Справа № 420/11804/20
07 грудня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська юридична академія» про визнання протиправними дій, стягнення коштів, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська юридична академія», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Національного університету «Одеська юридична академія» щодо відмови та невиплати позивачу належної за законом грошової допомоги;
- стягнути з Національного університету «Одеська юридична академія» на користь ОСОБА_1 грошову допомогу по завершенню навчання.
Ухвалою суду від 09.11.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі суду було зазначено про необхідність надання позивачем до суду належним чином оформленого адміністративного позову із засвідченими додатками до нього, та копій цих документів відповідно до кількості учасників справи, а також заяви, передбаченої ч. 1 ст. 123 КАС України, про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду у справі №420/11804/20 та належних доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку.
На виконання ухвали суду від 09.11.2020 року позивач 30.11.2020 року через канцелярію надала заяву про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про поновлення їй строку звернення до адміністративного суду у справі №420/11804/20.
При цьому в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, ОСОБА_1 зазначила, що по закінченню навчання в Національному університеті «Одеська юридична академія» та здобуття нею диплому «бакалавра» в червні 2018 року, вона в тому ж році звернулась до відповідача для отримання грошової допомоги. Водночас їй було відмовлено у здійсненні такої виплаті, та зазначено що для її отримання позивач має закінчити магістратуру. Разом з тим позивач магістратуру не закінчувала та покинула навчання.
При цьому звернення до адміністративного суду у 2020 році позивач обумовлює тим, що інша випускниця Одеської юридичної академії нещодавно отримала вищезазначену виплату від університету, та пояснила позивачу, що вона також має право на отримання належної їй за законом виплати. ОСОБА_1 вважає, що нею було пропущено строк звернення до суду з поважних причини, посилаючись на скрутне матеріальне становище та перебування в декретній відпустці з виховання малолітнього сина.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення (якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору) відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення власних прав через байдужість до їх реалізації або небажання дізнатися про їх порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення ЄСПЛ "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як було зазначено позивачем в адміністративному позові, відповідачем ще у 2018 році їй було відмовлено у здійсненні виплати грошової допомоги після завершення нею Національного університету «Одеська юридична академія» та здобуття диплому «бакалавра». Водночас, ОСОБА_1 посилається на те що їй було повідомлено, що для отримання такої виплати вона має закінчити магістратуру. З огляду на зазначене, позивач вважала, що уповноважені особи університету є більш досвідчені в даному питанні ніж вона, а тому не звернулась до суду в 2018 році коли саме і відбулось порушення її прав.
Суд з даного приводу звертає увагу позивача на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), згідно якої кожен вважається таким, що знає закони.
Правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.
За загальним правилом презумпція знання законодавства є неспростовною презумпцією, але в окремих галузях права чи правових інститутах існують винятки. Наприклад, в податковому праві діє інститут податкових консультацій, який розглядається науковцями як виняток з презумпції знання законодавства.
Отже, юридична необізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.
Суд зазначає, що незнання про порушення прав та інтересів через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про причини та підстави їх порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про наявність у позивача об'єктивної неможливості звернутися до суду протягом визначеного законодавством строку, ОСОБА_1 не зазначено, а тому клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/11804/20, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська юридична академія» про визнання протиправними дій, стягнення коштів - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білостоцький О.В.