ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 грудня 2020 року м. Київ № 640/1707/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,
вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 08 серпня 2019 року пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та виплачувати надалі ОСОБА_1 пенсію з урахуванням до пільгового стажу період роботи з 12 січня 1984 року по 13 жовтня 1990 року;
- допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення за один місяць.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що факт його роботи на посадах, які дають право на пільгову пенсію, підтверджений трудовою книжкою та відповідними довідками, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
При цьому, на думку позивача, посилання відповідача на неможливість зарахування пільгового стажу через неможливість перевірити надані позивачем уточнюючі довідки є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, адже підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначив, що у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах відмовлено правомірно, оскільки провести перевірку достовірності видачі пільгової довідки та первинних документів, які підтверджують наявність у позивача пільгового стажу роботи, наявність якого дає право на призначення пенсії за списком №2, неможливо, т.я. кадрові та бухгалтерські документи підприємства не були вивезені з тимчасово окупованої території через активні бойові дії і зв'язок з підприємством відсутній. При цьому, при розгляді поданих документів позивача встановлено, що загальний стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 1 місяць 11 днів.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій стверджував, що надана довідка є такою, що в додаток до трудової книжки підтверджує наявність у позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За результатами розгляду вказаного звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 19 грудня 2019 року №306631/03 повідомило, що до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 додав довідку від 27 квітня 2016 року №0831-282 про період роботи з 12 січня 1984 року по 13 жовтня 1990 року на посаді електрика, видану ПАТ «Донецький металургійний завод».
Однак, провести перевірку достовірності видачі пільгової довідки від 27 квітня 2016 року №08/31-282 та викладених у ній відомостей, а також витребувати нову пільгову довідку з ПАТ «Донецький металургійний завод» неможливо, оскільки згідно відповіді Головного управління ПФУ м. Донецька від 21 листопада 2019 року №28790/02/25 кадрові та бухгалтерські документи підприємства не були вивезені з тимчасово окупованої території (м. Донецьк) через активні бойові дії і зв'язок з підприємством відсутній.
У зв'язку з наведеним, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2.
Незгода позивача із вказаними діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Незгода позивача із відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі по тексту - Закон №1058-IV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Вимогами статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається:
працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Наведені норми статті 114 Закону №1058-IV кореспондуються з положеннями пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII передбачено, що
Cуд звертає увагу, що відповідач не заперечує достатність у позивача загального стажу.
Відмова ж у призначенні пенсії мотивована виключно неможливістю перевірки відомостей, наведених в пільговій довідці, оскільки кадрові та бухгалтерські документи підприємства не були вивезені з тимчасово окупованої території (м. Донецьк) через активні бойові дії і зв'язок з підприємством відсутній.
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок N 383), передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що при зверненні позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подав пенсійному органу копію трудової книжки.
Водночас, суд зазначає, що вищенаведеними нормами чинного законодавства передбачено витребування уточнюючих довідок виключно у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, однак відповідачем наявність такої ситуації не підтверджена жодними доказами.
Суд зазначає, що записів в трудовій книжці для визначення пільгового стажу достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій.
Крім того, у листі від 19 грудня 2019 року №306631/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві підтверджує, що згідно записів трудової книжки позивач в період з 12 січня 1984 року по 13 жовтня 1990 року працював на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання; загальний стаж становить 33 роки 1 місяць 11 днів.
Також, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
При цьому, зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.
Позивач під час звернення надав відповідачу трудову книжку, яка містить необхідні дані для підтвердження наявності в нього спеціального трудового стажу.
Також, в матеріалах справи міститься довідка №08/31-282 від 27 квітня 2016 року, якою підтверджується факт працевлаштування позивача електриком ремонтним відділення по переробці рідких шлаків електросталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод» у період з 12 січня 1984 року по 08 серпня 1986 року та у період з 08 серпня 1986 року по 13 жовтня 1990 року - електриком по переробці рідких шлаків електросталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод».
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 9 Порядку №383 пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються:
1) за Списком N 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1, а інша в Списку N 2;
2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1 або Списку N 2, а інша цими Списками не передбачена.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність не врахування вказаних у довідці №08/31-282 від 27 квітня 2016 року
Додатково суд звертає увагу, що за приписами частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Суд зазначає, що позивач у період з 1984 року по 1990 рік працював у Публічному акціонерному товаристві «Донецький металургійний завод», що підтверджується копією архівної довідки.
Тобто, диплом, який факт працевлаштування позивача мав місце до 20 лютого 2014 року (початок тимчасової окупації, згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») і не може піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії в повному обсязі, , тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж за період з 1984 ро по 1990 рік.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності інформації, у зв'язку з наданням довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з наведених у листі від 19 грудня 2019 року №306631/03 підстав.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити і забезпечити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про призначення пенсії, позивачу виповнилось 57 років, а загальний стаж його роботи становив 33 роки 1 місяць 11 днів, тобто позивачем дотримано вимог статті 114 Закону №1058-IV.
Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV, починаючи з 08 серпня 2019 року.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
При цьому, суд враховує, що вимога щодо «виплачувати» є вимогою, заявленою на майбутнє.
Так, видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об'єктивно прогнозованими, та держава має обов'язок щодо відшкодування розміру майбутніх виплат.
Отже, суд зауважує, що ця вимога позову в частині «виплачувати» заявлена наперед, стосується подій майбутніх правовідносин, відносно яких відсутні об'єктивні дані існування у владного суб'єкта наміру на недотримання закону та порушення прав заявника, відповідно суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Разом з тим, позивачу ще не призначено пенсію уповноваженим органом, а судовим рішенням в даному випадку не вирішується питання про виплату заборгованості з виплати пенсії, відтак підстави допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення за один місяць - відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, викладену в листі від 19 грудня 2019 року №306631/03.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 12 січня 1984 року по 13 жовтня 1990 року.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук