Номер провадження: 22-ц/813/3538/20
Номер справи місцевого суду: 511/2128/18
Головуючий у першій інстанції Панчук А. І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
07.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2018 року у складі судді Панчук А. І.,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок та господарчі споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: «А» - житлового будинку та «а» - веранди, загальною площею 67,7 м.кв., в т.ч. житлової 42,3 м.кв., та «Б» - літня кухня, «В» - гараж, «Г» - погріб, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Ж» - вбиральня, «З» - душ, «К» - гараж, «Л» - топочна, «№1-3» - огорожа, ворота, хвіртка, які належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивач послалася на те, що після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач прийняв спадщину шляхом написання заяви. Свідоцтво про право на спадщину не отримала, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Відповідачі від своєї частки в спадковій масі відмовились. За даними технічного паспорту, складеного станом на 12.12.2017, та Звіту про проведення технічного обстеження, об'єкти, стосовно яких заявлено позов, збудовані до серпня 1992 року, і не є самовільними будовами. Правові засади прийняття в експлуатацію об'єктів, побудованих до 05.08.1992 відсутні.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права приватної власності на житловий будинок з господарчими спорудами на праві спадкування задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 (без виділення долей в натурі) на праві спадкування право приватної власності на 1/2 частини житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з «А» - житлового будинку та «а» - веранди, загальною площею 67,7 м.кв., в т.ч. житлової 42,3 м.кв., господарчих будівель : «Б» - літня кухня, «В» - гараж , «Г» - погріб, «Д»- сарай , «Е» - сарай, «Ж» - вбиральня, «З» - душ, «К» - гараж, «Л» - топочна, які належали на праві приватної власності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис в Книзі реєстрації смертей №333; в іншій частині вимог відмовлено. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частини житлового будинку (без виділення долей в натурі), за адресою АДРЕСА_1 , який складається з «А» - житлового будинку та «а» веранди, загальною площею 67,7 м.кв., в т.ч. житлової 42,3 м.кв., господарчих будівель: «Б» - літня кухня, «В» - гараж, «Г» - погріб, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Ж» - вбиральня, «З» - душ, «К» - гараж, «Л» - топочна, які належали на праві приватної власності їй та ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, зазначено, що право власності на земельну ділянку та нерухоме майно після набрання рішенням законної сили підлягає державній реєстрації.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок та господарчі споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: «А» - житлового будинку та «а» - веранди, загальною площею 67,7 м.кв., в т.ч. житлової 42,3 м.кв., та «Б» - літня кухня, «В» - гараж, «Г» - погріб, «Д» - сарай, «Е» - сарай, «Ж» - вбиральня, «З» - душ, «К» - гараж, «Л» - топочна, «№1-3» - огорожа, ворота, хвіртка, які належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що предметом спадщини за наявних документів був цілий будинок. Відповідачі відмовились від прийняття спадщини. Крім того, ОСОБА_2 відмовилась від виділення своєї частки в майні, як набутому за час шлюбу разом з спадкодавцем, що є предметом спадщини, про що також 12.10.2017 подано нотаріусу відповідну заяву. Житловий будинок та господарські споруди не є самочинними, так як побудовані до серпня 1992 року, відповідно до законодавства, що діяло на той час. Що стосується визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини будинку, суд вийшов за межі позовних вимог.
В процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції ухвалою від 19.11.2019 провадження у справі було зупинено до вступу правонаступників ОСОБА_2 у зв'язку з її смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та 29.01.2020 провадження було поновлено.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 правонаступниками є її діти позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3
ОСОБА_3 15.07.2020 до апеляційного суду подала заяву в якій підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, справу розглядати без її участі.
Сторони в судове засідання 17.11.2020 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 07.12.2020.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 17.01.1969 перебували у шлюбі від якого мають двоє дітей: ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ).
Рішенням Роздільнянської міської ради від 13.05.1970 №12 вирішено надати ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0600 га по АДРЕСА_2 .
На підставі договору від 15.08.1970, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого Одеським МБТІ 17.12.1985, ОСОБА_4 надано в безстрокове користування вказану земельну ділянку для будівництва будинку, сараю, погребу, санвузлу.
В 1970 році ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення робіт щодо будівництва житлового будинку.
В подальшому ОСОБА_4 на виділеній земельній ділянці було побудовано житловий будинок з господарськими спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, за життя заповіту не склав.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, який було побудовано на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .
12.10.2017 ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса з заявою про те, що вона відмовляється від прийняття спадщини, після померлого чоловіка ОСОБА_4 на користь дочки спадкодавця, ОСОБА_1 . В заяві також зазначила, що крім неї спадкоємцями за законом є дочка ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 .
Одночасно 12.10.2017 ОСОБА_2 подала до приватного нотаріуса заяву про те, що на день смерті її чоловіка залишилося майно у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя якого ОСОБА_2 не претендує.
12.10.2017 ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про те, що вона відмовляється від прийняття спадщини, після померлого батька ОСОБА_4 на користь дочки спадкодавця, ОСОБА_1 . Зазначила, що крім неї спадкоємцями за законом після смерті її батька є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
13.11.2017 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а саме будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_4
19.09.2018 приватним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з ненаданням документів, які посвідчують право власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими спорудами.
Оскільки позивачу відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду, остання вважає своє право на отримання будинку у власність в порядку спадщини порушеним та таким, що підлягає захисту у спосіб визнання права власності на майно.
Задовольняючи частково позов, суд рішення не обґрунтував, послався лише на те, що позивач прийняла своєчасно спадщину та враховуючи, що крім неї та ОСОБА_4 інших спадкоємців не має, суд визнав право власності по Ѕ частині житлового будинку за позивачем та відповідачем ОСОБА_2 .
Проте погодитися із такими висновками суду не можна.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування такого майна, що визначаються на час відкриття спадщини, та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України і статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли набувати право власності на них.
Зазначене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постанові суду від 27 травня 2020 року у справі №140/3261/17.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки Роздільнянської міської ради від 15.11.2017 №2521, житловий будинок та господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_4 на підставі договору про надання в безоплатне користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, а також житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які відповідно до акту приймання індивідуального домоволодіння та матеріалів технічної інвентаризації знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 це дійсно один і той самий житловий будинок. Нумерація будинків по АДРЕСА_2 змінилася внаслідок ущільнення забудови і на сьогодні належний ОСОБА_4 (померлому) житловий будинок, господарські будівлі та споруди мають адресу: АДРЕСА_1 .
12.12.2017 на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 було виготовлено технічний паспорт.
Згідно з довідкою суб'єкта господарювання ПП ОСОБА_7 від 21.12.2017 станом на 12.12.2017 загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , житлова площа-42,30 кв.м. Об'єкт складається з: «А»-житловий будинок, «а»-веранда, «Б»-літня кухня, «В»-гараж, «Г»-погріб, «Д»-сарай, «Е»-сарай, «Ж»-вбиральна, «З»-душ, «К»-гараж, «Л»-топочна, «№1-3»-огорожа, ворота, хвіртка. Самочинного будівництва, побудованого після 05.08.1992 під час проведення технічної інвентаризації від 12.12.2017 не встановлено.
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження, затвердженого суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_7 . 01.10.2018 на замовлення ОСОБА_1 , об'єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: «А»-житловий будинок, «а»-веранда, «Б»-літня кухня, «В»-гараж, «Г»-погріб, «Д»-сарай, «Е»-сарай, «Ж»-вбиральна, «З»-душ, «К»-гараж, «Л»-топочна, «№1-3»-огорожа, ворота, хвіртка збудовані у 1978 році на земельній ділянці, яка була надана ОСОБА_4 безоплатно для забудови та останній постійно проживав в цьому будинку.
Отже, з врахуванням дати побудови будинку та господарських споруд, відповідно до наведених вище нормативних актів, цей будинок входить до складу спадщини.
Ухвалюючи рішення про визнання за позивачем та ОСОБА_2 права власності по Ѕ частині будинку за кожною, суд не врахував, що відповідач ОСОБА_2 вимоги про визнання за нею права власності на частину будинку не заявляла, поданою до приватного нотаріуса заявою відмовилася від прийняття спадщини (будинку з господарськими спорудами) після смерті свого чоловіка на користь дочки ОСОБА_1 , а відтак підстави для визнання за нею права власності були відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Приписами ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2018 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 24.02.2009 Роздільнянським РВ ГУМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, які розташовані по АДРЕСА_2 , та складається з: «А»-житловий будинок та «а»-веранда, загальною площею 67,70 кв.м., в тому числі житловою 42,30 кв.м. та «Б»-літня кухня, «В»-гараж, «Г»-погріб, «Д»-сарай, «Е»-сарай, «Ж»-вбиральна, «З»-душ, «К»-гараж, «Л»-топочна, «№1-3»-огорожа, ворота, хвіртка, що належав ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 07.12.2020
Головуючий:
Судді: