ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 грудня 2020 року м. Київ № 640/2772/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві (відповідач/ ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
«визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ділення усіх складових заробітної плати за 24 календарні місяці перед зверненням за пенсією у грудні 2012 року, із врахуванням включення за рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 р. сум інших виплат, зазначених у довідках від 17.12.2012р. №27 та від 17.12.2012р. №28, однієї частини цих складових на 24 календарних місяці, іншої, а саме інші виплати, - на 60 календарних місяців;
зобов'язати відповідача здійснити з 24.10.2016 року розрахунок нарахованої мені у грудні 2012 року пенсії у розмірі 80 відсотків складових заробітної плати із врахуванням включення сум інших виплат шляхом ділення усіх складових заробітної плати за 24 календарні місяці, згідно довідок від 17.12.2012р. №27 та від 17.12.2012р. №28 перед зверненням за пенсією за період роботи з грудня 2010 р. по листопад 2012 p., на 24 та виплатити з цієї дати недоотриману суму пенсії із врахуванням фактично отриманих сум».
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на протиправний обрахунок пенсійним органом належної пенсії позивачу, а саме: при виконанні постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі 3752/8506/17 відповідачем протиправно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, яка діяла на момент виконання постанови суду, оскільки застосуванню підлягала постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу.
Відповідач у встановлений судом строк відзив не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до закону України «Про державну службу» з 19.12.2012.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 №752/8506/17 зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 24.10.2016 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності та індексації заробітної плати у розмірі 80 % складових заробітної плати державного службовця.
Листами від 14.12.2017 №2456/03/К-2025, від 15.03.2018 №761/03/К-456 Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві проінформовано позивача, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 по справі №752/8506/17 Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Голосіївський відділ) проведено перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності та індексації заробітної плати у розмірі 80% складових заробітної плати державного службовця з 24.10.2016 року.
Зазначено, по матеріалам пенсійної справи Вам проведено перерахунок пенсії згідно вищезазначеної постанови. Розрахунок був проведений відповідно до довідки про заробітну плату за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 Головного управління з питань надзвичайної ситуації КМДА від 17.12.2012 №27 з урахуванням інших виплат в сумі - 65435,83грн. та довідки від 17.12.2012 Головного управління з питань надзвичайної ситуації КМДА від 17.12.2012 № 28 з про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.12.2012 рік. Розрахунок пенсії проведено наступним чином : 65435,83грн. : 60 місяців =1090,63грн. 1090,60грн. +11632,75грн.=12723,35грн. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 80%. Основний розмір пенсії з від середнього заробітку з 24.10.2016 - 10178,68грн.
Не погоджуючись з вказаним розрахунком належної пенсії, позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Листом від 23.06.2018 №27965/02/К-1581 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії, як державному службовцю із урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, іншої матеріальної допомоги компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій, непрацездатності та індексації, в розмірі 80 % заробітної плати державного службовця з 24.10.2016 року.
Оскільки зазначеною вище постановою суду не визначено порядок обчислення заробітної плати, то при проведенні перерахунку пенсії на виконання судового рішення, її обчислено згідно з діючим на дату, з якої проведено перерахунок, законодавством. Пенсію обчислено в розмірі 80 % із заробітної плати - 12723,35 грн. Розмір пенсії становить 10178,68 грн.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 року були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 року, яка передбачає з 24.04.2014 року, що надбавки, премії враховується за 60 місяців. Таким чином, зобов'язання суду діє з 04.10.2015 року, тому розрахунок «інших виплат» проведено за 60 місяців, оскільки судом інше не передбачено, а також у позові Ви не зазначили, яким чином провести розрахунок складових «інших виплат», а управління не може виходити за межі зобов'язання зазначеного у постанові суду.
На відповідну скаргу позивача, в рішенні Пенсійного фонду України від 10.09.2018 №16333/К-11 по скарзі ОСОБА_1 зазначено, постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 02.11.2017 зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі -управління) з 24.10.2016 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності та індексації у розмірі 80 відсотків складових заробітної плати державного службовця.
Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям відповідно до Закону № 3723 визначались постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про, деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - постанова № 865).
Разом з тим, пункт 4 постанови № 865, яким було визначено порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до Закону № 3723, втратив чинність з 01.12.2015 року, а сама постанова № 865 - 23.09.2016 року.
На дату проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення діє Порядок призначення пенсій державним службовцям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - постанова № 622), яким передбачено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд.
Оскільки зазначеною вище постановою суду не визначено порядок обчислення заробітної плати, при проведенні перерахунку пенсії на виконання судового рішення, її обчислено у порядку, визначеному постановою № 622.
Не погоджуючись із вказаними діями позивача, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, який був чинний на момент призначення позивачу пенсії.
Згідно зі статтею 37-1 вказаної редакції Закону у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за ним Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, то втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Згідно з пунктом 11 цього Закону текст статті 37-1 Закону України «Про державну службу» викладений у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України».
Порядок перерахунку пенсій державних службовців на час призначення пенсії позивачу був урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій».
Пунктом 1 ( в редакції на час призначення пенсії) було передбачено що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
В даній судовій справі не встановлюється право позивача на проведення перерахунку, а лише надається оцінка дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при виконанні постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №752/8506/17, а саме про правомірність застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 при проведенні такого перерахунку.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій», а згодом постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» визнана такою, що втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622.
Необхідно зауважити, що згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і за Законом України «Про державну службу».
Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статті 22 Конституції України не допускається.
Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод» Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рн/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання) констатував, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь- яких інших кількістю вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абз. 5, 6 пункту 4).
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року №5- рп/2005 роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України.
Так, Конституційний Суд України вважає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав і свобод є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини це їх сутісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
У зв'язку з ним Конституційний Суд України вважає, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх в дії, внесення змін до них і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина с скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Суд наголошує, що в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 №752/8506/17 суд посилався саме на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865, а вказаним рішенням встановлено що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи перерахунок та виплату пенсії з урахуванням інших виплат відповідно до Закону України «Про державну службу», порушив указане право позивача.
При цьому, судом наголошено, що у даній правовій ситуації предметом спору є не перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням посадових окладів, а правильність врахування складових заробітної плати при призначенні пенсії.
Таким чином, скасування постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» та визнання вказаної постанови такою, що втратила чинність, є скасуванням права позивача на перерахунок пенсії державного службовця в належному розмірі, який не був проведений саме з вини пенсійного органу, що встановлено судовим рішенням, що, в свою чергу порушує норму прямої дії статті 22 Конституції України.
Отже, проведення перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №752/8506/17 відповідачем по справі здійснено у спосіб, який не відповідає статті 22 Конституції України та статті 37 Закону України «Про державну службу», як це визначено судовим рішенням, на виконання якого і був проведений такий перерахунок.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає або суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при проведенні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій», а саме нормативні положення даної постанови, які були діючими на момент призначення пенсії позивача.
Конституційний Суд України в пункті 3 рішення №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року констатував, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади» виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України па відповідний рік та інших законів України».
З огляду на вказане вище, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при проведенні перерахунку пенсії позивача з 24.10.2016 що полягають у застосуванні до даного перерахунку постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 є протиправними.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обчислення з 24.10.2016 пенсії позивача в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 та зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності та індексації заробітної плати у розмірі 80 % складових заробітної плати державного службовця, шляхом їх ділення на показник 24, починаючи з 24.10.2016 з урахуванням раніше проведених виплат.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо обчислення з 24.10.2016 пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності та індексації заробітної плати у розмірі 80 % складових заробітної плати державного службовця, шляхом їх ділення на показник 24, починаючи з 24.10.2016 з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.К. Каракашьян