Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 235/3461/18
провадження № 61-16308св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Висоцької В. С.,
суддів - Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
відповідач - Головне управління Держпраці у Донецькій області,
третя особа - Покровське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Папоян В. В., Канурної О. Д.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ШУ«Покровське», ГУ Держпраці в Донецькій області, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання недійсним та скасування акту за формою Н-5, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, зобов'язання провести розслідування нещасного випадку на виробництві з додержанням строків чинного законодавства, в обґрунтування якого посилався на те, що 13 січня 2015 року, працюючи на ПрАТ «ШУ «Покровське» у другу зміну машиністом підземного електровозу на 708 горизонті, о 17.00 год. з ним стався нещасний випадок на виробництві. Близько 17:00 години він перебував на борту кабіни дізеловозу і за допомогою дерев'яної затяжки, однією стороною упертої у кабіну дізеловозу, а другою - в поїзний склад, що складається з вагонеток і площадок з матеріалами та обладнаннями, виконував штовхання даного составу до порожнякової гілки біля стовбурового двору допоміжного ствола горизонту 708 м. У цей момент дерев'яна затяжка зісковзнула з площадки і одним кінцем вперлася в підошву гірничої виробки, а другим кінцем вдарила позивача в область тазу, в результаті чого він відчув гострий біль. Після отримання травми він відпрацював до кінця зміни і при виконанні прийому-передачі зміни повідомив про те, що з ним стався нещасний випадок. У медичний пункт він не звертався, оскільки вважав, що травма незначна. В подальшому його стан здоров'я погіршився, він вимушений був звернутися до лікарні, де йому первісно було встановлено діагноз: перелом хребта L5, перелом лонної та седалищної кістки зліва.
23 квітня 2015 року було проведено розслідування нещасного випадку, за наслідками якого складений акт за формою Н-5 про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом.
ГУ Держпраці в Донецькій області було розглянуто скаргу ОСОБА_1 щодо незгоди із висновками комісії з розслідування нещасного випадку, який стався з ним 13 січня 2015 року. За результатами розгляду скарги позивача ГУ Держпраці в Донецькій області було видано ПрАТ «ШУ «Покровське» припис за формою Н-9 № 06.4-3/2 від 05 січня 2018 року щодо повторного розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 .
Відповідно до акту № Н-5 від 06 лютого 2018 року нещасного випадку, що стався із ним, як такого, що пов'язаний з виробництвом, також не встановлено.
Внаслідок отриманої травми його стан здоров'я погіршився, і 10 квітня 2015 року він пройшов медичне обстеження та отримав направлення на медико-соціальну експертну комісію.
На підставі вищенаведеного позивач просив:
1) визнати недійсним та скасувати акт за формою Н-5 від 06 лютого 2018 року;
2) визнати нещасний випадок, який з ним стався 13 січня 2015 року під час виконання трудових обов'язків таким, що пов'язаний із виробництвом;
3) зобов'язати ПрАТ «ШУ «Покровське» провести розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 13 січня 2015 року під час виконання трудових обов'язків, з додержанням строків чинного законодавства, з урахуванням медичних документів та скласти акт за формою Н-1.
Ухвалою Красноармійського районного суду Донецької області 03 квітня 2019 року позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 13 січня 2015 року під час виконання трудових обов'язків, з додержанням строків чинного законодавства, з урахуванням медичних документів та скласти акт за формою Н-1 залишено без розгляду (а. с. 199 т.1).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Красноармійського районного суду Донецької області від 04 квітня 2019 року задоволено позовні вимоги.
Визнано недійсним акт форми Н-5 від 06 лютого 2018 року про проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 13 січня 2015 року під час виконання ним посадових обов'язків. Визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , таким, що пов'язаний з виробництвом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на відсутність свідків нещасного випадку, наданими позивачем доказами підтверджується, що травму він отримав у робочий час, перебуваючи на робочому місці та виконуючи трудові обов'язки, висновки судово-медичної експертизи не виключають можливості отримання позивачем ушкоджень за обставин, вказаних ним, що фактично встановлює причинно-наслідковий зв'язок між подією та отриманими ушкодженнями.
Додатковим рішенням Красноармійського районного суду Донецької області від 15 квітня 2019 року вирішено питання про стягнення судового збору.
Додатковим рішенням Красноармійського районного суду Донецької області від 10 травня 2019 року вирішено питання про стягнення витрат на проведення судово-медичної експертизи.
Постановою Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року рішення Красноармійського районного суду Донецької області від 04 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Зазначено, що додаткові рішення Красноармійського районного суду Донецької області від 15 квітня 2019 року та від 10 травня 2019 року втрачають силу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доведення факту отримання позивачем травми безпосередньо під час виконання ним посадових обов'язків на робочому місці є обов'язком позивача. Однак, під час аналізу матеріалів справи висновок суду першої інстанції про те, що спірний нещасний випадок стався з ОСОБА_1 на виробництві, свого підтвердження не знайшов. Наявний в матеріалах справи висновок експерта не містить відповідей на запитання щодо механізму завдання ушкоджень, а тому, не містить однозначних підтверджень, що тілесні ушкодження, отримані внаслідок нещасного випадку саме на виробництві.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року касаційне провадження у справі було відкрито та витребувано з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області матеріали цивільної справи № 235/3461/18-ц.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки не врахував вимог п. 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
Також суд не звернув увагу на відсутність доказів щодо інформованості позивача про початок роботи комісії, запрошення до співпраці, внаслідок чого останній не надав комісії жодних пояснень, чим були порушені його права.
Скаржник вважає, що акт був підписаний зацікавленими особами - працівниками підприємства-відповідача.
Суд апеляційної інстанції не встановив, за яких саме обставин стався нещасних випадок: за умови падіння з висоти на рейки чи шляхом удару дерев'яною затяжкою, тобто, не встановлено, під час виконання яких саме обов'язків стався нещасний випадок.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вимоги пункту 14 Порядку, відповідно до якого Комісія повинна протягом трьох днів вжити заходів щодо належного вивчення обставин, за яких стався нещасний випадок.
Також постанова суду, на думку ОСОБА_1 , містить суперечності, зокрема, щодо сумнівів суду в отриманні позивачем ушкоджень саме на виробництві та в той же час суд зазначає, що позивач впав з двох метрової висоти на рейки та самостійно добрався додому.
Аргументи учасників справи
Відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області мотивовано тим, що позивач не довів, що тілесні ушкодження отримав внаслідок нещасного випадку саме на виробництві. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, а тому, оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що 13 січня 2015 року ОСОБА_1 прибув на територію ПрАТ «ШУ «Покровське» для роботи у другу зміну. Близько 17:00 год позивач перебував на борту дізелевоза і за допомогою дерев'яної затяжки, однією стороною упертою в кабіну дізелевоза, а іншою - в поїзний склад, що складався з вагонеток і площадок з матеріалами та обладнанням, виконував штовхання составу до порожнякової гілки біля стовбурового двору допоміжного ствола горизонту 708 м. Дерев'яна затяжка зісковзнула з площадки і одним кінцем вперлася в підошву гірської породи, а іншим вдарила позивача в область тазу. Після цієї події він допрацював до кінця зміни та після здачі зміни повідомив машиністу електровоза ОСОБА_2 про те, що він отримав травму.
Комісією, утвореною наказом ПрАТ «ШУ «Покровське» від 21 січня 2015 року № 82ТБ, проведено розслідування нещасного випадку та в акті від 23 квітня 2015 року за формою Н-5 викладено висновок про відсутність підстав для кваліфікації нещасного випадку як такого, що пов'язаний із виробництвом (а. с. 13-14 т.1).
05 січня 2018 року ПрАТ «ШУ «Покровське» отримало припис від 05 січня 2018 року № 06.4-4/1 за формою Н-9, виданий головним державним інспектором відділу гірничотехнічного нагляду у Покровському регіоні ГУ Держпраці в Донецькій області за результатами перевірки, проведеної за скаргою ОСОБА_1 , яким запропоновано провести повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку (а. с. 61-63 т.1).
На підставі вищевказаного припису наказом ПрАТ «ШУ Покровське» від 11 січня 2018 року № 51ТБ було створено комісію для повторного розслідування нещасного випадку (а. с. 64 т.1).
У порядку виконання вищевказаного наказу утворена комісія зробила висновок про те, що випадок, який стався з ОСОБА_1 , не є таким, який є нещасним випадком на виробництві (а. с. 30-32 т.1).
У процесі розгляду справи судом було призначено експертизу, за результатами якої отримано висновок експерта від 29 грудня 2018 року № 250 про те, що характер отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не виключає можливості виникнення подібних ушкоджень при обставинах, вказаних в ухвалі суду та в матеріалах справи. Навіть за недостатністю об'єктивних судово-медичних даних неможливо виключити той факт, що тілесні ушкодження могли виникнути в термін та при обставинах, зазначених в ухвалі суду, матеріалах справи та медичній документації, а саме: 13 січня 2015 року. З подібними тілесними ушкодженнями, які отримав ОСОБА_1 , потерпілі можуть виконувати активні дії, в тому числі пересуватися, ходити, з наявністю больового синдрому. На питання щодо характеру конкретних дій, тривалості та терміну їх виконання, можливості отримання такої травми ОСОБА_1 , визначення вірогідності отримання такої травми ОСОБА_1 , визначення джерела отримання ОСОБА_1 такої травми експертом відповідей не надано, оскільки такі обставини мають з'ясовуватися шляхом проведення слідства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Аналізуючи обставини справи, суд першої інстанції визнав доведеним той факт, що нещасний випадок стався з ОСОБА_1 саме на виробництві під час виконання ним посадових обов'язків у робочий час, на підставі чого задовольнив позовні вимоги. Суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на відсутність очевидців спірного нещасного випадку, наданими позивачем доказами, зокрема, копіями медичних документів, підтверджується, що травму останній отримав у робочий час під час перебування на робочому місці та виконання посадових обов'язків. Наявний у матеріалах справи висновок експертизи не виключає можливості виникнення зазначених позивачем ушкоджень за обставин, описаних позивачем у своїй заяві, на підставі чого спірний нещасний випадок на думку першої інстанції слід кваліфікувати як нещасний випадок на виробництві.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доведення факту отримання позивачем травми безпосередньо під час виконання ним посадових обов'язків на робочому місці в робочий час є обов'язком позивача. Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважав, що висновок суду першої інстанції про те, що спірний нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , пов'язаний з виробництвом, свого підтвердження не знайшов. Наявний в матеріалах справи висновок експерта не містив відповідей на запитання щодо механізму завдання ушкоджень, а тому, на думку суду, не містив однозначних підтверджень, що тілесні ушкодження отримані внаслідок нещасного випадку саме пов'язаного з виробництвом.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на такі обставини.
Спір у цій справі виник щодо визнання нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 13 січня 2015 року, таким, що пов'язаний з виробництвом, та, як наслідок, скасування акту форми Н-5 від 06 лютого 2018 року, складеного за результатами проведеного розслідування, в якому зафіксовано, що даний випадок не є пов'язаним з виробництвом.
За правилами статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах передбачена Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (чинним на час настання нещасного випадку).
Так, відповідно до пункту 7 вказаного Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
Відповідно до пункту 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення, зокрема, з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, а також вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження. У разі, коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.
Згідно з пунктом 15 Порядку, обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, серед іншого, виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця.
З'ясування обставин і причин нещасного випадку, обстеження місця настання нещасного випадку, одержання письмових пояснень потерпілого та свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, складання акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1, належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку.
У разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.
Пунктом 54 Порядку передбачено, що рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено у судовому порядку у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акту форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ).
За правилами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, визначальними аспектами для вирішення даного спору є з'ясування місця, часу та обставин настання нещасного випадку.
Так суд першої інстанції встановив, що 13 січня 2015 року ОСОБА_1 прибув на територію підприємства та в робочий час в другу зміну виконував покладені на нього посадові обов'язки.
Також близько 17:00 год позивач перебував на борту кабіни дізелевоза і за допомогою дерев'яної затяжки, впертої одним кінцем у кабіну дізелвоза, а іншою - в поїзний склад, виконував штовхання даного составу до порожнякової гілки. Дерев'яна затяжка зісковзнула і вперлася одним кінцем в підошву гірничої виробки, а іншим - ударила ОСОБА_3 у область тазу. Після цієї події позивач допрацював до кінця зміни та після передачі зміни повідомив машиністу електровоза ОСОБА_2 про те, що він отримав травму.
Суд першої інстанції надав оцінку медичній документації, відповідно до якої з 14 січня 2015 року до 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні, за наслідками медичного обстеження в анамнезі було зазначено, що травма є виробничою.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність обставин отримання позивачем травм під час виконання трудових обов'язків у робочий час та на робочому місці, що свідчить про те, що вказаний випадок є таким, що стався на виробництві.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що вказана подія не трапилася на виробництві, оскільки вказане підтверджується показаннями свідків. Однак такі висновки зроблені судом апеляційної інстанції без встановлення та оцінки нових доказів, а лише шляхом переоцінки доказів, яким було надано оцінку судом першої інстанції.
Зокрема, вирішуючи питання про те, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом, суд апеляційної інстанції надав оцінку поясненням осіб, яких ОСОБА_1 вказав свідками нещасного випадку, та протоколам повторного опитування свідків дійшов помилкового висновку, що вказані письмові докази є повними та достатніми доказами підтвердження того факту, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов'язаний з виробництвом. Однак, опитувані особи не були очевидцями події, про що вказував в своєму рішенні суд першої інстанції, а тому такі пояснення свідків та протоколи опитування свідків не є достатніми доказами для спростування факту, що спірний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Апеляційний суд посилався на те, що 13 січня 2015 року ні під час робочої зміни, ні після закінчення роботи ОСОБА_1 не звертався до безпосереднього керівника з повідомленням про настання нещасного випадку, до медичного пункту підприємства не звертався, факт отримання ним виробничої травми не зафіксував та після закінчення роботи самостійно покинув територію підприємства, що свідчить про недотримання вимог Порядку, на підставі чого відмовив у задоволенні позовних вимог.
Також суд апеляційної інстанції встановив той факт, що ступінь отриманих позивачем тілесних ушкоджень, зафіксованих висновком судової експертизи, мав викликати у останнього больовий синдром та стати причиною звернення за наданням медичної допомоги, чого ОСОБА_1 з невідомих причин зроблено не було. Проте, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у подібних правовідносинах лише з підстав того, що потерпілий не звертався в день отримання травми до медпункту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку щодо результату розгляду спору на підставі тих же доказів, яким надавався аналіз судом першої інстанції, при цьому не дослідивши інших доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, а вдавшись лише до формальної переоцінки наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, обставини справи встановлюються тільки тим судом, який розглянув справу по суті на підставі поданих доказів, тому якщо суд апеляційної інстанції розглядаючи справу без отримання нових доказів встановлює нові обставини та приймає протилежне рішення, то вказане зводиться до переоцінки доказів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не зазначив, які нові докази, протилежні висновкам місцевого суду, спростовують доводи позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції, не дослідивши будь-яких нових доказів та не установивши нових фактів та обставин справи, необґрунтовано переоцінив дослідженні судом першої інстанції докази та прийняв нове судове рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг
Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасувати, рішення Красноармійського районного суду Донецької області від 04 квітня 2019 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. А. Калараш
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров