07 грудня 2020 року справа № 580/3427/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про доповнення підстав позову просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2020 №0091320120.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення підлягає до скасування, оскільки перевірка позивача проведена всупереч вимог податкового законодавства через невідповідність наказу від 10.03.2020 №403 «Про проведення фактичної перевірки» вимогам статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема, у розпорядчій частині наказу не зазначені мета і підстави проведення перевірки, а лише зазначено правова підстава для проведення перевірки без зазначення обставин, з якими норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України пов'язує право контролюючого органу провести фактичну перевірку. Крім того, притягнення позивача до відповідальності за оптову торгівлю пальним без ліцензії у період з 01.07.2019 по 02.07.2019 є протиправним, оскільки, з урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності (торгівля пальним) повинно бути здійснено не раніше як з 01.09.2019 (не менш як через два місяці з моменту ліцензування (01.07.2019) таких видів господарської діяльності, як торгівля пальним.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що на підставі встановлених у ході проведення перевірки обставин та отриманої інформації з інформаційної системи контролюючого органу, було складено акт фактичної перевірки та встановлено здійснення позивачем оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії у період з 01.07.2019 по 02.07.2019, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». На підставі вищевикладених обставин, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має ліцензію на право оптової торгівлі пальним №990614201901131, дата реєстрації - 03.07.2019, термін дії по 03.07.2024.
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області 11.03.2020 відповідно до наказу від 10.03.2020 №403 проведена фактична перевірка діяльності позивача за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Результати перевірки оформлені актом від 11.03.2020 №42/23-00-32-01/ НОМЕР_1 .
Вказаним актом перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено господарську діяльність з оптової торгівлі пальним без ліцензії у період з 01.07.2019 по 02.07.2019, чим порушено частину 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
На підставі вищевказаного акту перевірки від 11.03.2020 №42/23-00-32-01/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: від 12.06.2020 №0091320120, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 500000 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; надають інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 20.1.4 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 вказаної статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Так, пп. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; - неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, статтею 80 ПК України визначено вичерпний перелік підстав для проведення фактичної перевірки, однією з яких є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства у сфері обігу пального.
Пункт 80.5 статті 80 ПК України передбачає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що листами ДФС України від 02.08.2019 №25009/7/99-99-12-01-04 та ДПС України від 23.10.2019 №3524/7/99-00-04-01-04-17 зобов'язано Головні управління ДФС у областях та м. Києві провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання що здійснюють діяльність з купівлі та подальшої реалізації пального, у рамках пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Також зобов'язано під час проведення перевірок встановити наявність відповідних ліцензій, факти реалізації пального з 01.07.2019 по дату отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, місця зберігання пального, зареєстровані акцизні склади.
Відповідно до відомостей системи даних АІС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 здійснено продаж пального 01.07.2019, що підтверджується копією реєстру фіскальних чеків вищевказаних реєстраторів розрахункових операцій позивача.
З аналізу пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України судом встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі наказу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 у справі №806/616/17 дійшов висновку, якщо наказ прийнято на підставі отриманої в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, підстави вважати наказ про проведення фактичної перевірки таким, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України - відсутні.
З урахуванням зазначеного та з аналізу наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 10.03.2020 №403, судом встановлено, що зазначений наказ містить посилання на підстави проведення перевірки із вказівкою приписів ПК України, зокрема пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України та містить зазначення мети (з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а також з метою дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності).
Суд звертає увагу, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №580/853/20, яке набрало законної сили 15.10.2020, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.03.2020 №403 - відмовлено повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, необґрунтованим є посилання позивача на те, що оскаржуване рішення підлягає до скасування, оскільки перевірка позивача проведена всупереч вимог податкового законодавства через невідповідність наказу від 10.03.2020 №403 «Про проведення фактичної перевірки» вимогам статей 80, 81 Податкового кодексу України.
Щодо притягнення позивача до відповідальності за оптову торгівлю пальним без ліцензії у період з 01.07.2019 по 02.07.2019, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 57 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481) оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 №2628-111 були внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі -Закон №481), а саме: частину 20 статті 15 після слова «виробами» доповнено словами «або пальним», а після слова «ліцензій» - словами «на роздрібну торгівлю». Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 23.11.2018 №2628-111 вказана норма набирає чинності з 1 липня 2019 року. Отже, з 1 липня 2019 року запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 23.11.2018 №2628-111 вказана норма набирає чинності з 1 липня 2019 року. Отже, з 1 липня 2019 року запроваджено ліцензування торгівлі пальним.
Суд зазначає, що актом перевірок встановлено, що позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено господарську діяльність з оптової торгівлі пальним без ліцензії у період з 01.07.2019 по 02.07.2019.
Згідно частини 2 статті 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Разом з цим, згідно частини 30 статті 15 Закону №481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 за №17014/7/99-99- 12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019.
Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за №17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.
Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Таким чином, у зв'язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на оптову торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 направила лист за №17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядженням про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на Позивача.
При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги приписи пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п. 56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Так, до 01.07.2019 Закон №481 не передбачав ліцензування оптової торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 №2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону №222-VIII, в редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII із змінами, внесеними Законом №139-ІХ у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування.
Згідно абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб'єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов'язаних із запровадженими змінами. Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб'єктом господарювання (до 01.09.2019), тому ФОП ОСОБА_1 виконала свій обов'язок та у межах вищевказаного строку отримала ліцензію на право оптової торгівлі пальним №990614201901131, дата реєстрації - 03.07.2019, термін дії по 03.07.2024.
Таким чином, з набуттям 01.07.2019 змін до Законів №481/95-BP та №222-VIII, визначення з 01.07.2019 територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним та не встановленням для суб'єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, суд вважає порушеним вищевказаний баланс та допущення непропорційності.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища
Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.06.2020 №0091320120.
У зв'язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.06.2020 №0091320120.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Гайдаш