16 листопада 2020 року Справа № 160/9936/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 серпня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акти Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 а саме: рішення Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2020 року, щодо відмови у списанні ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску. У випадку, прийняття рішення на користь позивача зобов'язати Головне Управління ДПС у Дніпропетровській області вирішити питання, щодо якого звернувся Позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2020 року щодо відмови у списанні ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску за період з 01.01.2019 р. до набрання чинності Законом № 592-IX від 13.05.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що підставою для відмови у списанні боргу (недоїмки) по єдиному внеску може бути: отримання доходу (прибутку) протягом періоду з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року та самостійна сплата або стягнення суми недоїмки, штрафів та пені. Проте рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2020 року вмотивовано актом камеральної перевірки від 23.07.2020 року № 43408/04-36-52-40/ НОМЕР_1 та доводами щодо самостійного визначення зобов'язання зі сплати єдиного внеску за період наявного в ІКП боргу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представником відповідача 12.10.2020 року надано письмовий відзив на позовну заяву (вх.. № 65370/20), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що станом на 03.06.2020 р. ОСОБА_1 було сплачено єдиний внесок за період з першого кварталу 2017 р. - по четвертий квартал 2018 р. в повному розмірі, в сумі 18276,72 грн. та частково сплачено зобов'язання за 1 квартал 2019 р. у сумі 5,66 грн. (залишок несплаченої суми за 1 квартал 2019 р. становить 2748,52 грн.). Відповідно в ІКП по фізичній особі ОСОБА_1 загальна сума боргу (недоїмки) станом на 03.06.2020 року становить 11011,06 грн. та складається з несплачених сум єдиного внеску за перший - четвертий квартали 2019 р. Відповідно в ІКП по фізичній особі ОСОБА_1 загальна сума боргу (недоїмки) станом на 23.07.2020 року становить 11011,06 грн. Відповідно до поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік (№13949 від 07.02.2018 р.), за 2018 рік (№ 10375 від 05.02.2019 р.), за 2019 рік (№ 9314 від 04.02.2020 р.) за 2020 рік ( № 39921 від 03.07.2020) ОСОБА_1 доходів від підприємницької діяльності за відповідні періоди не мав. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано «Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» згідно з таблицею 1 додатка 5 (далі Звіт) за 2017 рік (№ 13492 від 07.02.2018) з самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску у сумі - 8448,00 грн., Звіт за 2018 рік (№10101 від 04.02.2019) з самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску у сумі - 9828,72 грн., Звіт за 2019 рік (№ 9314 від 04.02.2020 р.) з самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску у сумі - 11016,72 грн., Звіт за 2020 рік (№ 39921 від 03.07.2020) зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2020 рік відсутні. Оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно визначено зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску за період наявного в ІКП боргу, а саме за 2019 рік, недоїмка списанню не підлягає.
15.10.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій викладено доводи, аналогічні доводам, наведеним у позові.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 11.11.2013 року по 30.06.2020 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець та перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Лівобережне управління).
03.07.2020 року позивачем подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заяву про списання боргу (недоїмки) по єдиному внеску за період з 01.01.2019 року до набрання чинності Законом № 592-IX.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 23.07.2020 року прийнято рішення № 73404/10/04-36-11-60-23, яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 у списанні боргу (недоїмки) по єдиному внеску.
Вказане рішення вмотивовано тим, що за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464, відповідно Закону «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 року № 592-ІХ за 2017-2020 встановлена невідповідність платника вимогам п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464, про що складено акт камеральної перевірки від 23.07.2020 № 43408/04-36-52-40/ НОМЕР_1 .
Також зазначено, що станом на 24.07.2020 згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску (код бюджетної класифікації 71040000) в сумі 11011,06 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI, включно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Статтею 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
03 червня 2020 року набув чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим - третім пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Відповідно до абзаців п'ять - сім пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою (абзац 8 пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ).
Прийняття Закону № 592-ІХ обумовлено, зокрема тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Такий підхід щодо врахування при вирішенні подібних спірних правовідносин вказаних положень Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19.
Отже, з 03.06.2020 року підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному Законом № 592-ІХ, несплачені станом на 03.06.2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання відповідної заяви протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року.
Як встановлено судом, 03.07.2020 року позивачем подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заяву про списання боргу (недоїмки) по єдиному внеску за період з 01.01.2019 року до набрання чинності Законом № 592-IX.
Згідно акта камеральної перевірки № 43408/04-36-52-40/ НОМЕР_1 від 23.07.2020 року, відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017-2020 роки доходів від підприємницької діяльності за відповідний період не отримував.
Вказано, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано «Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» згідно з таблицею 1 додатка 5 (далі Звіт) за 2017 рік (№ 13492 від 07.02.2018) з самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску у сумі - 8448,00 грн., Звіт за 2018 рік (№10101 від 04.02.2019) з самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску у сумі -9828,72 грн., Звіт за 2019 рік (№ 9314 від 04.02.2020 р.) з самостійно визначеними зобов'язаннями зі сплати єдиного внеску у сумі - 11016,72 грн., Звіт за 2020 рік (№ 39921 від 03.07.2020) зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2020 рік відсутні.
Оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно визначено зобов'язаннями зі сплати єдиного, внеску за період наявного в ІКП боргу, а саме за 2019 рік, недоїмка списанню не підлягає.
Також, відповідачем у поданому позові підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 , відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік № 39921 від 03.07.2020 року, доходів від підприємницької діяльності не отримано.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 виконано умови, за яких набуто право на списання за заявою суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2019 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників".
Доводи відповідача щодо самостійного визначення позивачем зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2019 рік у сумі 11016,72 грн., що є підставою для відмови у списанні недоїмки, судом не приймається, оскільки недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, як самостійно визначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску, проте своєчасно не сплачені у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", так само і обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом, сума єдиного внеску, є недоїмкою.
В даному випадку, відповідно до Закону № 592-ІХ підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" суми недоїмки.
Оскільки станом на час розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 останній мав таку недоїмку за період з 1 січня 2019 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, та не отримував дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, сума недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2019 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ підлягає списанню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 24.07.2020 року, яким відмовлено у списанні ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2020 року про списання боргу (недоїмки) по єдиному внеску за період з 01.01.2019 року до набрання чинності Законом № 592-IX, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупності викладених обставин позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1823280239.1 від 03.09.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 242-244, 246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 24.07.2020 року, яким відмовлено у списанні ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску.
Зобов'язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2020 року про списання боргу (недоїмки) по єдиному внеску за період з 01.01.2019 року до набрання чинності Законом № 592-IX, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 листопада 2020 року.
Суддя Е.О. Юрков