Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 601/423/15-ц
провадження № 61-12218св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Висоцької В. С.,
суддів - Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Кременецька міська рада,
третя особа - ОСОБА_3 ,
третя особа - відділ Держгеокадастру у Кременецькому районі Тернопільської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційними скаргами ОСОБА_2 , Кременецької міської ради на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Ковтуновича О. В., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів Ткача З. Є., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду з позовом до ОСОБА_2 , Кременецької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Кременецької міської ради №130 від 25 травня 2000 року йому та його дружині ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , яка їм належить на праві спільної сумісної власності.
Виготовити технічну документацію по вказаному рішенню він не може, оскільки Кременецька міська рада перешкоджає цьому та не виконує рішення Кременецького районного суду від 22 жовтня 2014 року, яким її зобов'язано надати йому та його дружині дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.
На наданій земельній ділянці розташований металевий переносний кіоск, власником якого на даний час є відповідачка ОСОБА_2 .
Відповідач на його вимогу і всупереч судових рішень, які ухвалювались відносно попередніх власників торгівельного кіоску не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, відмовляється в добровільному порядку забрати переносний металевий торгівельний кіоск, чим надалі чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок забрати з земельної ділянки по АДРЕСА_1 переносний металевий торгівельний кіоск, який придбаний нею по договору купівлі-продажу 25 січня 2013 року.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3 ( т.1, а.с.254).
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи відділ Держгеокадастру у Кременецькому районі Тернопільської області ( т.2, а.с.8).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кременецької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок забрати з земельної ділянки по АДРЕСА_1 переносний металевий торгівельний кіоск, який придбаний нею по договору купівлі- продажу 25 січня 2013 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що право позивача порушено відповідачем, яка, купуючи вказаний кіоск, знала і повинна була знати про наявність рішень суду, які набрали законної сили і які зобов'язували попередніх власників кіоска власними силами забрати вказаний переносний металевий торгівельний кіоск із земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а наявність самого договору купівлі-продажу вказаного кіоска не породжує для відповідача прав землекористувача спірної земельної ділянки та не припиняє права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 , а тому воно підлягає поновленню шляхом задоволення позовних вимог позивача.
Окрім того, металевий торгівельний кіоск, що був об'єктом продажі, не є об'єктом нерухомості, а тому при його відчужені до наступних власників, у тому числі до відповідачки ОСОБА_2 , право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, на якій він установлений, не переходило. Відповідачкою ОСОБА_2 порушуються права позивача в сфері землекористування.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
У червні 2019 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 рокута відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою. Витребувано з Шумського районного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи №601/423/15-ц.
У червні 2019 року Кременецька міська рада надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кременецької міської ради на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_2 просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Кременецька міська рада просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Кременецької міської ради мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, що позивач не є власником земельної ділянки на якій стоїть МАФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ОСОБА_2 та земельна ділянка на якій стоїть кіоск, належить комунальній власності територіальної громади м. Кременець в особі Кременецької міської ради. Позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його права користування спірною земельною ділянкою, тому позивач не міг вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Крім того, суд першої інстанції помилково посилався на те, що рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради № 130 від 25 травня 2000 року є документом, який підтверджує право власності позивача. Даним рішенням позивачу надано право користування земельною ділянкою.
Судом першої інстанції не взято до уваги висновків експерта від 08 травня 2018 року № 680/17-22 та від 18 січня 2016 року № 1997/15-26.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій безпідставно посилались на норми статті 152 ЗК України, оскільки не можна порушити межі земельної ділянки, яких не існує. Крім того, судові рішення на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, як на доказ землекористування позивачем спірною земельною ділянкою, не є належним та допустимим доказом права власності або права користування на земельну ділянку за позивачем та судовими рішеннями не встановлено межі земельної ділянки позивача.
Також, ОСОБА_2 в своїй касаційній скарзі посилається на те, що їй не було відомо про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та вона не отримувала повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , який обґрунтовано тим, що касаційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Враховуючи викладене, позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1 .
29 липня 1993 року рішенням виконавчого комітету міської ради № 236 ПП «Релакс» було надано дозвіл на встановлення торгового кіоску у АДРЕСА_1 . При цьому земельні ділянки у власність чи постійне користування ПП «Релакс» не виділялись, (т. 1 а.с. 149).
ПП «Релакс» 16 жовтня 1998 року уклав з Кременецькою міською радою договір оренди земельної ділянки під кіоском терміном на 1 рік. В подальшому договір не продовжувався ( т.1, а.с.147,148).
За договором купівлі-продажу від 16 грудня 1998 року ПП «Релакс» продало, а ОСОБА_7 купив металевий переносний кіоск площею 10 кв. м, який тимчасово встановлений в АДРЕСА_1 ( т. 1, а.с.145).
Рішенням Кременецької міської ради від 25 травня 2000 року за № 130 було надано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 та зобов'язано їх звернутись в бюро технічної інвентаризації для внесення змін в границі землекористування (т. 1 а.с. 6).
Після надання в постійне користування рішенням Кременецької міської ради від 25 травня 2000 року за № 130 земельної ділянки позивачам для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 , 11 червня 2001 року ОСОБА_7 уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 10,71 кв. м для розміщення та обслуговування кіоску. Строк оренди 2 роки. В подальшому 05 червня 2003 року внесено зміни до договору, якими продовжено строк оренди земельної ділянки до 01 липня 2006 року. В подальшому договір оренди не продовжувався(т.2 а.с.171)
На підставі дозволу відділу містобудування та архітектури від 03 вересня 2001 року за № 19 ОСОБА_7 встановив малу архітектурну форму тимчасовий кіоск по торгівлі продовольчими товарами, який згодом був прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку (акт про прийняття в експлуатацію від 06 вересня 2001 року).
Відповідно до схеми генплану та ситуаційної схеми на розміщення тимчасового металевого кіоску по торгівлі продовольчими товарами в АДРЕСА_1 підприємця ОСОБА_7 , власником земельної ділянки вказаний - ОСОБА_1 .
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня
2008 року, яке залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 14 жовтня 2009 року, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради № 107 від 25 травня 2000 року «Про приватизацію земельних ділянок громадянами міста». Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради № 66 від 03 квітня 2001 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ». Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради № 242 від 24 листопада 2005 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на проведення добудови до власного житлового будинку по АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ТР № 017412, виданий Кременецькою міською радою 23 травня 2001 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на 0,0717 га, оскільки при їх прийнятті було порушено законодавство, а саме: не враховано права суміжних землекористувачів, акт погодження земельної ділянки складений неповноважними на те особами, у приватизовану ділянку входить заїзд за магазином, тротуар, а також цільове призначення вказано для будівництва та обслуговування жилих та господарських будівель ( т.1, а.с.32-40).
В подальшому постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2010 року було визнано нечинним рішення Кременецької міської ради № 2166 від 17 грудня 2009 року «Про надання дозволу ОСОБА_7 на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 ». Визнано нечинним рішення Кременецької міської ради № 2167 від 17 грудня 2009 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ». Визнано нечинним рішення Кременецької міської ради № 2295 від 11 лютого 2010 року «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 ».
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2010 року відмовлено ОСОБА_7 у позові до Кременецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Кременецького районного відділення Тернопільської регіональної філії «Центру державного земельного кадастру», де третьою особою, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління держкомзему у Кременецькому районі, про визнання недійсним рішення Кременецької міської ради № 130 від 25 травня 2000 року «Про надання в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 » за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог ( т.1, а.с.109-116).
Рішенням п'ятої сесії шостого скликання Кременецької міської ради за № 187 від 04 лютого 2011 року, ОСОБА_7 відмовлено в оформленні права власності на нерухоме майно МАФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 .
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05 квітня 2011 року ОСОБА_7 відмовлено у визнанні права власності на торгівельний об'єкт « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований по АДРЕСА_1 , як на об'єкт нерухомості.
Постановою Львівського Апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 року, рішення господарського суду Тернопільської області від 05 квітня 2011 року у справі № 12/15/5022-249/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 без задоволення.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , Кременецької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_7 не чинити позивачам перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та за власний рахунок знести переносний металевий кіоск.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 серпня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, а рішення Кременецького районного суду від 16 червня 2011 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 березня 2012 року вищевказані судові рішення було залишено без змін. Для примусового виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2011 року було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження для винесення кіоску ОСОБА_7 за межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивачів (т.1, а.с.11-15,16-17,18-19).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 серпня 2012 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_12 придбала металевий переносний кіоск, який тимчасово знаходиться на АДРЕСА_1 ( т.1, а.с.150).
Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_2 придбала металевий переносний кіоск, який знаходиться на АДРЕСА_1 ( т. 1, а.с.10).
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_13 не чинити позивачам перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та за власний рахунок знести переносний металевий кіоск, який розташований на спірній земельній ділянці. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 відхилено, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2013 року залишено без змін. Для примусового виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2013 року видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження для винесення кіоску ОСОБА_13 за межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивачів ( т.1, а.с.7-9).
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови протиправною, скасування рішень сесії Кременецької міської ради та спонукання до вчинення дій визнано дії сорокової сесії шостого скликання Кременецької міської ради при прийнятті рішень № 2966, № 2912 від 04 квітня 2014 року протиправними. Скасовано вказані рішення, відповідно, щодо відмови в наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та укладення договору сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення сорок восьмої сесії шостого скликання Кременецької міської ради № 3325 від 30 вересня 2014 року щодо відмови в наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою. Зобов'язано Кременецьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ( т.1, а.с.106-108, т. 2, а.с. 75-79).
10 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та Кременецькою міською радою було укладено договір сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки, відповідно до якого на підставі рішення сесії Кременецької міської ради № 2912 від 04 квітня 2014 року було встановлено земельний сервітут відносно земельної ділянки для встановлення МАФ за адресою : АДРЕСА_1 на право користування земельною ділянкою з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови тимчасових споруд, для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0025 га ( т. 1, а.с.136).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що право позивача порушено відповідачем, яка, купуючи вказаний кіоск, знала і повинна була знати про наявність рішень суду, які набрали законної сили і які зобов'язували попередніх власників кіоска власними силами забрати вказаний переносний металевий торгівельний кіоск із земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а наявність самого договору купівлі-продажу вказаного кіоска не породжує для відповідача прав землекористувача спірної земельної ділянки та не припиняє права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 , а тому воно підлягає поновленню шляхом задоволення позовних вимог позивача.
Окрім того, металевий торгівельний кіоск, що був об'єктом продажі, не є об'єктом нерухомості, а тому при його відчужені до наступних власників, у тому числі до відповідачки ОСОБА_2 , право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, на якій він установлений, не переходило. Відповідачкою ОСОБА_2 порушуються права позивача в сфері землекористування.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що земельна ділянка, яка знаходиться під металевим кіоском, належить йому на праві користування на підставі рішення виконкому Кременецької міської ради від 25 травня 2000 року № 130, а тому знаходження на ній металевого кіоска порушує його права користування.
Вказаний спір неодноразово виникав та розглядався судами між позивачем та з кожним новим власником металевого кіоску, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_13 .
У відповідності до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Ухвалюючи рішення, сиди посилалися на преюдиційні обставини, встановлені рішенням Кременецького районного суду від 16 червня 2011 року, яким було задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , Кременецької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_7 не чинити позивачам перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та за власний рахунок знести переносний металевий кіоск (т.1 а.с. 11), та рішення Кременецького районного суду від 28 травня 2013 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 08 липня 2013 року, яким було задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_13 не чинити позивачам перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та за власний рахунок знести переносний металевий кіоск, який розташований на спірній земельній ділянці.
Вказаними рішеннями встановлено, що рішенням виконкому Кременецької міської Ради №130 від 25 травня 2000 року позивачу та іншому співвласнику будинковолодіння надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0696 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 , на якій розміщено металевий торгівельний кіоск.
В ході розгляду даної справи судами також було встановлено, що позивач на достатній правовій основі, зокрема на підставі рішення виконкому Кременецької міської ради від 25 травня 2000 року № 130, користується земельною ділянкою площею 0,0696 га, яка йому та ОСОБА_3 надана для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 , як власнику вказаного житлового будинку.
Вказане рішення ніким не скасовано, тому є чинним.
Судами не було встановлено, а відповідачем не було спростовано, що металевий кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться на земельній ділянці, яка не накладається на земельну ділянку позивача.
За таких обставин, суди правильно виходили з того, що ОСОБА_2 , як власником металевого кіоску порушуються права позивача як земелекористувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , нададаною позивачу у постійне користування.
Доводи касаційних скарг відносно того, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, що позивач не є власником земельної ділянки на якій стоїть МАФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ОСОБА_2 та земельна ділянка на якій стоїть кіоск, належить комунальній власності територіальної громади м. Кременець в особі Кременецької міської ради, а позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його права користування спірною земельною ділянкою, тому позивач не міг вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не заслуговують на увагу, оскільки рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 130 від 25 травня 2000 року підтверджено право постійного користування позивача земельною ділянкою, відповідно судами було правильно застосовано ст. 152 ЗК України до спірних правовідносин.
Доводи касаційних скарг відносно того, що не взято до уваги висновків експерта від 08 травня 2018 року № 680/17-22 та від 18 січня 2016 року № 1997/15-26 не заслуговують на увагу, оскільки суди обґрунтовано не прийняли до уваги вищевказані висновки експертизи, як неналежні докази, з тих підстав, що наявна неповнота у дослідницькій частині, зокрема те, що експертам надавалась інвентарна справа №881 будинковолодіння АДРЕСА_1 , де знаходяться первинні документи, викопіровки спірної земельної ділянки із зазначенням її меж та розміру, однак відомості про те, що ці матеріали досліджувалися, відсутні, межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не сформовані з врахуванням прав суміжних землекористувачів.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг відносно того, що позивачу не було встановлено межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , відповідно його права не порушені, оскільки вказане не спростовує преюдиційності обставин встановлених судами у справах № 1909/2-123/11, №601/66/13-ц щодо рохзташування металевого торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 0,0696 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у постійному користуванні позивача.
Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що їй не було відомо про розгляд справи в суді апеляційної інстанції , оскільки судом апеляційної інстанції повідомлялось ОСОБА_2 про рух та розгляд справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, доводи касаційних скарг правильність висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 409, 410, 416, 436, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Кременецької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. А. Калараш
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров