07 грудня 2020 р.Справа № 524/3052/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Комарова Владислава Анатолійовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, по справі № 524/3052/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Комарова Владислава Анатолійовича
третя особа Батальйон патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2020 року позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Комарова Владислава Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволений.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2504114, винесену 08.05.2020 інспектором роти №2 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Комаровим Владиславом Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що дії інспектора патрульної поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення є правомірними.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від позивача також надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
08.05.2020 інспектором 2 роти Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Комаровим Владиславом Анатолійовичем, була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2504114, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В постанові зазначено, що 08.05.2020 о 19:47 в м.Кременчуці, вул. Київська, 49, водій керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на якому знаходились пішоходи, не зменшив швидкість та не зупинився щоб надати дорогу пішоходам, чим порушив п.18.4 ПДР України.
Не погодившись із прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП є протиправною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 10, 11 КУпАП).
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлюється обов'язок водія надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі).
Згідно з п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Колегія суддів зазначає, що вказана норма зобов'язує водіїв транспортних засобів знизити швидкість, наближаючись до таких пішохідних переходів, і за необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам.
При цьому, якщо пішоходу не створюється перешкода чи небезпека в русі, водії можуть проїхати через пішохідний перехід не зупиняючись.
Пунктом 18.4 ПДР України передбачено, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи із змісту матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на якому знаходились пішоходи, не зменшив швидкість та не зупинився щоб надати дорогу пішоходам, чим порушив п.18.4 ПДР України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Поряд з тим, жодних доказів на підтвердження того, що позивач керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на якому знаходились пішоходи, не зменшив швидкість та не зупинився щоб надати дорогу пішоходам, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано та матеріли справи не містять.
Наданий до суду першої інстанції диск із відеозаписами не містить відомостей про порушення позивачем приписів ПДР, а лише містить інформацію про процедуру оформлення постанови про адміністративне правопорушення.
Крім того, колегія суддів зазначає відповідачем в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про наявність відеозапису, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Отже, зазначений відеозапис не є належним доказом вчинення позивачем порушення ПДР.
Будь-яких належних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, об'єктивна сторона якого викладена в оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення відповідачем до суду не надано.
Так як визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
З огляду на ненадання відповідачем належних доказів вчинення позивачем такого правопорушення суд позбавлений можливості оцінити дорожню ситуацію з урахуванням пояснень ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Комарова Владислава Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2020 року по справі № 524/3052/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова О.В. Присяжнюк