Справа № 467/1255/20
1-кс/467/226/20
01.12.2020 року слідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заступника начальника СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_4 , розглянувши в залі суду в смт. Арбузинка скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність т.в.о. начальника Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
Суть питання, що вирішується ухвалою і за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Арбузинського районного суду із скаргою, в обґрунтування якої посилалась на те, що 24 листопада 2020 року подала до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області заяву про учинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 129 КК України, однак, протягом установленого ст.214 КПК України строку відомості за цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань унесені не були.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні заявник свої вимоги підтримала з підстав, що викладені у скарзі, і просила їх задовольнити.
Заступник начальника СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила, посилаючись на відсутність підстав для внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_4 , оскільки із викладених у ній обставин вбачається наявність цивільно - правових відносин.
Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Тож, слідчий суддя, перевіривши доводи і обгрнутованість внесеної на його розгляд скарги, піддавши аналізу позицію учасників провадження та усі наявні у нього відомості, що мають значення для прийняття вмотивованого рішення за наслідками розгляду справи, виходив із такого.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення справи за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Частина перша статті 214 КПК України передбачає, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Також, слідчий суддя ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки ВП ВС слідчий суддя з'ясувавши наведені судом касаційної інстанції обставини, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги, приходить до такого висновку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, вдповідно.
У цьому випадку, запроваджені внутрішні процедури щодо порядку та строків внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР кореспондуються з норми наведеної ст. 214 КПК України.
Як наслідок, з вище зазначеної правової норми (ст. 214 Кодексу) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов'язок після отримання заяви/ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення унесення за нею відомостей до ЄРДР так, як згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
При цьому, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки ними такої заяви/повідомлення на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене підтверджується імперативними положеннями ст. 214 КПК, так як дискредаційні повноваження слідчого та/або прокурора у цій ситуації є обмеженими, а саме полягають у самому унесенні даних до ЄРДР за зверненням.
Адже, на етапі прийняття та внесення відомостей до ЄРДР стосовно ймовірно вчиненого діяння, відповідальність за яке встановлена КК, може бути не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації відсутності ознак складу злочину.
А тому, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.
Тобто, норми КПК не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
У даному випадку встановлено, що органом Національної поліції було отримане повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, але за ним, у строки визначені ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР внесено не було, що підтверджено в судовому засіданні заступником начальника СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області.
При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи про наявність у цій ситуації цивільно - правових відносин, оскільки без перевірки у межах визначеної КПК України процедури викладених у зверненні ОСОБА_4 відомостей, неможливо беззаперечно констатувати цей факт.
Зокрема, у своєму повідомленні про учинені кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вказувала на обставини зникнення належного їй майна та погрози на її адресу, які вона мала підстави реально побоюватись.
Тому ці обставини мають бути перевірені уповноваженим суб'єктом на наявність чи відсутність складу кримінальних правопорушень у порядку, визначеному КПК України, шляхом отримання належних, допустимих і достовірних доказів, оскільки констатація дійсності цивільно - правових відносин у цій ситуації передчасною.
Тому з цих мотивів, скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 303-307, 309, 310, 369-372, 376, слідчий суддя,-
Скаргу - задовольнити.
Зобов'язати слідчого Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області вчинити дію, передбачену ст.214 КПК України (після отримання заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування) за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 129 КК України від 24 листопада 2020 року, у строки, визначені ст. 214 вказаного Кодексу та з урахуванням положень ст. 28 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідчий суддя ОСОБА_1