Справа №477/1792/20
Провадження №1-кп/477/261/20
07 грудня 2020 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150230000096, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
На розгляді Жовтневого районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.1, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обвинувачений проти заявленого клопотання заперечував, зазначивши про відсутність підстав для тримання його під вартою, оскільки має місце проживання, будь-яких викликів до слідчого не отримував.
Вислухавши думку учасників судового засідання щодо клопотання, вивчивши клопотання та матеріали в межах заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2020 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, по 07 грудня 2020 року.
По кримінальній справі розпочатий судовий розгляд, допитаний обвинувачений. Завершити розгляд кримінального провадження та ухвалити рішення до закінчення строку дії обраного запобіжного заходу не є можливим.
Відповідно до статті 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, протягом шести років переховувався від органів досудового розслідування, оголошений у розшук 04.03.2014 року, затриманий у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності у іншій справі, до затримання офіційно працевлаштований не був, постійного та стабільного джерела прибутку не мав, займається будівельними роботами за наймом, не одружений, проживає у квартирі, яка належить його матері, без реєстрації місця проживання та без документів.
02.09.2020 року обвинуваченому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, вчиненого в період часу після вчинення злочинів за обвинуваченням у даній справі та під час перебування у розшуку.
Отже, існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд кримінального провадження судом, а також продовжувати злочинну діяльність.
Як встановлено в судовому засіданні, заявлені ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились, завершити розгляд справи до завершення строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є можливим, що відповідно до ст. 199 КПК України, є підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 183, 199, 331, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів по 04 лютого 2021 включно з утриманням його в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала діє по 04 лютого 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня оголошення тексту ухвали, а обвинуваченим - з дня отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1