П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 814/334/17
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.01.2017 року № 50 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25.01.2017 року № 24 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції;
- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначив, що службове розслідування відносно нього проведено з численними порушеннями, без відібрання пояснень. Звільнення позивача зі служби також відбулось поза межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що на його адресу надійшов лист прокуратури Миколаївської області щодо оголошення підозри ОСОБА_1 у вчиненні дій з вимагання неправомірної вигоди, чим останній вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України. Отже, на думку відповідача, у нього були всі законні підстави для призначення та проведення службового розслідування. Під час проведення службового розслідування, 11.01.2017 року ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення у ході службового розслідування, однак позивач відмовився від надання будь - яких пояснень. В ході службового розслідування комісією переглянуті відеозаписи, надані прокуратурою Миколаївської області, на яких зафіксовані факти отримання ОСОБА_1 неправомірної винагороди. У зв'язку із встановленими обставинами, відповідач зазначив, що неодноразові порушення позивачем службової дисципліни знайшли підтвердження в ході службового розслідування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
При цьому суди виходили з того, що позивач був зобов'язаний припинити виявлені адміністративні правопорушення, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження працівника поліції. Однак допустив вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у невиконанні належного обов'язку , який повинен був і міг виконати в силу покладених на нього обов'язків відповідно до Закону України "Про національну поліцію", а також порушив вимоги Дисциплінарного статуту ОВС, посадової інструкції, Присяги працівника поліції.
Постановою Верховного Суду від 31.03.2020 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційний суд зазначив, що висновок службового розслідування за фактом можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни ґрунтується на повідомленні прокуратури Миколаївської області про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. До висновку про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни відповідач дійшов, посилаючись лише на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні та повідомлення про підозру, без вчинення дій щодо перевірки обґрунтованості підстав для службового розслідування та його висновків.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив про необхідність перевірки дотримання відповідачем вимог розділу VІІІ Інструкції при складанні висновку службового розслідування, а також дотримання процедури проведення такого розслідування, зокрема, чи відбиралися від позивача пояснення.
Також судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку тому, що в ході проведення службового розслідування управлінням патрульної поліції було переглянуто аудіо- відеозаписи, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та надіслані прокуратурою області. Такі дії прокуратури не відповідають вимогам КПК України, а надіслані матеріали не можуть використовуватися як докази під час проведення службового розслідування.
За результатами повторного розгляду справи рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.01.2017 року № 50 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 25.01.2017 року № 24 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 3 батальйону № 4 управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції.
Поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 4 управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції з 01.02.2017 року.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2017 року по 03.09.2020 року у сумі 174 121,77 грн, а також заробіток за один місяць в розмірі 4 280,79 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Департаментом патрульної поліції Національної поліції України не проведено ретельного службового розслідування, не зазначено обґрунтованості підстав його призначення, а висновок про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні п.п. 1, 2, 6, 9 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ч. 1 ст. 8, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п.п. 8, 11 ст. 23, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 222, 225 КУпАП, п.п. 6, 7 п. 2.1, п. 2.2 Розділу ІІ, п.п. 1, 6, 10, 11, 13 п. 13.1 Розділу ІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом ДПП України НПУ від 05.01.2016 року № 4/1, здійснено лише з посиланням на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000160.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що звільнення позивача відбулось не у зв'язку із обвинуваченням його у вчиненні злочину, а з підстав, установлених в ході службового розслідування. Так, під час перегляду диску з відеофайлами, що надані Прокуратурою Миколаївської області, комісія з проведення службового розслідування встановила низку порушень вчинених ОСОБА_1 , під час вирішення ним питання про притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які вчинили адміністративні правопорушення.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус позивача, як поліцейського, врегульований Законом України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.
Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
За обставинами справи позивач звільнений відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII та п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підставою для прийняття наказу № 50 від 13.01.2017 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення став висновок службового розслідування, який складений відповідною комісією і затверджений керівником Департаменту патрульної поліції 12.01.2017.
Відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України МВС, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованої в Мінюсті України 02.04.2013 за № 541/23073, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового, начальницького складу (РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
З наказу Департаменту патрульної поліції № 5091 від 29.12.2016 та доповідної записки керівника УПП в м.Миколаєві від 29.12.2016 вбачається, що підставою для призначення службового розслідування стало отримання 29.12.2016 повідомлення Прокуратури Миколаївської області про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000160 щодо інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м.Миколаєві лейтенанта поліції ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Відповідно до листа Прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 оголошено про підозру у тому, що він у період з 27.07.2016 року по 05.08.2016 року, знаходячись при виконанні службових обов'язків, одержав від 21 (двадцять одного) водія неправомірну вигоду в загальній сумі 6743 (шість тисяч сімсот сорок три) грн., двічі поєднуючи свої дії з вимаганням неправомірної вигоди під погрозою незаконного вилучення транспортних засобів, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України.
На адресу УПП у м. Миколаєві ДПП направлено копію повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри від 22.12.2016 року. Також, прокуратурою Миколаївської області направлено на адресу УПП у м. Миколаєві ДПП аудіовідеозапис, якій у ході проведення службового розслідування переглянуто комісією, а саме: на аудіо-, відеозаписі зафіксовано факти отримання інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 неправомірної вимоги під час виконання своїх службових обов'язків.
Вказані підстави для призначення службового розслідування передбачені пп.2.2.20 Інструкції № 230, про що зазначено у відповідному наказі Департаменту патрульної поліції від 29.12.2016 № 5091 (т.1 а.с.44). Тому доводи суду, що відповідачем не зазначено обґрунтованості підстав призначення службового розслідування є такими, що не відповідають обставинам справи.
Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п.8.3 розділу VIII "Оформлення матеріалів службового розслідування" Інструкції № 230 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:
обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;
наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками;
умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;
вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено;
наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Судова колегія зазначає, що на виконання наведених вимог Інструкції № 230 висновок службового розслідування від 12.01.2017 містить обставини, за яких позивач скоїв дисциплінарний проступок та які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб вчинення дисциплінарного проступку; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані позивача; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено.
Так, висновком службового розслідування встановлено, що 05.08.2016 року о 09 год. 00 хв. після отримання табельної вогнепальної зброї та проведеного інструктажу, екіпаж «КАНТ - 0603» на службовому автомобілі Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) у складі інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Миколаєві ДПП) лейтенанта поліції Демчука Ю.Ю. та поліцейського роти № 3 батальйону № 2 УПП у м. Миколаєві ДПП сержанта поліції Марукова О.В. заступили на маршрут патрулювання в с. Коблеве, Березанського району, Миколаївської області. О 18 год. 15 хв. працівниками прокуратури Миколаївської області та Управління внутрішньої безпеки у Миколаївській області в рамках кримінального провадження ЄРДР №42016150000000160 було задокументовано факт отримання неправомірної вигоди в розмірі 500,00 (п'ятсот) грн за не притягнення до адміністративної відповідальності правопорушника інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенантом поліції Демчуком Ю.Ю.
Крім того, в ході службового розслідування комісією здійснений перегляд аудіовідеозапису, надісланого Прокуратурою Миколаївської області, яким зафіксовано факти отримання інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві Демчуком Ю.Ю. під час виконання службових обов'язків за період з 27.07.2016 по 05.08.2016 неправомірної вигоди за не складання матеріалів про адміністративні правопорушення від 21 водія.
Судова колегія враховує, що жодних заборон щодо можливості використання матеріалів кримінального провадження в ході проведення службового розслідування Інструкція № 230 не містить, тому комісією обґрунтовано використаний аудіо відеозапис, надісланий прокуратурою Миколаївської області, в якості доказу вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
Висновок службового розслідування містить виклад вимог законів та інших нормативно-правових актів, порушення яких стало підставою для висновку комісії про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Так, згідно висновку службового розслідування порушення службової дисципліни виразилось у недотриманні ОСОБА_1 :
- пп.1,2,6,9 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту, які зобов'язують кожну особу РНС дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- ч.1 ст.8, пп.1,2 ч.1 ст.18, пп.8,11 ч.1 ст.23, п.1 ч.1 ст.64 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
- ст.ст.222,255 КУпАП, які передбачають, що у разі виявлення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1-3 ст.121, ч.1-3 ст.122, ст.126 КУпАП, уповноваженими особами Національної поліції України на місці вчинення адміністративного правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, у разі виявлення порушень, передбачених, зокрема ст.130 КУпАП, - складати протоколи про адміністративне правопорушення.
