Справа № 750/92/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/491/20
Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 листопада 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
з участю: прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченої - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№ 12015270010003302 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2020 року,
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, освіта вища, не працює, раніше не судима,
визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та виправдана, у зв'язку з недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
Позов потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_11 про стягнення на їх користь з ОСОБА_9 моральної шкоди та витрат на правову допомогу - залишено без розгляду.
Процесуальні витрати ухвалено віднести на рахунок держави.
Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Як зазначив у вироку місцевий суд, органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, вчиненому за наступних обставин:
11 травня 2015 року, в 21.30 год., ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Geely MR - 7151A», р.н. НОМЕР_1 , рухалась по вул. Героїв Чорнобиля, в м. Чернігові, зі сторони проспекту Миру в напрямку вулиці Алексєєва.
Рухаючись у вказаному напрямку, в районі нерегульованого перехрестя вулиць Героїв Чорнобиля - Мстиславська, ОСОБА_9 , в порушення вимог п.2.3 «б», п.12.3 Правил дорожнього руху, проявила неуважність, неправильно оцінила дорожню обстановку, під час виникнення небезпеки для руху негайно не вжила заходів до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який у стані алкогольного сп'яніння, перетинав проїзну частину поза межами нерегульованого пішохідного переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. У результаті ДТП пішохід ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння.
У своєму рішенні місцевий суд зазначив, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_9 наявний склад інкримінованого їй кримінального правопорушення, а відтак обвинувачена підлягає виправданню.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватою за ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком та з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України. Частково задовольнити цивільні позови та покласти процесуальні витрати на обвинувачену ОСОБА_9 . В обґрунтування скарги зазначив, що матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів винуватості ОСОБА_9 . Зокрема, послався на показання потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_12 , а також на висновок експерта №514 від 15.10.2015 р., згідно якого водій автомобіля «Джилі» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного нормативного застосування екстреного гальмування, тобто за умов, якщо пішохід здійснював перехід проїзної частини поза межами пішохідного переходу, шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР України. Апелянт не погодився з висновками суду про недостовірність показів свідка ОСОБА_12 . Вказав, що поза увагою суду залишились показання експерта ОСОБА_13 . Також послався на безпідставну відмову судом у задоволенні клопотання про допит експерта ОСОБА_14 та проведення слідчих експериментів, оскільки вказані процесуальні дії мають істотне значення для ухвалення законного рішення.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав; обвинувачену та її захисника, які просили залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення; а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 284 цього Кодексу, тобто, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
За змістом цієї статті виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ухвалюється в тих випадках, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно доведено, що обвинувачений його не вчинив і сторона обвинувачення вичерпала можливості надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Виправдувальний вирок ухвалюється також у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, тобто факт вчинення обвинуваченим певного діяння встановлено, але сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати, що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого цій особі.
Згідно п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність у діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення та ухвалив виправдувальний вирок.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не визнала та показала, що 11 травня 2015 року, у вечірній час, вона керувала автомобілем марки «Geely», р.н. НОМЕР_1 , та рухалася по вул. Героїв Чорнобиля в м. Чернігові, зі сторони проспекту Миру. Рухалася вона по своїй смузі зі швидкістю не більше 45 км/год. В автомобілі також перебували її мати та подруга ОСОБА_15 . Під'їжджаючи до перехрестя з вул. Мстиславською, вона скинула швидкість, на пішохідному переході нікого не було. Коли вона переїхала перехрестя, зліва, на відстані десь 10 метрів від пішохідного переходу, на тротуарі побачила силуети двох чоловіків, які хиталися. Через кілька секунд побачила на автомобілі чоловіка, застосувала екстрене гальмування і чоловік сповз перед автомобілем на асфальт. Після цього вони викликали поліцію і «швидку».
Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні місцевого суду показав, що 11.05.2015 року він разом з ОСОБА_12 вживали спиртне. Після цього, ввечері, вони удвох пішли по вул. Мстиславській до вул. Г.Чорнобиля, щоб далі поїхати громадським транспортом. Як він рухався, пояснити не міг. Також не пам'ятає де сталося зіткнення, чи на пішохідному переході, чи поза його межами.
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 показала, що 11.05.2015 року, близько 21 години, вона разом з ОСОБА_9 та її матір'ю рухалися на автомобілі по вул. Г.Чорнобиля в м. Чернігові, з проспекту Миру. За кермом була обвинувачена. Рухалися дуже повільно, бо в багажнику автомобіля були курчата. На перехресті з вул. Мстиславською та на пішохідному переході нікого не було. На тротуарі за перехрестям з лівого від них боку біля стовпа були дві постаті, які «брикалися». Перед пішохідним переходом ОСОБА_9 тихенько зупинилася і переїхала пішохідний перехід. В цей час ОСОБА_15 побачила чоловіка на капоті та на лобовому склі автомобіля, це сталося раптово.
Допитаний у судовому засіданні місцевого суду в якості свідка ОСОБА_12 показав, що 11.05.2015 року разом з потерпілим вживали спиртні напої, після чого пішли по вул. Мстиславській у м. Чернігові, в напрямку вул. Г.Чорнобиля, маючи намір поїхати в піцерію «Марконі», що по вул. Рокосовського. На вулиці вже було темно. Коли вони почали переходити проїзну частину по пішохідному переходу, відхилися убік на метр чи два, так як хотіли встигнути на «маршрутку», яка стояла на зупинці громадського транспорту на іншому боці дороги. Він йшов позаду потерпілого. В цей час свідок побачив автомобіль, який наближався до них з вул. Бойової. Він хотів відтягнути ОСОБА_11 , але вже було пізно. Свідок встиг відскочити від автомобіля. Потерпілого закинуло на капот, він вдарив головою лобове скло, а потім скотився на дорогу. Вони з ОСОБА_11 дорогу переходили, а не перебігали.
Свідок ОСОБА_16 у місцевому суді показав, що ввечері 11.05.2015 року він надавав медичну допомогу ОСОБА_11 , бо у того був перелом нижньої кінцівки. Потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння і повідомив йому, що кинувся під автомобіль, через сварку з матір'ю. Це ж він повторив і в операційній. ОСОБА_17 зробив запис про це у медичній картці потерпілого.
У місцевому суді експерт ОСОБА_18 , яка в складі комісії експертів склала висновки № 255 від 05.11.2015 та № 272 від 23.12.2015 року, показала, що комісія експертів дійшла висновку, що удар транспортного засобу прийшовся в ліву сторону потерпілого. Вказаний висновок був зроблений на підставі комплексної медико-автотехнічної експертизи, під час якої були співставленні тілесні ушкодження потерпілого та пошкодження транспортного засобу. Потерпілий не міг стрибнути на капот, оскільки перелом гомілки - це ударна сила від дії тупих предметів.
Експерт ОСОБА_19 , який в складі комісії експертів склав висновки № 255 від 05.11.2015 року та № 272 від 23.12.2015 року, в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що у потерпілого були переломи двох кісток лівої гомілки, що вказує на те, що в момент ДТП ліва нога була опорною. Якщо б це сталося в польоті, або у стрибку на капот, то таких би тілесних ушкоджень не було. Якщо б людина йшла зліва направо, то при ударі автомобіля стався б перелом двох гомілок, а не однієї і ліва нога була б опорною. У потерпілого перелом зовнішньої поверхні гомілки, тобто при ударі він летів вперед, так як вони і написали в експертизі.
Колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в апеляційному порядку, погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правильності оцінки доказів у кримінальному провадженні, оскільки судом при прийнятті рішення дотримано вимоги діючого законодавства.
Так, відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченої було надано письмові докази, які були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні місцевого суду та перевірені судом апеляційної інстанції.
У протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.05.2015 року зафіксовано, що місцем ДТП, яка сталася за участю автомобіля марки «Geely», р.н. НОМЕР_1 , є нерегульоване перехрестя вул. Г.Чорнобиля та вул. Мстиславської у м. Чернігові, відображені нерегульований пішохідний перехід, пошкодження транспортного засобу, зроблені відповідні заміри, відображені виявлені на проїзній частині плями бурого кольору, схожі на кров.
Висновком КЛПЗ «Обласний наркологічний диспансер Чернігівської обласної ради» підтверджується, що станом на 11.05.2015 року у водія ОСОБА_9 ознак сп'яніння не виявлено.
Відповідно до висновку експерта № 514 від 01.07.2015 року, у ОСОБА_11 маються тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, поверхневих ран тім'яно-потиличної області голови, правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, обширних саден правої верхньої та лівої нижньої кінцівок, тулубу, які виникли 11.05.2015 від дії тупих твердих предметів; оскільки виявлені тілесні ушкодження є результатом єдиного травматичного процесу в умовах ДТП, тому оцінка ступеню тяжкості проводиться в комплексі і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма живота та грудної клітки» не підтверджений переконливими об'єктивними клінічними даними, тому при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався.
Висновком експерта № 255 від 05.11.2015 року встановлено, що ОСОБА_11 на момент ДТП міг перебувати в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно результатів токсикологічного дослідження № 416 від 15.05.2015 року крові та сечі, взятих у нього 11.05.2015 року при надходженні до Чернігівської міської лікарні № 2, виявлено етанол, що може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння.
Згідно висновку експерта № 272 від 23.12.2015 року, первинне контактування автомобіля «Geely», р.н. НОМЕР_1 , з пішоходом ОСОБА_11 відбулося між передньо-лівою поверхнею переднього бамперу та лівої нижньої кінцівки в ділянці гомілки (ймовірно по її зовнішній поверхні), в подальшому тіло пішохода набуло руху в напрямку, протилежному руху автомобіля, внаслідок чого було закинуте на капот (деформація лівої фари головного світла та вм'ятина на капоті) з відповідним контактуванням лівим стегном, тазом та тулубом, в подальшому відбувся контакт між вітровим склом та головою пішохода (ймовірно тім'яно-потиличною ділянкою), та лобовим склом, в подальшому тіло ОСОБА_11 послідовно перемістилось на дах автомобіля (вм'ятина), та було відкинуте на дорожнє покриття з наступним ковзанням по ньому, в процесі чого і утворились всі інші ушкодження; в момент первинного контакту з автомобілем «Geely» пішохід ОСОБА_11 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, розташовуючись лівою бічною поверхнею тіла до поверхні автомобіля, що травмував; в момент первинного контакту сила, що травмувала була направлена зліва - направо відносно пішохода ОСОБА_20 ; під час проведення комплексної медико-автотехнічної експертизи не виявлено судово-медичних даних, які б дали змогу вважати, що в момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 стояв; у момент первинного контакту пішохід міг знаходитися в динаміці (йшов, біг та інше).
Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту від 07.10.2015 року, свідок ОСОБА_12 пояснив та показав на місці, як 11.05.2015 року, близько 21.30 год., після спільного вживання спиртного, він разом з ОСОБА_11 вирішили поїхати до піцерії. Підійшли по тротуару до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться на перехресті вулиць Г.Чорнобиля та Мстиславської, побачили на зупинці громадського транспорту маршрутку, яка їм була потрібна. Потерпілий з тротуару почав бігти до маршрутки, він побіг слідом за ним. Рухаючись позаду ОСОБА_11 , він побачив, як праворуч від них в їх напрямку наближається легковий автомобіль на невеликій швидкості, та який, не гальмуючи, здійснив наїзд на потерпілого.
Згідно протоколу слідчого експерименту від 07.10.2015 року, обвинувачена ОСОБА_9 пояснила та показала на місці, як 11.05.2015 року, о 21.30 год., вона керувала автомобілем «Geely», р.н. НОМЕР_1 , та рухалася по вул. Героїв Чорнобиля в м. Чернігові, зі сторони проспекту Миру. Побачила двох пішоходів, які стояли на тротуарі та штовхалися, після чого вказала місце наїзду на пішохода, якого безпосередньо перед наїздом не бачила, а побачила ліворуч від свого автомобіля лише тінь людини і через долі секунди відбувся наїзд.
Відповідно до висновку експерта № 2578\17-52 від 14.09.2017, за умови початку руху пішоходів через проїзну частину вул. Г.Чорнобиля по пішохідному переходу водій ОСОБА_9 не мала переважного права на рух і вона повинна була діяти у відповідності до вимог п. 18.1 ПДР; за умови початку руху пішоходів через проїзну частину вул. Г.Чорнобиля поза межами пішохідного переходу водій ОСОБА_9 мала переважне право на рух і вона повинна була діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР з моменту настання небезпечної дорожньої обстановки; вирішення питань щодо наявності (відсутності) технічної можливості у водія ОСОБА_9 односторонніми діями уникнути даної ДТП, причинного зв'язку між діями учасників події з фактом настання даної події позбавлено сенсу, оскільки наданими на дослідження матеріалами справи не встановлено розташування місця наїзду на пішохода відносно стаціонарних об'єктів, а задані замовником експертизи параметри взаємного зближення пішохода і автомобіля викликають обґрунтовані сумніви у їх технічній спроможності.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги прокурора, останній як на докази винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, посилається на показання свідка ОСОБА_12 та на висновок експерта № 514 від 15.10.2015 року, згідно якого в умовах місця події водій автомобіля «Geely» мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного нормативного застосування екстреного гальмування, тобто за умов, якщо пішохід здійснював перехід проїзної частини поза межами пішохідного переходу, шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР; з технічної точки зору, за умов якщо пішохід здійснював перехід проїзної частини поза межами пішохідного переходу, то відповідно його дії, в яких вбачається невідповідність п.4.7 ПДР, є необхідною умовою виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди; з технічної точки зору, за умов якщо пішохід здійснював перехід проїзної частини поза межами пішохідного переходу, то відповідно дії водія автомобіля «Geely», в яких вбачається невідповідність п.12.3 ПДР, є причиною виникнення події даної ДТП.
Разом з тим, свідок ОСОБА_12 в ході досудового розслідування та під час судового розгляду надавав різні пояснення. Зокрема, в судовому засіданні місцевого суду вказав, що 11.05.2015 року пішохід ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір потрапити на зупинку громадського транспорту, рухався кроком по проїзній частині, а раніше (під час проведення слідчого експерименту) свідок зазначав, що потерпілий перебігав дорогу.
Ураховуючи, що усунути протиріччя у показаннях даного свідка на даний час неможливо, у зв'язку із смертю останнього, на переконання колегії суддів, на увагу заслуговують саме первинні показання ОСОБА_12 , які він надавав під час проведення слідчого експерименту 07.10.2015 року. Версія ж, що потерпілий переходив дорогу, а не перебігав, виникла вже під час розгляду справи у місцевому суді, з метою надання у такий спосіб допомоги ОСОБА_11 , з яким свідок перебував у дружніх стосунках.
До того ж, ані сам потерпілий не зміг детально пояснити обставини ДТП, посилаючись на втрату свідомості, ані обвинувачена ОСОБА_9 не змогла вказати траєкторію руху пішохода та його темп руху, оскільки ОСОБА_11 вона побачила безпосередньо перед наїздом, ліворуч від свого автомобіля, і через долі секунди відбувся наїзд.
Крім того, як зазначалось вище, допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_16 наголошував, що коли він 11.05.2015 року надавав медичну допомогу потерпілому, а також в операційній, останній неодноразово повідомляв йому, що кинувся під автомобіль, через сварку з матір'ю, про що він зробив запис у медичній картці ОСОБА_11 .
Також допитаний в апеляційному суді експерт ОСОБА_14 не виключає версію, що потерпілий сам кинувся під автомобіль, щоб покінчити життя самогубством. Така версія подій відповідає механізму отриманих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень і механічним пошкодженням транспортного засобу.
Згідно висновку комплексної медико-автотехнічної експертизи № 272 від 23.12.2015 року первинне контактування автомобіля «Geely», р.н. НОМЕР_1 , з пішоходом ОСОБА_11 відбулося між передньо-лівою поверхнею переднього бамперу та лівою нижньою кінцівкою в ділянці гомілки (ймовірно по її зовнішній поверхні) та в момент первинного контакту з автомобілем «Geely» ОСОБА_11 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, розташовуючись лівою бічною поверхнею тіла до поверхні автомобіля, що травмував.
Наведений висновок суду також ґрунтується на показаннях допитаних у місцевому суді експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , де експерт ОСОБА_18 підтвердила, що удар автомобіля прийшовся в ліву сторону потерпілого, а експерт ОСОБА_19 указав, що переломи двох кісток лівої гомілки ОСОБА_20 вказують на те, що в момент ДТП ліва нога потерпілого була опорною.
Тобто, в момент первинного контактування автомобіля марки «Geely» з пішоходом ОСОБА_11 , останній розташовувався лівою бічною поверхнею тіла відносно поверхні автомобіля, при цьому в момент наїзду потерпілий знаходився у вертикальному положенні та його ліва нога була опорною.
Аналізуючи докази у даному кримінальному провадженні місцевий суд був позбавлений можливості з'ясувати конкретне місце наїзду на пішохода ОСОБА_11 , при тому, що всі учасники судового провадження не заперечують виникнення ДТП поза межами пішохідного переходу, та визначити поведінку потерпілого ОСОБА_11 на проїзній частині, і чи не є причиною наїзду на останнього його ж умисні дії, оскільки офіційна версія розташування потерпілого на проїзній частині до моменту наїзду на нього автомобіля повністю спростована наведеними вище доказами.
До того ж висновок експерта №514 від 15.10.2015 року не може спростувати вищенаведених висновків, оскільки експерт ОСОБА_13 робив свої висновки на підставі вихідних даних, які переважно ґрунтувалися на суперечливих показаннях свідка ОСОБА_12 , даних ним під час слідчого експерименту.
З метою усунення встановлених протиріч, органу досудового розслідування місцевим судом доручалося проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченої ОСОБА_9 , потерпілого та свідка ОСОБА_12 .
Доводи апелянта про те, що слідчі експерименти не були проведені, у зв'язку з відмовою обвинуваченої від їх проведення, не заслуговують на увагу.
На виконання ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 16.03.2017 року органом досудового розслідування був проведений слідчий експеримент (протокол проведення слідчого експерименту від 10.04.2017 року). Проте, як свідчить висновок експерта № 2578\17-52 від 14.09.2017 р., слідчі експерименти з участю ОСОБА_9 були проведені недбало, в самому протоколі не були зазначені місце наїзду на пішохода відносно стаціонарних об'єктів та не зроблена прив'язка автомобіля в різних його положеннях до сталих орієнтирів, що не дало змоги експерту вирішити питання щодо наявності (відсутності) технічної можливості у водія односторонніми діями уникнути ДТП, причинного зв'язку між діями учасників ДТП з фактом настання самої цієї події.
На підставі ухвал Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.11.2018 року та від 30.05.2019 року органу досудового розслідування було доручено проведення слідчих експериментів з участю обвинуваченої ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 .
Як пояснила в апеляційному суді обвинувачена ОСОБА_9 , вона не відмовлялася від проведення слідчого експерименту. Однак вимагала від слідчого проведення цієї слідчої дії в умовах, максимально наближених до тих, в яких у минулому відбувалася досліджувана подія - дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 11 травня 2015 року. Проте слідчим такі умови не були забезпечені, що на думку обвинуваченої є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.
На час розгляду кримінального провадження місцевим судом слідчі експерименти з участю обвинуваченої ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_11 залишилися непроведеними.
Відтак, аналізуючи досліджені докази по справі, судом першої інстанції правильно встановлено, що, незважаючи на те, що обов'язок доказування згідно ст.92 КПК України покладається на слідчого та прокурора, доказів вини ОСОБА_9 стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано, і суд не має можливості перебирати цей обов'язок на себе та встановлювати або витребувати з власної ініціативи будь-які докази, з чим погоджується і колегія суддів.
У зв'язку з цим, апеляційний суд приходить до висновку, що жоден з перевірених судом доказів не підтверджує обставин вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Кожен доказ сторони обвинувачення та сторони захисту місцевим судом ретельно досліджений, йому дана відповідна оцінка в сукупності з іншими доказами, наведено у вироку належні мотиви, чому одні докази суд приймає до уваги, а інші відхиляє. Тому доводи апелянта про невідповідність викладених у вироку висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження колегія суддів визнає безпідставними.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, у справі «Барбера, Мессеге и Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки; що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зібрані стороною обвинувачення докази не можуть однозначно поза розумним сумнівом вказувати на вину ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, а достатні докази для доведення її вини в суді не встановлені і вичерпані можливості їх отримати.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_9 за недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, належним чином умотивувавши прийняте рішення.
За таких підстав, порушень місцевим судом під час розгляду кримінального правопорушення вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2020 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4