ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
01 грудня 2020 року м. Київ№ 640/18147/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи та клопотання про закриття провадження у справі
за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Хорол-Інвест ЛТД» (02090,
м. Київ, вул. Хорольська, 10, кв. 84)
до Виконавчого комітету Охтирської міської ради (42700, м. Охтирка, вул.
Незалежності, 11)
про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Торгівельна компанія «Хорол-Інвест ЛТД» (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Охтирської міської ради (надалі по тексту - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 28 вересня 2018 року №132 в частині затвердження акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12 вересня 2018 року №02-09/27.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні підстави стверджувати про те, що позивач користується земельною ділянкою і, як наслідок, завдав збитків відповідачеві у вигляді безпідставного використання земельної ділянки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача надіслав до суду клопотання про закриття провадження в справі, яке обґрунтоване тим, що позовні вимоги, заявлені у даній справі, спрямовані не на статусні та/або процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а не правомірність визначення йому збитків цим органом як розпорядником (власником) земельної ділянки комунальної власності. Тобто, в основу спору покладені господарські відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Вирішуючи питання належності даного спору до справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд виходить з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, предметом розгляду даної справи є рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 28 вересня 2018 року №132 в частині затвердження акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12 вересня 2018 року №02-09/27.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для визначення і відшкодування збитків є недодержання територіальною громадою доходів за час фактичного користування Приватним підприємством «Торгівельна компанія «Хорол інвст ЛТД» земельною ділянкою, на якій розташовано майно за адресою: м. Охтирка, пров. Харківський, 3, без документів, що посвідчують право на землю.
Позивач стверджує, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного рішення, позаяк земельна ділянка, яка зазначена в акті, знаходиться у спільному користуванні всіх співвласників багатоквартирного будинку або у відповідного об'єднання співвласників чи у підприємства уповноваженого відповідачем.
При цьому, позивач не оскаржує ні процедуру прийняття спірного рішення, ні наявність повноважень відповідача на прийняття такого рішення, а наголошує на відсутності у відповідача підстав для нарахування збитків.
Суд звертає увагу, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 284, передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
З аналізу наведених норм вбачається, що рішення, яким затверджено акт про визначення збитків, констатує факт заподіяння збитків власнику землі.
При цьому, спірним рішенням передбачено, що у разі несплати коштів відповідачем буде розпочато претензійно-позовну роботу.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу місцевого самоврядування, правильність їх обчислення та наявність підстав для їх нарахування перевіряє суд, який розглядає такий позов.
Враховуючи наведене та те, що позивач оскаржує спірне рішення не з підстав дотримання відповідачем процедурних питань його прийняття, а виключно з підстав необґрунтованого нарахування збитків, оскільки користувачем земельної ділянки є декілька осіб, суд дійшов висновку, що даний спір не має ознак публічно-правового спору.
Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2018 у справі № 676/223/17.
Суд також враховує, що спір у даній справі стосується незгоди позивача з нарахуванням йому збитків за фактичне використання землі без оформлення правовстановлюючих документів.
При цьому, заявлені позивачем вимоги, спрямовані не на статусні та/або процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а не правомірність визначення йому збитків цим органом як розпорядником (власником) земельної ділянки комунальної власності. Тобто, в основу спору покладені господарські відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 12 червня 2018 року у справі №742/1503/17, від 17 жовтня 2018 року в справі №201/10369/16-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Суд зазначає, що судовий збір буде повернутий позивачу в разі надходження до суду відповідного клопотання.
Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На виконання вимог наведеної норми, суд роз'яснює позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження у справі №640/18147/18 за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Хорол-Інвест ЛТД» до Виконавчого комітету Охтирської міської ради, у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 28 вересня 2018 року №132 в частині затвердження акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12 вересня 2018 року №02-09/27.
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.
Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук