про зупинення провадження у справі
02 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/16363/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши у письмовому провадженні з власної ініціативи питання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 02.12.2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. У вказаному судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року визначено виняткові правові проблеми, які полягають у необхідності формування правових позицій, зокрема, щодо застосування судами строків звернення до суду, встановлених процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно обмеження цим строком доступу особи до суду.
Провадження у справі за ініціативою суду підлягає зупиненню, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Судом встановлено, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.06.2019 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку про обґрунтованість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів існування виключної правової проблеми, яка полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання: 1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі? 2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду? 3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду? 4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ”Про пенсійне забезпечення”; статті 46 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та статей 51, 55 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб”, в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Отже, з огляду на предмет позову у даній справі, а також враховуючи порушене відповідачем у відзиві на позовну заяву питання дотримання строку звернення до суду, встановлення початку перебігу такого строку, його застосування щодо кожної з позовних вимог є важливим в світлі як об'єктивного вирішення спору по суті, так і вирішення питання про доступ особи до правосуддя.
Враховуючи наведене, з метою правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України у справі №510/1286/16-а.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 236, статтею 248 КАС України, суд
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич