07 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14485/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління соцзахисту населення Луцької РДА, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення; зобов'язання Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та з 28.01.2009 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Як зазначив позивач, у період з 04.01.1988 по 05.09.1988 він був безпосередньо зайнятий на будівництві моста через р. Прип'ять а/д Славутич - Чорнобиль. 30 км. зона - м. Чорнобиль, куди був направлений на роботу вахтовим методом з Мостобудівельного загону №60, який є структурним підрозділом ПАТ «Мостобуд». В свою чергу ПАТ «Мостобуд» брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
27.03.2009 Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації видало позивачу безтермінове і дійсне на всій території України посвідчення Серії НОМЕР_1 , що він є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
В подальшому як зазначив позивач Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації 19.04.2019 прийняло рішення про вилучення в нього посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 від 27.03.2009 відповідно до пункту 13.1 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 скасувало дію зазначеного посвідчення, про що ОСОБА_1 дізнався від Пенсійного фонду без належного пояснення причини скасування дії посвідчення.
Вважаючи, що таке позбавлення статусу особи з інвалідністю є необгрунтованим та незаконним, ОСОБА_1 звернувся до Управління соцзахисту населення Луцької РДА про поновлення статусу особи з інвалідністю.
Проте, листом Управління соціального захисту населення Луцької РДА № 411/01-39 від 20.03.2020, позивачу було відмовлено в поновленні статусу особи з інвалідністю по причині, що Волинська область не направляла осіб для залучення до складу формувань Цивільної оброни для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також за інформацією AT «Мостобуд», «Мостозагін №60», довідку про залучення гр. ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони видати не може, через відсутність підтверджуючих документів даного факту і наказу по підприємству про створення формувань Цивільної оборони.
Вважає, що відмова Управління соцзахисту населення Луцької РДА у наданні йому статусу інваліда війни та видачі нового посвідчення встановленого зразка є протиправною , а тому позивач звертався із позовом до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
22.10.2020 за №798/01-30 відповідачем подано до суду відзив (а.с.21-24) щодо заявлених позовних вимог, в якому останній просить в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки статус особи з інвалідністю внаслідок війни встановлюється особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони на підставі документів, які мають містити інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до названого формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, всі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Документи надані позивачем підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Також дані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу особи з інвалідністю в наслідок війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст. 7 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильськох катастрофи, Закон № 3551-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. З огляду на відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає.
Таким чином, оскільки позивачем не було надано відповідачу та до суду усіх необхідних документів, які дають йому право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», випливає висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відповідно має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 виданого 20.05.2019 (а.с.10).
З 28.01.2009 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку та інвалідністю з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру №11598 та довідки МСЕК серія ВЛН №023229 (а.с.12, 12-зворот).
Судом також встановлено, що у період з 04.01.1988 по 05.09.1988 ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на будівництві моста через р. Прип'ять а/д Славутич - Чорнобиль. 30 км. зона - м. Чорнобиль, куди був направлений на роботу вахтовим методом з Мостобудівельного загону №60, який є структурним підрозділом ПАТ «Мостобуд», що також підтверджується довідками ПАТ «Мостобуд» від 24.09.2020 за №10-ВК та від 23.09.2009 №194 (а.с.7-8).
Також як встановлено судом та не заперечується відповідачем, 27.03.2009 Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації видало позивачу безтермінове і дійсне на всій території України посвідчення Серії НОМЕР_1 , що він є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
На звернення позивача щодо зняття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, Управління соціального захисту населення Луцької РДА листом № 411/01-39 від 20.03.2020 (а.с.6), відмовило позивачу в поновленні статусу особи з інвалідністю по причині, що Волинська область не направляла осіб для залучення до складу формувань Цивільної оброни для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також за інформацією AT «Мостобуд», «Мостозагін №60», довідку про залучення гр. ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони видати не може через відсутність підтверджуючих документів даного факту і наказу по підприємству про створення формувань Цивільної оборони. Крім того, в даному листі зазначено, що Управлінням соціального захисту населення Луцької РДА прийнято рішення від 19.04.2010 про вилучення у позивача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серія НОМЕР_1 від 27.03.2009 відповідно до пункту 13.1 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Так, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни відносять осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.
Згідно пункту 7 Положення, посвідчення інваліда війни видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, право встановлювати статус «інваліда війни» та видавати посвідчення відноситься до повноважень відповідних органів праці та соціального захисту населення.
Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Виконання завдань виробничого характеру на них не покладалось.
Також, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Таким чином, формування Цивільної оборони, в т.ч. невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 (справа №377/797/17, провадження №К/9901/5706/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 796-ХІІ.
За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ.
Суд вважає, що довідка ПАТ «МОСТОБУД» від 24.09.2020 №10-ВК, не може бути доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі саме формувань Цивільної оборони, оскільки не підтверджує сам факт залучення його до складу формувань Цивільної оборони.
Належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони позивач суду не надав.
Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Таким чином, у відповідності до приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідачем правомірно відмовлено у встановлені ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відтак суд приходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо залучення саме позивача до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, а тому підстави для поширення на позивача дії пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський