Справа № 420/13248/20
07 грудня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В. розглянувши клопотання повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 03.12.2020р. вхід.№ЕП/51609/20) - адвоката Колесніченко Б.В. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 03.09.2020р. № 2359; визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС.
Ухвалою суду від 01.12.2020р. клопотання повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 30.11.2020р. вхід.№50741/20) - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, повернуто заявнику без розгляду.
03.12.2020р. від повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Колесніченко Б.В. до суду надійшло клопотання (вхід.№ЕП/51609/20), щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС.
Відповідно до приписів ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
Заходи забезпечення можуть бути застосовані виключно за наявності однієї з підстав, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, та мають бути співмірними з позовними вимогами і адекватними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках, та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та охоронюваних законом інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам такого порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду завчасно, а тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави має бути лише у виключних випадках.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019року у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача (заявника) із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Зокрема, дослідивши ретельно наведені повноважним представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у клопотанні (від 03.12.2020р. вхід. №ЕП/51609/20) про забезпечення позову доводи, аргументи, та беручи до уваги відсутність належних, достатніх, та ґрунтовних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, судом не встановлено підстав для задоволення клопотання повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 03.12.2020р. вхід. №ЕП/51609/20), та вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС.
Відтак, зважаючи на вищеокреслене, суд дійшов висновку щодо відсутності наразі законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 03.12.2020р. вхід.№ЕП/51609/20) - адвоката Колесніченко Б.В. про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС.
Керуючись ст.ст.150, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 03.12.2020р. вхід.№ЕП/51609/20) - адвоката Колесніченко Б.В. про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
03.12.2020р
У задоволенні клопотання повноважного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (від 03.12.2020р. вхід.№ЕП/51609/20) - адвоката Колесніченко Б.В. про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, відмовити.