07 грудня 2020 року справа №234/7413/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (повний текст складено в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 234/7413/20 (суддя в 1 інстанції - Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - відповідач, УПСЗН) в якій просила визнати протиправним і скасувати розпорядження від 20.06.2019 року № 091 про припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та зобов'язання поновити виплату держаної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї і сплати заборгованість з 2019 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 234/7413/20 адміністративний позов задоволено частково, в наслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення у вигляді розпорядження № 091 від 20.06.2019 року Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, яким ОСОБА_1 позбавлена права на отримання державної соціальної допомоги у період з 01.05.2015 року по 31.05.2019 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради сплатити ОСОБА_1 протиправно утримані кошти на виконання розпорядження № 091 від 20.06.2019 року, яким вона позбавлена права на отримання державної соціальної допомоги з 01.05.2015 року по 31.05.2019 рік. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.(арк.справи 143-146)
Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що сім'я позивача не має права на призначення соціальної виплати, оскільки на момент звернення за державною соціальною допомогою малозабезпеченій сім'ї у власності було два транспортні засоби, а при зверненні за призначенням вказаної допомоги вказала лише один транспортний засіб.(арк.справи 149-151)
Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , знаходиться на обліку в УПСЗН Краматорської міської ради та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. 03 червня 2019 року позивачем в черговий раз подано до УПСЗН Краматорської міської ради заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї і декларацію про доходи та майновий стан осіб, в якій зазначено, що її сім'я має у своїй власності другий транспортний засіб причіп ПВА, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований 14.04.2015 року на її чоловіка ОСОБА_2 (арк.справи 62-64).
11.06.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, якою повідомила, що її сім'я має у своїй власності другий транспортний засіб, а саме причіп, зареєстрований 14.04.2015 року на її чоловіка ОСОБА_2 і просила не позбавляти її права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, оскільки її сім'я є багатодітною, з яких одна дитина - особа з інвалідністю з дитинства (арк.справи 60).
Рішенням відповідача від 19.06.2019 року на підставі рішення комісії по розгляду питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям від 18.06.2019 року № 17/3 позивачу призначено соціальну допомогу на наступний період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 рік на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (арк.справи 57-59). Проте, розпорядженням управління від 20.06.2019 року позивач позбавлена права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01.05.2015 року по 31.05.2019 рік на підставі абз. 6 п. 10, 28 Постанови КМУ від 24.02.2003 №250 (арк.справи 17). Листом заступника начальника управління №04-40/1594 від 27.06.2019 року позивача повідомлено про виникнення переплати у сумі 451315 грн. 52 коп. за період з 01.05.2015 року по 31.05.2019 рік та зобов'язано повернути надміру отримані кошти (арк.справи 18).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; де малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї; де прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення"; а середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Згідно до ст. 3 Закону № 1768-ІІІ право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.
Частиною 9 ст. 4 Закону № 1768-ІІІ порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (надалі - Порядок №250).
Відповідно до п. 2 Порядку № 250 державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:
- працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);
- з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;
- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Аналогічні положення наведені в абз. 6 п. 10 Порядку № 250, відповідно до якого соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
За наявності обставин, передбачених у частині першій статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо:
- у складі сім'ї є особа з інвалідністю;
- у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);
- неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.
У разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення (п. 12 Порядку № 250).
Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Аналогічні положення наведені в п. 25 Порядку № 250, відповідно до якого виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.
За приписами п. 28 даного Порядку, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Таким чином, виплата соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям припиняється у разі, коли уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї при зверненні до відповідного державного органу із заявою про надання державної соціальної допомоги навмисно подав недостовірні відомості або приховав відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру при призначенні зазначеної допомоги. Обов'язковою умовою для повернення надміру виплачених коштів є навмисні дії з подання недостовірних відомостей чи їх приховування.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що у діях позивача відсутній умисел щодо приховування чи подання недостовірних відомостей щодо наявності у володінні її чоловіка - ОСОБА_2 транспортного засобу, зокрема, причепу ПВА У5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 .
Зазначений вище висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №725/3250/17.
З аналізу наведених норм права вбачається, що припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених абзацом 4 частини першої статті 7 Закону можливе за наявності таких обов'язкових умов: у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму); відсутність обставин, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону; необхідність дотримання процедури прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами першою другою статті статтею 7 Закону; відсутність ознак (обставин) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2018 року/справа №562/538/17).
Суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг і подання декларації про майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, у позивача були наявні всі підстави, передбачені статтею 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" для призначення державної соціальної допомоги. Крім того, навіть при зазначенні відомостей, що у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є вищевказаний причеп, у позивача у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" існувало право на отримання вказаної допомоги.
Разом з тим, в порушення вимог частини дев'ятої статті 4 Закону № 1768-IIІ розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 20 червня 2019 року не вмотивоване та не містить роз'яснень порядку його оскарження.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Аналізуючи поняття якість закону, Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності, передбачуваності та зрозумілості; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України , заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України , заява № 33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України , заява № 77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 1) ( SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); Мелоун протии Об'єднаного Королівства ( Malone v. The United Kingdom ), № 8691/79, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції ( Margareta and Roger Andersson v. Sweden ), заява № 12963/87, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення у вигляді розпорядження від 20.06.2019 року і, як наслідок, зобов'язання відповідача сплатити протиправно утримані кошти на виконання даного розпорядження - підлягають задоволенню.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 234/7413/20 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 234/7413/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В.Ястребова