м. Вінниця
20 листопада 2020 р. Справа № 120/4658/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,
представника відповідача Козлачкової Юлії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 29 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №8 ПР/32/2833302301 про застосування до неї як до фізичної особи-підприємця фінансових санкцій у розмірі 6800 гривень за продаж алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років.
Водночас, контролюючим органом не враховано того, що з 31 січня 2019 року ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця, про що свідчить інформація, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що правопорушення вчинено 27 січня 2020 року, а протокол складено 21 лютого 2020 року.
Також позивачка вказує на те, що факт придбання неповнолітнім пляшки пива не підтверджено ні фіскальним чеком, ні в інший спосіб.
Не погодившись із вказаним рішенням контролюючого органу, позивачка оскаржила його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За результатом розгляду поданої скарги Державною податковою службою України 28 липня 2020 року прийнято рішення, яким подану скаргу залишено без задоволення.
Ухвалою від 08 вересня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із тим, що позивачем одним із відповідачів визначено Державну податкову службу України, однак позовних вимог до цього відповідача не сформовано, що не узгоджується із пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, позивачем до суду надано копії позовної заяви та копії доданих документів не відповідно до кількості учасників справи, що суперечить вимогам частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
17 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали від 08 вересня 2020 року позивачем подано до суду заяву, до якої долучено позовну заяву в новій редакції, у якій відповідачем визначено лише Головне управління ДПС у Вінницькій області.
Ухвалою від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 13 жовтня 2020 року.
06 жовтня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, окрім іншого, особам, які не досягли 18 років. При цьому, продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється. В свою чергу, відповідно до абзацу 13 частини 2 статі 17 вказаного Закону за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800 гривень. Крім того, у відзиві йдеться про те, що відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02 червня 2003 року, однією із підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відтак, за результатами розгляду протоколу Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області серії ГР №217120 від 21 лютого 2020 року, постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області від 20 березня 2020 року №2 та копій пояснень відповідачем прийнято рішення про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, а тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
12 жовтня 2020 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі.
В ході судового засідання 13 жовтня 2020 року представник відповідача, окрім іншого, звернула увагу на те, що частиною 7 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" визначено строк оскарження дій органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, що становить один місяць. Відтак, судом ініційовано питання щодо залишення позовної заяви без руху з огляду на те, що частиною 7 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" встановлено скорочені строки оскарження дій контролюючих органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, а позивачка звернулася до суду з позовом у строк, що становить більше одного місяця.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачці строк для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
02 листопада 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 13 жовтня 2020 року позивачкою подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року подану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено та поновлено позивачці строк звернення до адміністративного суду. Цією ж ухвалою продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області та призначено судове засідання на 20 листопада 2020 року.
У судове засідання, призначене на 20 листопада 2020 року, позивачка не з'явилася, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Зважаючи на те, що позивачка у судове засідання не з'явилася, проте ще 12 жовтня 2020 року подала до суду заяву щодо розгляду справи без її участі, тому суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати у відсутності ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 20 листопада 2020 року представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
Як свідчать відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 23 грудня 2006 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
31 січня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 21550060006001085 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
За результатами перевірки стану дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на підставі протоколу Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області про адміністративне правопорушення серії ГР №217120 від 21 лютого 2020 року встановлено порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та відповідно до абзацу 13 частини 2 статі 17 вказаного Закону 29 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №8 ПР/32/2833302301 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6800 гривень за продаж алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років.
01 червня 2020 року позивачкою до Державної податкової служби України подано скаргу на рішення №8 ПР/32/2833302301 про застосування фінансових санкцій. Однак, за результатами розгляду поданої скарги рішенням Державної податкової служби України вих. №23913/6/99-00-06-02-06-06 від 28 липня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 лютого 1995 року №481/95-ВР (надалі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, особам, які не досягли 18 років.
Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється (частини 4, 5 статті 15-3 Закону №481/95-ВР).
Статтею 16 Закону №481/95-ВР встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідальність за порушення норм цього Закону передбачена статтею 17 Закону №481/95-ВР.
Відповідно до абзацу 13 частини 2 статі 17 Закону №481/95-ВР за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Порядок №790), яким визначено механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 згаданого Закону.
Пунктом 3 Порядку №790 визначено, що до суб'єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Посадові особи і громадяни, які не є суб'єктами господарювання, за порушення норм Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 4 Порядку №790).
Відповідно до пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що законодавцем встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. При цьому, приписами частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, яка застосовується до суб'єктів господарювання у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень. Приписами Порядку №790 також перебачено можливість застосування фінансових санкцій саме до суб'єкта господарювання.
Водночас, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 23 грудня 2006 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, 31 січня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 21550060006001085 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Відтак, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт припинення позивачкою з 31 січня 2019 року підприємницької діяльності, яку вона здійснювала як фізична особа-підприємець.
Разом із тим, рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області №8 ПР/32/2833302301 від 29 квітня 2020 року фінансові санкції застосовано до ОСОБА_1 як до фізичної особи-підприємця, що не узгоджується із приписами статті 17 Закону №481/95-ВР та пунктами 3, 5 Порядку №790.
Варто звернути увагу на тому, що статус "фізичної особи-підприємця" є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а відсутність офіційно підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та відповідно притягнення особи до відповідальності як до суб'єкта господарювання.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у поставові від 01 липня 2020 року у справі №260/81/19.
Окрім того, слушними є посилання ОСОБА_1 на постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 15 травня 2020 року у справі №142/140/20, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Піщанського районного суду Вінницької області від 15 травня 2020 року у справі №142/140/20 набрала законної сили.
Наведене свідчить про протиправність рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №8 ПР/32/2833302301 від 29 квітня 2020 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції.
При цьому, не заслуговують на увагу посилання позивачки як на підставу для задоволення позовних вимог на те, що рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 21 травня 2020 року у справі №142/279/20 скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №2 від 20 березня 2020 року, оскільки рішення №8 ПР/32/2833302301 від 29 квітня 2020 року, що оскаржується, прийняте на підставі протоколу Піщанського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області про адміністративне правопорушення серії ГР №217120 від 21 лютого 2020 року, а не на підставі постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №2 від 20 березня 2020 року.
Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №790, відповідно до яких підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних органів щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не вказує на правомірність прийнятого рішення, оскільки таке було прийняте відносно фізичної особи-підприємця, яка на момент прийняття вказаного рішення припинила підприємницьку діяльність.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір в розмірі 875,60 гривень, що підтверджується квитанцією №51168031 від 26 серпня 2020 року.
Водночас, підпунктом 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 мала б сплатити судовий збір в розмірі 840,80 гривень.
Відтак, на користь позивачки слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №8 ПР/32/2833302301 від 29 квітня 2020 року про застосування фінансових санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 2833302301)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)
Рішення суду у повному обсязі складено 25.11.2020
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович