18 листопада 2020 року Справа № 160/9414/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії повністю; визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 12, 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 28.09.1988 року по 19.01.1990 року; з 22.01.1990 року по 21.02.1990 року; з 06.03.1990 року по 28.02.1994 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 12, 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи дати з настання підстав для призначення пенсії за віком, а саме з 21.08.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначенні пенсії за віком, що передбачена ст.12, 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 913/03.25-17 від 19.12.2019 року позивача повідомлено, про відмову у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стражу роботи. Також листом повідомлено, що його загальний страховий стаж складає 23 роки 07 місяців 03 дні (стаж враховано по 31.08.2008). При, цьому позивач вважає, що до стажу фактично не було зараховано декілька періодів, оскільки у вказаному листі відповідачем зазначено, що період: 28.09.1988 по 19.01.1990 року - виправлення при звільненні та розбіжності з датою наказу при звільненні; 22.01.1990 по 21.02.1990 - відсутні печатки; 06.03.1990 по 28.02.1994 відсутнє посилання на КзпП при звільнені, а в довідці печатка не читається.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9414/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заперечуючи проти позовної заяви відповідачем 12.10.2020 року подано відзив, в якому, зокрема, зазначено що для підтвердження стажу роботи позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_2 , з якої встановлено:
- до запису трудової книжки № 20,22, за період роботи з 28.09.1988 року по 19.01.1990 року міститься виправлення при звільненні та розбіжності з датою наказу про звільнення;
- до запису трудової книжки № 23, 24, за період роботи з 22.01.1990 року по 21.02.1990 року відсутня печать підприємства;
- до запису трудової книжки № 25-27, за період роботи з 06.03.1990 року по 28.02.1994 року, відсутнє посилання на статтю Кодексу законів про працю при звільненні та не читається печатка в довідці № 2127-К від 29.04.1994 року.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має підстав зарахувати оспорюванні періоди роботи з 28.09.1988 року по 19.01.1990 року, з 22.01.1990 року по 21.02.1990 року, з 06.03.1990 року по 28.02.1994 року до страхового стажу.
13.10.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій він підтримав позицію викладену у позовній заяві. Додатково зазначив, що з наявної судової практики слідує, що формальні неточності в документах не можуть бути підставою для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист (ВС/КАС № 638/18467/15-а від 30.09.2019).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справі підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 та являється внутрішньо переміщеною особою.
23.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
З розписки - повідомлення вбачається, що позивачем до заяви було надано наступні документи: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), інший документ (архівна довідка), паспорт/посвідка, трудова книжка або документ про стаж.
Листом від 19.12.2019 року №913/03.25-17 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування "передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менш як 26 років. У вказаному листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що за наданими документами, загальний страховий стаж складає 23 роки 07 місяців 03 дні (стаж враховано по 31.08.2008). До стажу зараховані періоди: 28.09.1988 по 19.01.1990 року - виправлення при звільненні та розбіжності з датою наказу при звільненні; 22.01.1990 по 21.02.1990 - відсутні печатки; 06.03.1990 по 28.02.1994 відсутнє посилання на КзпП при звільнені, а в довідці печатка не читається.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону №1788-XII).
Відповідно до статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
У спірні періоди підлягала застосуванню “Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях”, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162”, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Так, пунктами 1, 2. З “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 далі Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність трудового стажу позивача за періоди роботи: 28.09.1988 по 19.01.1990 року штукатуром-плиточником у будівельному кооперативі "Азов"; 22.01.1990 по 21.02.1990 року каменярем 4 розряду у кооперативі "Смежник; 06.03.1990 по 28.02.1994 року у Мурманському будівельно-монтажному тресті на Крайній Півночі (06.03.1990 року був прийнятий плиточником- штукатуром 3 го розряду для роботи вахтовим методом; 21.05.1990 переведений на посаду каменяра 4 розряду), що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 .
При цьому, відповідачем зазначено як в оскаржуваному рішенні так і у відзиві на позовну заяву, що зазначені періоди зараховані відповідачем до страхового стажу, що підтверджується протоколом з ІКІС ПФУ.
Так, відповідно наданого протоколу, за період з 28.09.1988 по 19.01.1990 року зараховано 1 рік 3 місяці 22 дні, з 22.01.1990 року по 21.02.1990 року зараховано 1 місяць, з 06.03.1990 року по 28.02.1994 рік зараховано 3 роки 11 місяців 23 дні.
Аналізуючи періоди трудового стажу зазначені в трудовій книжці та зазначені в протоколі, страховий стаж позивача складає 23 роки 7 місяців та 3 дні, до якого входить стаж за періоди з 28.09.1988 по 19.01.1990 року, з 22.01.1990 року по 21.02.1990 року, з 06.03.1990 року по 28.02.1994 рік.
Отже, наявного у ОСОБА_1 стажу який становить 23 роки 7 місяців та 3 дні недостатньо для призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, оскільки відповідачем доведено правомірність прийняття свого рішення щодо відмови в призначенні пенсії за віком, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська