07 грудня 2020 року
м.Суми
Справа №591/8114/19
Номер провадження 22-ц/816/2365/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2020 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 15 жовтня 2020 року,
20 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатного батька.
Свої вимоги мотивував тим, що він є батьком відповідача ОСОБА_2 . На даний час позивач є пенсіонером, єдиним його доходом є пенсія, інших джерел доходу у нього не має. Практично вся пенсія, яку він отримує, витрачається на оплату комунальних послуг. Сума, що залишається (близько 1300 грн) є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум і її ледь вистачає на харчування. Побутовими предметами першої необхідності він забезпечити себе не може. Також він має хронічні захворювання та потребує постійного лікування. Щомісяця витрачає близько 600 грн. на ліки. Відповідач жодної допомоги не надає, між ними не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання.
Тому просив стягнути з відповідача на його користь аліменти на його утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подачі позову і довічно.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/16 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 20 грудня 2019 року і довічно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що він є пенсіонером за віком, єдиним його доходом є пенсія та він раз в рік отримує дохід від оренди майна, інших джерел доходу в нього немає.
Зазначає, що значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на оплату комунальних послуг (в середньому близько 1200 грн на місяць).
Крім того, вказує, що він має хронічні захворювання та потребує постійного лікування, на яке потребує багато коштів. Щомісяця він витрачає близько 1000 грн на ліки, 300 грн на медичне обстеження.
Зазначає, що коштів, що залишаються ледь вистачає на мінімальний набір продуктів харчування. Побутовими предметами першої необхідності він забезпечити себе не може, не кажучи вже про засоби особистої гігієни та мінімально необхідні особисті речі, одяг.
Також в апеляційній скарзі позивач не погоджується з сумою, стягнутих з відповідача на користь держави судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 * 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 4).
Позивач є особою похилого віку, що підверджується копіями паспорта та пенсійного посвідчення (а.с. 3, 5), отримує пенсію в розмірі бизько 4000 грн щомісячно (а.с. 87), також отримує дохід від надання майна в оренду (паї) в сумі - 14240 грн, а також має незадовільний стан здоров'я (а.с. 88-90).
Відповідач не здійснює матеріальної допомоги, хоча має таку можливість, є працездатним і постійно працює.
Відповідач має постійну роботу і стабільну заробітну плату, а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров'я та потребує матеріальної допомоги сина, а тому з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін стягнув з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/16 частини його заробітку (доходу) щомісячно.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, правовідносини, пов'язані з обов'язком повнолітніх дочки, сина, утримувати батьків, врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
За змістом статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Відповідно до ч. 1 ст.204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір,батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, лише в тому разі якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Вони також звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку та у зв'язку з незадовільним станом здоров'я потребує матеріальної допомоги, відтак відповідач як його син зобов'язаний його утримувати.
Доводи апеляційної скарги про недостатність визначеного судом розміру аліментів на утримання позивача не ґрунтуються на доказах і є безпідставними.
Твердження в апеляційній скарзі з приводу того, що значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на оплату комунальних послуг (в середньому близько 1200 грн на місяць), не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує факт оплати комунальних послуг та факт того, що такі витрати співпадають з сумою отриманої пенсії.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що він має хронічні захворювання та потребує постійного лікування, на яке потребує багато коштів. Щомісяця він витрачає близько 1000 грн на ліки, 300 грн на медичне обстеження, є безпідставними, оскільки дані твердження не підтверджуються відповідними доказами, а саме: виписками лікаря, додатками з медичних закладів, в яких зазначено діагноз, визначено конкретний перелік ліків з чеками на придбання саме виписаних медичних препаратів, висновками МСЕК та іншими документами, що підтверджують відповідний стан здоров'я і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування.
Суд першої інстанції також обґрунтовано врахував сімейний та майновий стан відповідача ОСОБА_2 , необхідність утримання двох неповнолітніх дітей.
Місцевий суд, визначаючи розмір аліментів, врахував те, що позивач отримує пенсію в розмірі близько 4000 грн щомісячно (а.с. 87), також отримує дохід від надання майна воренду (паї) в сумі 14240 грн та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/16 від заробітку (доходу) ОСОБА_2 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про часткове задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.
Разом з тим, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява ОСОБА_1 була подана до суду першої інстанції 20 грудня 2019 року (а.с. 2).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, судовий збір сплачується в сумі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921 гривня.
Тобто, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви у 2019 році у даній справі становить 768 грн 40 коп. (1921 * 0, 4 ) за вимогу майнового характеру.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову та оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 384 грн 20 коп. (768 грн 40 коп. /50 %).
Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Отже, з ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме, витрати по сплаті судового збору в розмірі 384 грн 20 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 384 грн 20 коп.
В іншій оскаржуваній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: Т.А. Левченко
С.С. Ткачук