- пунктів 2.1 та 4.1 посадової інструкції інспектора УПП у м.Миколаєві, затвердженої начальником УПП у м.Миколаєві 22.06.2016, які передбачають повноваження щодо:
безперервного та цілодобового патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки та порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
первинного реагування на повідомлення про правопорушення, а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання;
припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження ;
розгляду справ про адміністративні правопорушення, застосування заходів адміністративного впливу до правопорушників у випадках та у спосіб, передбачений законодавством.
Для вчинення інспектором таких повноважень йому надається право вимагати пред'явлення документів, що посвідчують особу та (або) документів, що підтверджують відповідне право особи; зупиняти транспортні засоби, затримувати та організовувати доставлення транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках та стоянках.
- присяги поліцейського, відповідно до якої поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.
Отже, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Службовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 18.07.2016 № 1884 інспектор роти № 3 батальйону № 4 УПП у м.Миколаєві ОСОБА_1 з 20.07.2016 забезпечував публічну безпеку та порядок, патрулюючи територію Березанського району Миколаївської області. При цьому ОСОБА_1 був зобов'язаний документувати у встановленому законодавством порядку виявлені факти порушення водіями Правил дорожнього руху.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Невиконання ОСОБА_1 повноважень інспектора патрульної поліції стало наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився в тому, що внаслідок отримання неправомірної винагороди позивач не склав жодного адміністративного матеріалу відносно правопорушників.
З метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, комісія намагалась отримати в ході службового розслідування пояснення від ОСОБА_1 , але останній відмовився від надання пояснень в силу ст.63 Конституції України.
Вказане ОСОБА_1 власноручно виклав у поясненнях від 11.01.2017, відібраними інспектором УПП у м.Миколаєві Ярошенком В.В. (т.1 а.с.45).
Допитаний в суді першої інстанції (06.08.2020) свідок ОСОБА_2 підтвердив факт відібрання пояснень від ОСОБА_1 в ході службового розслідування. Крім того, ОСОБА_2 входив до складу комісії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , що підтверджується наказом Департаменту патрульної поліції від 29.12.2016 № 5091.
Наведені обставини спростовують доводи позивача про те, що ході службового розслідування в нього пояснення не відбирались, він відмовився надавати пояснення в рамках досудового розслідування, а не в ході службової перевірки. На думку судової колегії, сам факт відмови надавати пояснення свідчить про самоусунення ОСОБА_1 від з'ясування дійсних обставин справи.
При цьому, судова колегія враховує, що ОСОБА_1 не заперечується його зображення на аудіовідеозапису, який доданий до матеріалів службового розслідування, ним не надані докази, які б вказували на помилковість висновків комісії.
Відсутність у мотивувальній частині висновку аналізу обставин, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальність позивача, аналізу наслідків вчинення дисциплінарного проступку, не спростовують факту його вчинення ОСОБА_1 , вини останнього та не свідчать про неадекватність запропонованого покарання.
Отже, судова колегія на вимогу Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 березня 2020 року, констатує дотримання відповідачем в цілому розділу VIII Інструкції № 230 при складанні висновку службового розслідування.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, з огляду на очевидність вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, що підтверджується аудіовідеозаписом, якій є несумісним із зайняттям посади поліцейського, судова колегія погоджується з доводами апелянта про правильність та об'єктивність висновку службового розслідування, яким підтверджені відомості про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що наявність або відсутність вироку, який набрав законної сили, не є перешкодою для вирішення питання щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки він звільнений не за скоєння злочину, а за вчинення дисциплінарного проступку, та кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними видами відповідальності.
Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, як про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.01.2017 року № 50 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, від 25.01.2017 року № 24 о/с в частині звільнення позивача з посади інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції, так і в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 14 квітня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308,31,315,317,321,322,325,328 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко