Справа № 473/2647/20
іменем України
"07" грудня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ротар М.М., при секретарі - Гавриловій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності
встановив
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0857 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за цією ж адресою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони з відповідачем придбали житловий будинок та земельну ділянку.
Вказуючи на те, що вони не досягли згоди щодо поділу майна, позивач просила поділити спільне майно в судовому порядку.
Ухвалою суду від 14 серпня 2020 року провадження по справі було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Берікул Л.В. позовні вимоги підтримали та надали заяву, в якій просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 20 вересня 2008 року. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2019 року вказаний шлюб було розірвано.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.12.2020 року відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4810200000:14:002:0027, площею 0,0857 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та розташована за адресою АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації 02.11.2016 рік. Також відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом 11.09.2012 року. Дата державної реєстрації 03.12.2012 рік.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Таким чином, враховуючи, що спірний житловий будинок та земельна ділянка, яка надана для його обслуговування набуті сторонами за час шлюбу, то вони є об'єктом спільної сумісної власності сторін, у зв'язку з чим суд доходить висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Відповідно до ч.1 ст133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем надані письмові докази того, що вона сплатила при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп.
Враховуючи вимоги ст..137 та 141 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,81, 141, 206,264,430 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0857 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810200000:14:002:0027, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір 1681 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.М. Ротар