07 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/5986/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. перевіривши виконання вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України при поданні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, в якому просить:
- скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2020 №58892538;
- зобов'язати відповідача направити на адресу ПАТ «Дельта Банк» вимогу про перерахування коштів, отриманих в рамках виконавчого провадження №58892538 від 02.07.2020;
- зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти, стягнуті в рамках виконавчого провадження №58892538 починаючи з 02.07.2020 на реквізити ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що згідно ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем не надано примірника позовної заяви з додатками для відповідача. Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків шляхом надання вказаних позивачем у розділі "Додатки" документів, а саме примірника позовної заяви з додатками для відповідача.
Також, згідно ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд констатує, що дану позовну заяву подано позивачем з пропуском зазначеного в ст.287 КАС України строку, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 27.10.2020.
Відповідно до п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Законом України від 18.06.2020 №731 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19)» було скасовано автоматичне продовження процесуальних строків та обов'язку суду визначати процесуальний строк не меншим, ніж строк дії карантину. Так, за чинною редакцією п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд за заявою осіб може поновити строки, якщо визнає причини їх пропуску поважними та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Також суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, якщо неможливість його дотримання пов'язана з карантином.
Тобто, згідно з «Прикінцевими положеннями» КАС України суд наділений дискреційними повноваженнями щодо поновлення процесуальних строків у зв'язку з карантином. Водночас, аналогічні повноваження суду вже передбачені відповідними положеннями Кодексу (п.1-2 ст.121 КАС України).
Тобто, відповідні положення «Прикінцевих положень» Кодексу дублюють загальні положення цього ж процесуального Кодексу.
Отже, Законом №731 скасовано дію положень щодо автоматичного продовження/поновлення процесуальних строків, пов'язаних з дією карантину, а питання продовження/поновлення процесуальних строків знову регулюються у такий самий спосіб, як і до внесення змін пов'язаних з карантином.
З наведеного слідує, що суд може поновити пропущений строк звернення до суду у випадку, якщо таке порушення відбулося у зв'язку з введенням та дією карантинних заходів. Однак позивачем не наведено жодних причин пропуску звернення до суду зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (захворювання, самоізоляція, зупинення діяльності, тощо). При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави». Суд також зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Згідно вимог ч.1 ст.123 КАС України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Наведене вище дає підстави для висновку, про необхідність залишення заяви без руху та надання позивачу десятиденного терміну з дня вручення ухвали для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду і надання відповідних доказів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.160, 169, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом:
- надання примірника позовної заяви з додатками для відповідача.
- надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Житняк