м. Вінниця
08 грудня 2020 р. Справа № 120/6331/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольги Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63270013 від 12.10.2020.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуваною постановою прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Ухвалою від 10.11.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку, визначеному ст. 287 КАС України. Судове засідання призначено на 19.11.2020. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 2-денний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Судове засідання 19.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 03.12.2020.
Ухвалою від 03.12.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк". Крім того, даною ухвалою також відкладено судовий розгляд справи до 08.12.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2020 підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Разом із тим, після оголошеної в судовому засіданні перерви представник позивача не прибув, натомість подав клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Інші учасники справи в судове засідання 08.12.2020 не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, зокрема, в порядку, визначеному ст. 268 КАС України.
В той же час, позиція представника відповідача з приводу заявлених позовних вимог викладена у поданому нею відзиві на позовну заяву, в якому остання заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що стягувачем - АТ "Перший Український Міжнародний Банк" було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривні, відкритого в АТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4. Також зазначила, що, приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, в якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника в межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа, в зв'язку з його пред'явленням не за місцем виконання.
Поряд із цим, жодних пояснень від третьої особи з приводу заявлених позовних вимог на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та частини 3 статті 268 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 25.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис №32867 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 15824,41 грн.
Також встановлено, що 12.10.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63270013 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №32867 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 15824,41 грн.
Разом із тим, вважаючи постанову приватного виконавця від 12.10.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №63270013 протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
В той же час, відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із змісту оскаржуваної постанови від 12.10.2020, приватний виконавець самостійно зазначив адресою боржника вул. Першотравнева, 22, с. Володимирівка, Хмільницький район, Вінницька область.
Згідно з положеннями частин 1, 2, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за адресою - АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №32867 від 25.09.2020.
При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на відкритий в АТ "Перший Український Міжнародний Банк" картковий рахунок позивача із наявними на ньому коштами в сумі 1 грн., як на доказ наявності у неї майна в м. Києві, адже із наданих відповідачем доказів, як на момент прийняття оскаржуваної постанови, так і на момент розгляду даної справи, неможливо встановити чи є відповідний рахунок поточним рахунком позивача на якому акумулюються її кошти, як вкладника.
В той же час, у випадку, якщо такий рахунок призначений для надходження коштів для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, тоді такі кошти не можуть вважатися майном особи.
Крім того, із пропозиції про зміну Договору карткового рахунку, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження №63270013, слідує, що відповідний картковий рахунок має певний ліміт овердрафту (6000 грн.).
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували джерело походження коштів в сумі 1 грн. на картковому рахунку позивача, зокрема чи є відповідні кошти власними коштами ОСОБА_1 , чи/або невикористаним нею лімітом овердрафту (що виключає можливість віднесення таких коштів до її майна в розумінні ст. 190 ЦК України).
Поряд із цим, наявність у позивача самого карткового рахунку в банку, на переконання суду, не породжує будь-які цивільні права та обов'язки, адже сам рахунок не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.
За таких обставин, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого від 12.10.2020, прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону №1404-VІІІ, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.
Натомість позивач, на виконання вимог частини 1 статті 77 КАС України, довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №63270013 від 12.10.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни сплачений нею судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. ст. 255, 272 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Раїси Окіпної, 4-А, офіс 35-Б, м. Київ);
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829).
Повний текст рішення складено 08.12.2020.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна