіального підрозділу ДМС.
Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.
У разі подання паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-ІV (далі - Закон №2297-ІV), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Приписами частини першої статті 6 Закону № 2297-ІV мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» № 1474-VIII від 14.07.2016 року (далі - Закон № 1474-VIII) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї постанови (у новій редакції) наведено).
Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого постановою № 302.
На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", визнано такою, що втратила чинність.
Однак постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна" , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
З вищенаведених правових норм у цій справі вбачається, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов'язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачці виповнилось 45 років - 18 травня 2018 року, тому вона мала звернутися до відповідача з відповідною заявою для здійснення вклеювання фотокартки до паспорта протягом місяця, тобто в строк до 18 червня 2018 року. Проте письмову заяву та необхідні документи позивачка подала лише 28 липня 2020 року.
Як зазначалось вище, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).
При цьому, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.
Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.09.2017 № 822, зареєстрованим Мін'юстом України 25.10.2017 за № 1306/31174.
Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно частини шостої статті 6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
За таких обставин суд вважає, що застосування відповідачем норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивачки до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права й свободи.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Суд погоджується із доводами відповідача про пропущення позивачкою строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302. В той же час, за це порушення позивачка може бути притягнута до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.
Установлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, разом з тим, у даному випадку такі обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання фотокартки до такого паспорта, законодавством не передбачена, натомість діюче законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання до нього фотокартки у відповідних випадках.
Отже, відсутність у позивачки дійсного паспортного документу суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров'я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачка має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 45 років.
При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах, ніж зобов'язання відповідача вклеїти до паспорта позивачки зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45 років.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 420/270/19, від 31 січня 2020 року у справі № 200/6627/19-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 420/3253/19, від 31 березня 2020 року у справі №460/842/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №520/12075/19.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
Посилання відповідача на те, що позивачем було подано заяву у довільній формі, без визначеного чинним законодавством обов'язкового пакету документів, тому вона не може вважатися заявою про вклейку фотографії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2018 року по справі № 820/3327/16, суд вважає безпідставними та не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №820/3327/16, при розгляді наведеної справи, судом вирішувалось питання щодо зобов'язання районного відділу Державної міграційної служби України оформити та видати особі паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, а тому при розгляді справи дослідженню підлягала форма заяви з якою особа звернулась за отриманням паспорта громадянина України та чи відповідає така заява установленому Порядком зразку.
В свою чергу, у розглядуваному випадку, позивачка зверталась до відповідача із заявою про вклеювання фотокартки у паспорт.
Як зазначалось вище, приписами пункту 2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 06 червня 2019 року №456, визначено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
При цьому, наведений Тимчасовий порядк містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України та форму журналу реєстрації заяв про вклеювання фотокарток, а форма заяви про вклеювання фотокартки у порядку відсутня.
За наведених обставин необгрунтованими та безпідставними є посилання відповідача на звернення позивачем із заявою у довільній формі, яка, на думку відповідача, не може вважатися заявою про вклейку фотографії.
Окрім того, у заяві позивач просила в передбачені чинним законодавством строки вклеїти фотографію у її паспорту вигляді книжечки, протягом трьох днів надати усі необхідні для надання цієї послуги додаткові анкети, форми заяв або інше для заповнення або надати обґрунтоване пояснення відмови у наданні послуги.
Також із заяви вбачається, що позивачка надавала до своєї заяви додатки, а саме: дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для вклеювання, копія свідоцтва про народження, копія паспорта, свідоцтво про зміну імені та зауважила, що будь-які інші документи, дії, необхідні для надання послуги, будуть надані протягом 3-х днів після повідомлення відповідача.
Проте, жодні документи відповідачем не витребовувались, про необхідність надання заяви за іншою формою та додаткових документів позивача не повідомляли.
В свою чергу, відповідач у листі від 18.08.2020 року повідомив позивача про відсутність у нього законних підстав для вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у зв'язку із досягненням 45 річного віку, оскільки вклеювання фото до паспорта громадянина України по досягненню 25-річного чи 45- річного віку особою, яка має паспорт зразка 1994 року здійснюється за бажанням та в разі звернення заявника або його офіційного представника не пізніше ніж через місяць після досягнення відповідного віку.
Жодних зауважень щодо форми чи змісту заяви позивача, відсутності повного пакету документі тощо у листі відповідача не зазначено, вони не були підставою для прийняття спірної відмови, а тому відхиляються судом, як необгрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на вирішення справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП відсутній) до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (52003, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.В.Сухомлинського, 38, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45-річного віку;
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП відсутній) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2020 р.
Суддя О.М. Неклеса