07 грудня 2020 р.Справа № 440/609/20
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Перцова Т.С., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Енергетичної митниці Держмитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 по справі № 440/609/20
за позовом Публічного акціонерного товариствоа "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Енергетичної митниці Держмитслужби
про визнання протиправною та скасування консультації,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 задоволено частково адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Енергетичної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування консультації.
На зазначене рішення суду Енергетичною митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення від 29.05.2020 отримано апелянтом 05.10.2020, отже, кінцевим строком апеляційного оскарження є 04.11.2020, однак, як вказує апелянт, відповідач не встиг подати апеляційну скаргу в строк до 04.11.2020, оскільки 22.10.2020, єдина особа, яка здійснює самопредставництво у зазначених категоріях справ - Галуненко І.В., направив на адресу керівника доповідну записку, в якій повідомив про погіршення стану здоров'я (легкий головний біль, температура 37,2 градуси). З огляду на що, враховуючи, що ОСОБА_1 написав апеляційну скаргу вчасно, однак не мав можливості її роздрукувати та зареєструвати у відповідності до законодавства та організаційно-розпорядчих документів митниці, оскільки вийшов на роботу лише 06.11.2020, вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду даної справи 29.05.2020 в порядку письмового провадження судом винесено рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи копію оскаржуваного рішення від 29.05.2020 отримано відповідачем 05.10.2020.
Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження, з урахуванням вимог ч.2 ст. 295 КАС України, є 04.11.2020.
Апеляційну скаргу подано до суду (направлено засобами поштового зв'язку) 09.11.2020, тобто з пропуском тридцятиденного строку, передбаченого ч. 2 ст. 295 КАС України.
Згідно з ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Як зазначено вище, в обґрунтування неможливості подати апеляційну скаргу в строк, передбачений ч.2 ст. 295 КАС України, апелянт посилається на доповідну записку від 22.10.2020, направлену на адресу керівника, в якій він повідомляє про погіршення свого стану здоров'я, копію якої додано до апеляційної скарги, на якій також міститься резолюція: " ОСОБА_2 23.11.2020 по 05.11.2020 - дистанційна робота. Прошу забезпечити персональним комп'ютером".
Отже, з наведеного вбачається, що в період з 05.10.2020 (дата отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення) по 22.10.2020 (дата направлення представником відповідача доповідної записки) відповідач міг скласти та подати до суду апеляційну скаргу, в строк, передбачений вимогами ч.2 ст. 295 КАС України, однак не зробив цього, а також не надав доказів поважності причин неподання апеляційної скарги у вказаний період.
Щодо посилань представника відповідача на неможливість роздрукувати та зареєструвати написану вчасно апеляційну скаргу з огляду на організаційно-розпорядчі документи митниці, колегія суддів зазначає наступне.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, митний орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності митного органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси….
Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і митні органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Таким чином, посилання на внутрішні організаційно-розпорядчі документи митного органу не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.
Відповідач в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не навів суду апеляційної інстанції об'єктивно непереборних та незалежних від його волі обставин, які б завадили йому подати апеляційну скаргу раніше, ніж 09.11.2020.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені Енергетичною митницею Держмитслужби в апеляційній скарзі, неможливо вважати поважними, а відтак, у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 по справі № 440/609/20, слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків шляхом надання до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску цього строку, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі.
Крім того, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.
В силу ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Підстав для відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", у спірних відносинах не встановлено.
Отже, апелянт повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подачі апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір апеляційної скарги на рішення суду на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання юридичною особою позову немайнового характеру, складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 року - 2102,00 грн.
При цьому, згідно з ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Таким чином, враховуючи, що відповідачем рішення суду оскаржується в частині задоволення позову (однієї вимоги немайнового характеру), розмір судового збору, який підлягає сплаті Енергетичною митницею Держмитслужби за подання апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 по справі № 440/609/20, становить 3153,00 грн.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції або іншого платіжного документу про сплату судового збору на реквізити: Отримувач УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку - UA508999980313121206081020011, код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди у розмірі 3153,00 грн.
Одночасно в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення по справі.
З приводу заявленого клопотання слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір.
Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Таким чином, надання апелянтом належних та допустимих доказів відсутності матеріальних ресурсів на момент звернення з апеляційною скаргою є визначальним для прийняття судом рішення у відповідності до ст.133 КАС України.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану та неможливості сплатити судовий збір скаржником не надано.
В обґрунтування клопотання апелянтом не наведено жодних доводів та лише процитовано положення частин 1, 2 ст.8 Закону України "Про судовий збір".
За таких обставин, відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги за клопотанням скаржника, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без руху і надати заявникові термін для виправлення вищезазначених недоліків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху і надати заявникові термін для виправлення вищезазначених недоліків, шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції або іншого платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України строк усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 169, ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Апеляційну скаргу Енергетичної митниці Держмитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року по справі № 440/609/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Енергетичної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування консультації - залишити без руху.
Надати відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити заявнику апеляційної скарги, що вищезазначені недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду уточненої уточненої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів поважності причин пропуску цього строку та оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3153,00 грн.
Роз'яснити Енергетичній митниці Держмитслужби, що у разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 4 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) Т.С. Перцова