07 грудня 2020 року справа №380/7747/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової частини в частині не здійснення виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
-зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою від 24.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 12.10.2020 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проходив військову службу у Збройних силах України. Вказує на те, що наказом від 24.06.2019 №128 (по стройовій частині), його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Крім цього позивач зазначає, що відповідачем не здійснено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Позивач вважає, що невиплата спірної грошової компенсації вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушує його права та законні інтереси, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідно до п. 3-5 Порядку виплати грошової компенсації, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Рапорт, в якому висловлено бажання про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно перед звільненням з військової служби, прапорщик ОСОБА_1 не подавав, а відтак відповідний наказ не видавався. На думку відповідача, причиною відмови у нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно є відсутність рапорту прапорщика ОСОБА_1 про бажання нарахувати та виплати йому грошової компенсації перед звільненням з військової служби. Просив у задоволенні позову відмовити.
Також на виконання ухвали суду від 12.10.2020 відповідач надіслав на адресу суду довідку про вартість неотриманого речового майна №56 від 03.11.2020, що належить до видачі при звільненні з військової служби прапорщику ОСОБА_1 .
Позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти пропуску строку звернення до суду та доводів відповідача про безпідставність позовних вимог.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до посвідчення Управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 від 29.06.2015 серії НОМЕР_5 позивач є учасником бойових дій.
Згідно з витягом з наказу №128 від 24.06.2019 (по стройовій частині) прапорщика ОСОБА_1 , командира відділення управління командира батальйону- начальника радіостанції взводу зв'язку мотопіхотного батальйону, звільненого наказом командира 24 окремої механізованої бригади від 23.03.2019 №48-РС (по особовому складу), у запас за пунктом «а» ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та направлено для зарахування на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області.
15.05.2020 та 28.08.2020 позивач звертався із запитами на інформацію до відповідача, в якому просив надати інформацію у вигляді довідки про отримані ним види грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по червень 2019року включно, в якій помісячно відобразити, а саме: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років (НВР), надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премії, щомісячну додаткову грошову винагороду, індексацію, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішеня соціально-побутових питань, премії до свята, одноразову грошову допомогу при звільненні, винагороду за безпосередню участь в АТО.
Однак відповіді на вказані затипи та довідки про отримані ним види грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по червень 2019року так і неотримав.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно, передбаченої ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.
Щодо твердження відповідача стосовно пропущення позивачем строків звернення до суду визначеним у ч. 5 ст. 122 КАС України, судом встановлено наступне.
Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Правовідносини щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно не поширюються строки звернення до суду, оскільки дана компенсація відноситься до обов'язкових виплат, які підлягають виплаті працівнику під час звільнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, відтак дане твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним.
Надаючи оцінку бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за неотримане речове майно, суд вказує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ст.1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 1.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою статті 9.1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою КМУ від 16 березня 2016 р. № 178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178 ).
Згідно пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Із долучених до матеріалів справи документів суд встановив відсутність рапорту позивача, як підстави для видачі відповідачем наказу про виплату компенсації за неотримане речове майно.
Доказів подачі відповідної заяви (рапорту) до відповідача під час звільнення з військової служби позивач суду не надав.
Таким чином, на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , із відповідним рапортом (заявою) до командира (начальника) військової частини позивач не звертався, відповідні вимоги перед відповідачем не ставив, чим не дотримався правил, передбачених пунктом 4 Порядку № 178.
Відповідне звернення позивача до відповідача відбулось лише 15.05.2020 та 28.08.2020, тобто в момент, коли позивач вже втратив статус військовослужбовця, та як наслідок втратив право на отримання відповідної грошової компенсації, що суперечить п.3 Порядку № 178.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що положення ст..9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ не розповсюджуються на позивача, оскільки вказана норма регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби.
Окрім цього, варто звернути увагу також на пункт 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 , у абзаці третьому якого зазначається, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню.
При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
Позивач під час звільнення його з військової служби таким правом не скористався, надав згоду на виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим фактично позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідач на переконання суду надав усі належні докази, чим довів правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, відповідач діяв на підставі та в межах вимог встановлених чинним законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати як учасник бойових дій, а тому такий розподілу між сторонами не підлягає.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.