03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 296/1199/20
провадження № 61-17596ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити на квартирному обліку,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зняття його з квартирного обліку та скасування протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 грудня 2019 року № 12 в частині зняття його з квартирного обліку та поновлення його на квартирному обліку з дня зарахування.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення Корольовського районного суду міста Житомира
від 11 серпня 2020 року та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано протиправними дії об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Скасовано протокол засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 грудня 2019 року № 12 в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з дня зарахування.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
24 листопада 2020 року Житомирський обласний військовий комісаріат звернувся через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду
від 26 жовтня 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
У касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_3 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення Верховним Судом, посилаючись на те, що майновий стан особи не дає можливості своєчасно оплатити судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною першою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Системний аналіз статті 8 Закону України «Про судовий збір» та
статті 136 ЦПК України дає підстави для висновку, що законом передбачено можливість відстрочення сплати судового збору для позивачів у справі.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідачем у даній справі, тому відсутні правові підстави для відстрочення сплати судового збору, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір в порядку та розмірі, який визначений Законом України «Про судовий збір».
ОСОБА_1 звернувся до суду у лютому 2020 року з трьома позовними вимогами немайнового характеру (про визнання протиправними дій об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку; скасування протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 грудня 2019 року № 12 в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з дня зарахування).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Ураховуючи викладене заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 5 044,80 грн (((2 102,00 грн 0,4) х 3) х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходу бюджету 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотанняІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 грудня
2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська