11 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3723/19 пров. № А/857/11378/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 140/3723/19 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" про застосування заходів реагування,-
суддя в 1-й інстанції - Денисюк Р. С.,
час ухвалення рішення - 19.02.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Державного підприємства "Ковельське лісове господарство", в якому просило застосувати заходи реагування щодо державного нагляду (контролю) шляхом повного зупинення експлуатації адміністративної будівлі за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Холмська, 46 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Державне підприємство «Ковельське лісове господарство» повністю зупинити експлуатацію адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Холмська, 46 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що вживання органом контролю загального посилання на норми чинного законодавства та загального формулювання порушень законодавства без детального та чіткого зазначення цих порушень, є неконкретезованим та призводить до неможливості усунути зазначені порушення. Зокрема, вказує, що позивачем не зазначено з яких саме горючих матеріалів виконано сходову клітку. Також, не зазначено які ж будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою застосовано в коридорах та сходинковій площадці. Крім того, зафіксовані в акті недоліки в роботі відповідача стосуються ремонтних робіт у приміщенні, збудованому понад 50 років тому, тобто зданої в експлуатацію раніше, ніж затверджені зазначені позивачем стандарти пожежної безпеки. Відтак, вказані стандарти безпеки не мають зворотної дії в часі та не можуть розсповсюджуватись на приміщення, здані в експлуатацію до 2014 року. Просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Зазначає, що ним чітко зазначено порушення, які відповідачем не виконуються, з конкретним роз'ясненням загроз життю та здоров'ю людей, що вони несуть і станом на день закінчення перевірки. Суд першої інстанції правильно зазначив, що станом на момент розгляду справи доказів повного усунення виявлених порушень відповідачем суду не надано. Вважає, що позивачем повністю доведено загрози, які несуть допущені порушення техногенної та пожежної безпеки, життю та здоров'ю людей. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 18 листопада 2019 року № 360, відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та на виконання наказу Ковельського МРВ У ДСНС України у Волинській області від 11 листопада 2019 року №35 у період з 18 листопада 2019 по 29 листопада 2019 року головним інспектором Ковельського МРВ У ДСНС України у Волинській області проведено перевірку виконання суб'єктом господарювання припису № 131 від 20 червня 2019 року щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю) на підставі статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За результатами перевірки ДП «Ковельський лісгосп» складений акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 28 листопада 2019 року №337, в якому зафіксовані порушення вимог Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки в Україні, а саме:
1. Сходи сходової клітки, які ведуть з другого на перший поверх виконано з горючих матеріалів (пункт 22 розділу II ППБУ таблиця 1 розділу 5 ДБH В.1.1-7-2016);
2. Відсутній другий евакуаційний вихід з другого поверху будівлі (пункт 22 розділу II ППБУ пункт 7.2.4 глави 7.2 розділу 7 ДБH B.1.1-7-2016);
3. Дерев'яні елементи горищних покриттів будівлі (крокви, лати), не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують I групу вогнезахисної ефективності (абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ);
4. Ha шляхах евакуації (коридорів 1-го, 2-го поверхів тa сходової клітки) застосовані будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою, ніж Г2, В2, Д2, Т2 (пункт 2.17 глави 2 розділу III ППБУ, пункт 22 розділу ІІ ППБУ, пункт 7.3.3 глави 7.3 розділу 7 ДБH B.1.1-7-2016);
5. Будівлю не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 глави І розділу V ППБУ);
6. He забезпечено постійне тa обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі аварійно-рятувальними службами (пункт 12 частини першої статті 20 КЦЗУ).
Зазначений акт перевірки був вручений представнику відповідача та підписаний останнім без пояснень, зауважень або заперечень.
Крім того, головним державним інспектором Ковельського МРВ У ДСНС у Волинській області винесено постанову від 28 листопада 2019 року №008703 про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою головного інженера ДП «Ковельський лісгосп» притягнуто до адміністративної відповідальності.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, які вказують на усунення відповідачем порушень вимог пожежної безпеки в будівлі, де знаходяться люди, тому вважав недопустимою експлуатацію такої будівлі до повного усунення виявлених перевіркою порушень.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з вимогами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року, № 5403-VI (далі - КЦЗ України) , Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності» (далі Закон № 877-V), Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України №20/2013 від 16 січня 2013 року "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій", Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30 грудня 2014 року №1417.
Згідно з ч.1 ст.20 КЦЗ України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: 1) забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання; 2) забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; 3) розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; 4) організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб'єкта господарювання; 5) створення об'єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням; 6) створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об'єктів підвищеної небезпеки; 7) проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах суб'єкта господарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків; 8) здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; 9) декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки; 10) розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об'єктах підвищеної небезпеки; 11) проведення об'єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; 12) забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб'єктів господарювання відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу; 13) здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; 14) забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб'єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об'єктах, сил цивільного захисту для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій; 15) забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; 16) здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні); 17) дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму; 18) створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 19) розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; 20) розроблення і затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням; 21) забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; 22) утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; 23) здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; 24) своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території; 25) виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими
Відповідно до статті 55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.
Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.
Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Повноваження у сфері пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших господарських об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між суб'єктами господарювання, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
Відповідно до ст.66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Згідно з п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до ч.1 ст.68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у т.ч. невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
Згідно з ч.2 ст.68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Ч.2 ст.70 КЦЗ України передбачає, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності» № 877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з положеннями ч.5 ст.4 цього Закону виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Згідно з п.п.57 п.4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України №20/2013 від 16 січня 2013 року "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій", Державна служба з надзвичайних ситуацій України відповідно до покладених на неї завдань організовує та проводить перевірки додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, організації виконання заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на підприємствах, в установах, організаціях, що входять до складу залізничного, автомобільного, авіаційного, морського та річкового транспорту, на базах, складах, арсеналах зберігання та у місцях виробництва, утилізації ракетно-артилерійського озброєння, компонентів рідкого ракетного палива.
ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).
Таким чином, Управління ДСНС України у Волинській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а тому воно наділене повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і звертатись до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 Розділ І Правил пожежної безпеки в Україні).
Настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі пов'язане з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що настання реальної загрози життю та здоров'ю людей необхідно пов'язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
Таким чином, загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (пункт 32 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені порушення під час позапланового заходу, який здійснювався щодо перевірки виконання вимог припису, свідчать про те, що адміністративна будівля ДП «Ковельський лісгосп» і надалі експлуатується з грубим порушенням вимог пожежної та техногенної безпеки, що у свою чергу несе загрозу життю та здоров'ю людей, може призвести до виникнення пожежі, травмування та загибелі людей, майнових втрат і негативних екологічних наслідків, також тяжкої ліквідації пожежі та складного проведення евакуаційних заходів у зв'язку з відсутністю відповідних умов.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, шлях евакуації з будь- якого приміщення, поверху, будівлі є найпершим засобом для збереження життя громадян, і забезпечення нормативної кількості виходів, утримання у відповідності шляхів евакуації є основою оперативної евакуації потерпілих для забезпечення збереження життя.
Відсутність другого евакуаційного виходу з другого поверху будівлі, оздоблення шляхів евакуації горючим матеріалом, невідповідність несучих конструкцій сходової клiтки вимогам норм вогнестійкості у випадку виникнення пожежі призведе до значного збільшення часу евакуації людей з будівлі, виділення їдких продуктів горіння, також може призвести до відсутності можливості самостійно евакуюватись людям, що там знаходяться, a отже може призвести до вдихання їдких продуктів горіння, що створює загрозу життю та/або здоров'ю людей та може призвести загибелі людей.
Системи пожежної сигналізації, оповіщування про пожежу та управління евакуацією людей, устаткування передавання тривожних сповіщень, призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів, як наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, відключення або блокування (розблокування) інших інженерних систем. He влаштування систем протипожежного захисту вказаних вище, створює загрозу життю та здоров'ю людей, може призвести до отримання травм, загибелі людей та значних матеріальних втрат.
He проведення вогнезахисного оброблення дерев'яних конструкцій покрівлі вогнетривким розчином, пришвидшить процес горіння та розповсюдження продуктів горіння по будівлі, руйнування горищної конструкції, перехід пожежі в середину будівлі або на сусідні будівлі, що в свою чергу створює загрозу життю та/або здopoв'ю людей.
Аварійно-рятувальному обслуговуванню підлягають суб'єкти господарювання, галузі та окремі території, щодо якиx існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій. Обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно дo договору. Відсутність аварійно-рятувального обслуговування збільшує ризики виникнення порушень пожежної безпеки на об'єкті (не проводиться планована профілактична робота), що призводить дo погіршення стану пожежної безпеки, a це в свою чергу створює загрозу життю та здоров'ю людей та може призвести дo отримання травм, загибелі людей тa значних матеріальних втрат.
Колегія суддів вважає, що поняття загрози життю та здоров'ю є оціночним. Однак вказане не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність, та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб'єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення повинна бути перевірена судами шляхом надання оцінки відповідним доказам, а застосування судом обраного заходу державного реагування ґрунтуватися на дотриманні всіх принципів адміністративного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки від 08 квітня 2016 року №96 та від 20 червня 2019 року №131 відповідач не виконав у повному обсязі.
Матеріалами справи стверджується, що відповідачем усунуто лише незначні порушення, без вжиття дієвих заходів по виконанню вимог припису, що несуть загрозу життю та здоров'ю людей, які пропонувалося виконати ще з 2016 року.
Доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також доказів про вжиття відповідачем будь-яких заходів спрямованих на усунення порушень, які встановлені позивачем під час проведення позапланової перевірки, відповідачем надано не було.
Отже, виявлення за наслідками перевірки об'єкта порушень, як створюють загрозу життю та здоров'ю людей, є підставою для застосування заходів реагування у виді зупинення роботи адміністративної будівлі.
Аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не усунення виявлених перевіркою порушень є порушенням (недотриманням) вимог стандартів, норм і правил та такими, що прямою дією впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров'ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей, а тому підставно задовольнив позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 140/3723/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено та підписано 07 грудня 2020 року
у зв'язку з перебуванням судді Курильця А. Р. на лікарняному
з 16 по 27 листопада 2020 року та у відпустці з 30 листопада по 04 грудня 2020 року.