Справа № 420/12106/20
07 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №60936622 від 20.10.2020 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВП №60936622 від 20.10.2020 року.
Ухвалою суду від 11.11.2020 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.
24.11.2020 року (вх. № ЕП/22227/20) на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 01.12.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням ст. 287 КАС України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
01.12.2020 року (вх. № 51038/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків.
03.12.2020 року (вх. № ЕП/23246/20) представником позивача до канцелярії суду подано докази направлення позовної заяви третій особі.
03.12.2020 року (вх. № ЕП/23247/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання розгляд справи без його участі.
03.12.2020 року (вх. № ЕП/23281/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
07.12.2020 року (вх. № ЕП/23466/20) третьою особою до канцелярії суду подані письмові пояснення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.10.2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.10.2020 року ВП №60936622 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р. у справі № 420/5315/19, яким зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці, ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року Позивач не погоджується із даною постановою, у заявку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що оскаржувана позивачем постанова про накладення на боржника штрафу винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, з огляду на невиконання рішення суду, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що в рішенні суду визначений обов'язок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці з 05.03.2019 року, то позивач (боржник) зобов'язаний керуватись довідкою, що є чинною саме з дати 05.03.2019 року.
В судове засідання 07.12.2020 року сторони по справі не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, від відповідача та третьої особи жодних клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі представника до суду не надходили.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Одеському окружному адміністративному суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р. по справі №420/5315/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці, ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Рішення суду набрало законної сили 05 грудня 2019 року.
10 грудня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/5315/19 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці, ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 26 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 60936622 з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/5315/19, виданого 10.12.2019 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці, ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Постановою від 26 грудня 2019 року з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 16692, 00 грн.
Листом від 20.01.2020р. повідомлено відповідача, що 06.12.2019р. стягувану проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 05.03.2019р. на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. Перерахунок було проведено по 03.09.2019р., оскільки з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 14.08.2018р. № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” установлено, що виплата перерахованих пенсій, призначених згідно із Законом України “ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 01.03.2018р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським ) здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018р.. Доплата пенсії за період з 05.03.2019р. по 03.09.2019р. в сумі 13189,64 грн буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018р. № 20-1.
На підставі викладеного, Головне управління просило закінчити виконавче провадження по виконавчому листу № 420/5315/19, виданому 10.12.2019 Одеським окружним адміністративним судом, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
15.07.2020р. відповідачем до ГУПФУ в Одеській області направлено вимогу щодо стану виконання рішення суду, яке відповідно до Конституції України є обов'язковим для виконання.
27.07.2020р. до відповідача надійшов лист від ГУПФУ в Одеській області, аналогічний, що й 24.01.2020р.
30 вересня 2020 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 60936622 за невиконання вимог виконавчого листа №420/5315/19, виданого 10.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року № 420/10658/20 постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 30.09.2020 року ВП №60936622 скасовано.
В подальшому, державним виконавцем прийнята оскаржувана постанова від 20.10.2020 року про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Одеській області у розмірі 10200,00 грн.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідач достовірно знав про наявність факту оспорювання у судовому порядку та скасування рішенням суду від 23.07.2019 року постанови від 07.06.2019 року ВП № 59063487 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду по справі №420/6515/18, оскільки саме органом ДВС подана апеляційна скарга на рішення суду, яка йому повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.09.2019 року у зв'язку з несплатою судового збору. Незважаючи на усвідомленість про скасування постанови від 07.06.2019 року ВП № 59063487 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, відповідач прийняв постанову від 18.09.2020 року про накладення штрафу на ГУ ПФУ у подвійному розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду по справі №420/6515/18.
Суд вважає, що при наявності вказаних обставин у відповідача були відсутні правові підстави для застосування ч. 2 ст. 75 Закону України №1404-VIII про накладення за невиконання рішення штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду по справі 420/6515/18 без поважних причин.
Суд акцентує увагу на тому, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанови про накладення на боржника штрафу винесена відповідачем на підставі ст.ст.63,75 Закону України "Про виконавче провадження", саме із мотивів невиконання судового рішення без поважних причин.
Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки відсутні підстави стверджувати, що рішення суду позивачем не виконане взагалі та без поважних причин. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. Водночас, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Так, відповідно до частин 1,2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в частині виплати суми боргу за період з 05.03.2019р. по 03.09.2019р. через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 24.01.2018 року в справі №405/3663/13-а, від 21.08.2019 року по справі 754/3105/19.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про скасування в судовому порядку пунктів 1,2 Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
З даного приводу слід зазначити наступне.
Дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено, зокрема п.2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та не чинними п.п.1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, до 22.07.2020 року Порядок № 649 був чинний, і боржник зобов'язаний був ним керуватись.
Тобто, на момент часткового виконання рішення позивачем, Порядок №649 був чинним.
У той же час, після 22.07.2020 року відшкодування невиплаченої суми заборгованості може бути здійснено лише за наявності для цього відповідних фінансових ресурсів, а тому дана обставина не може вважатися такою, що призводить до невиконання судового рішення без поважних причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 2102,00 грн, сплаченого згідно платіжного доручення № 29327 від 20.11.2020 (а.с. 24).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №60936622 від 20.10.2020 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №60936622 від 20.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00,00 грн.
Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.