07 грудня 2020 року справа №320/7707/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір ОСОБА_1 грошового забезпечення для перерахунку пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) - 15%, надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас - 12%, надбавка за особливі умови служби - 35%, починаючи з 01.04.2019 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відмова у складенні та надісланні нової довідки до органу пенсійного забезпечення призводить до нарахування йому пенсії без врахування всіх складових, передбачених законодавством та порушення його прав та інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 відкрито провадження по справі. Постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що чинним законодавством не передбачено врахування додаткових видів грошового забезпечення під час перерахунку пенсії, а тому вважає, що підстав для складання та направлення до пенсійного орган нової довідки немає.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подав до суду письмові пояснення, в яких, підтримуючи позицію відповідача, просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Водночас зазначив, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. З 2000 року, після звільнення з військової служби йому призначена і виплачується пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсійна справа № ФК70681.
25.06.2020 позивач отримав розрахунок по своїй пенсійній справі, з якого стало відомо, що органами Пенсійного фонду України у квітні 2018 року його пенсія перерахована, та з 01.01.2018 обчислена з наступних складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років.
У той же час, відповідно до розрахунку за грудень 2017 року, структура його пенсії була наступна: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) - 15%, надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас - 12%, надбавка за особливі умови служби - 35%.
Тобто, у квітні 2018 року, при здійсненні перерахунку пенсій відповідно до постанови КМ України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” на підставі наданих Київським ОВК відомостей працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області змінено структуру пенсії позивач, до її складу не ввійшли вищевказані додаткові види грошового забезпечення, які при призначенні пенсії були йому нараховані та виплачувалися до перерахунку.
У зв'язку з цим, 02.07.2020 позивач звернувся до Київського ОВК із заявою, в якій просив підготувати та, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМ України № 45 від 13.02.2008, подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку для перерахунку моєї пенсії з включенням додаткових видів грошового забезпечення, що зазначені вище.
10.08.2020 позивачем отримано лист військового комісара Київського ОВК за вих. № 2/5/4092 від 09.07.2020, відповідно до якого відмовлено у включенні до структури пенсії додаткових видів грошового забезпечення та зміні її розміру.
Також, 02.07.2020 позивач звернувся до ГУ Пенсійного фонду в Київській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та доплату до його пенсії з включенням додаткових видів грошового забезпечення з 01.04.2019 року з урахуванням виплачених сум.
12.08.2020 позивачем отримано лист ГУ Пенсійного фонду в Київській області за вих. №1000-0235-8/58652 від 17.07.2020, в якому відмовлено у включенні до структури пенсії додаткових видів грошового забезпечення та зміні її розміру.
Позивач вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, не проведення перерахунку та виплати мого пенсійного забезпечення протиправними, унаслідок чого обмежуються мої права, гарантовані ст. ст. 17, 22, 46 Конституції України, відповідно до яких держава забезпечує соціальний захист військовослужбовців, які мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, не допускається.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх права та законних інтересів, та виходячи з наступного:
структура пенсійного забезпечення військовослужбовців визначена ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» якою передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, помісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (із змінами) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
До постанови КМ України від 17.07.1992 № 393 вносилися зміни, у т.ч. постановою КМ України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, та на даний час встановлено саме вищевикладену структуру пенсійного забезпечення військовослужбовців, яка також прямо передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, чинними Законами України, постановою КМ України від 21.02.2018 № 103 чи іншими постановами Кабінету Міністрів України також не встановлено обмежень щодо врахування при визначенні розміру пенсії додаткових видів грошового забезпечення.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 постанови КМ України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Виплата премії військовослужбовцям прямо передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 2, 5 Постанови № 704 (раніше - п. 5 Постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»).
Виплата надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 5 Постанови № 704 (раніше - п. 5 Постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»).
Виплата надбавки за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6 Постанови № 704 (раніше - п. 6 Постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»).
Виплата надбавки за особливі умови служби військовослужбовцям була передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6, додаток 25 Постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Виплата надбавки за кваліфікацію військовослужбовцям передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 1 Постанови № 704, додаток 15 (раніше - п. 6, додаток 25 Постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Вказані додаткові види грошового забезпечення виплачувалися позивачу, і мали постійний характер, оскільки їх виплата була обов'язковою, а конкретний розмір встановлювався з урахуванням певних обставин.
З одержаного позивачем під час служби грошового забезпечення, у т.ч. додаткових видів грошового забезпечення щомісячно сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що додаткові види грошового забезпечення, а саме: премія, надбавка за виконання особливо важливих завдань, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Висновок про обов'язок Київського ОВК подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення зроблено також Верховним Судом за аналогічним позовом у зразковій справі 160/8324/19, адміністративне провадження № Пз/9901/20/19, рішення від 17.12.2019, що залишено в силі рішенням Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020.
Такі висновки щодо структури та розміру пенсійного забезпечення військовослужбовців, порядку врахування до розміру пенсії додаткових видів грошового забезпечення також повністю відповідають та підтверджені, зокрема, правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 (провадження № 11-806апп18) та від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18) які, відповідно до загальних положень, а також ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.
Також слід зазначити, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18 від 12.12.2018, яке вступило в законну силу та підлягає виконанню, пункти 1, 2 Постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, на підставі яких зі структури моєї пенсії виключено додаткові види грошового забезпечення, скасовано.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Пленум Верховного Суду України у п. 19 своєї постанови від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституції України і чинними законами прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1974 року по справі «Міллер проти Австрії» Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної в п.23 по справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Факт сплати відповідних соціальних внесків з нарахованих позивачу щомісячних додаткових грошових винагород ніким не заперечується.
Більше того, положеннями профільного нормативно-правового акту (ч. З статті 43 Закону № 2262) передбачено, що при обрахунку пенсії мають враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які виплачувались військовослужбовцю. Аналогічні положення визначені в п. 2 Постанови № 704 та п. 7 Постанови № 393.
За правилами ч. З статті 1-1 Закону № 2262 зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Норми профільного нормативно-правового акту (Закону № 2262) є діючими, чинними та не зупиненими. Жодних змін, щодо зміни порядку розрахунку базового грошового забезпечення для пенсії не вносились.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Олссон проти Швеції» від 02.03.1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка- небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 ст. 8.».
Натомість, в положеннях профільного Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні правові підстави які б передбачали, що при перерахунку пенсії військовослужбовця не буде враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які враховуються при проведенні нарахування пенсії особі.
Окрім того, положеннями абз. 2 п. 5 Порядку № 45 передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 р. проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи, серед іншого, і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до затвердженої форми довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), затвердженої Додатком № 3 до Порядку № 45 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) зафіксовано і графу для визначення додаткових надбавок та премій.
Таким чином, підзаконним нормативно-правовим актом (Порядком № 45), встановлені різні методики перерахунку розмірів пенсій, а саме:
- для осіб, які перебували на військовій службі, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, - без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;
- для осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції - із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Преамбулою Закону №2262 передбачено, що цей закон спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Натомість, підзаконний нормативно-правовий акт (Порядок №45), встановлює переваги для окремої соціальної групи, в порівняні із іншими, під час проведення перерахунку розміру пенсії.
За положеннями ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування права та свободами здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншими, майнового стану, народження або за іншою ознакою. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначені в пункті 1.
Пунктами 63 та 65 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) Венеційської комісії тлумачиться принцип «Заборона дискримінації та рівність перед законом». Так, Венеційської комісії вказує, що формальна рівність все ж таки є важливим аспектом верховенства права - за умови, що вона допускає нерівний підхід до тієї міри, яка є необхідною для досягнення сутнісної (субстантивної) рівності - та може бути розширена, не шкодячи тому принципові, що лежить в основі заборони дискримінації, який - разом із рівністю перед законом - становить основний і загальний принцип стосовно захисту прав людини. Як наголошено в документі Ради Європи з цього питання від 2008 p., ці два принципи є принципами прав людини настільки ж, наскільки вони є принципами верховенства права; а практика Європейського Суду з прав людини схиляється до того, щоб застосовувати заборону дискримінації за відсутності особливої потреби посилатися на неї як на принцип верховенства права, хоча до певної міри визнано, що рівність прав та обов'язків кожної людини перед законом є одним із аспектів верховенства права.
Рівність перед законом означає, що кожна фізична особа є підпорядкованою тим самим законам, і жодна фізична особа чи група осіб не мають особливих юридичних привілеїв.
Водночас, Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №4-рп/2015 від 13 травня 2015 року вказано, що аналіз положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63).
Натомість, запровадження різних правил проведення перерахунку розміру пенсії, що не засновані на указаному Законі, це не узгоджується з його спрямуванням на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Також, у справах «Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, N 332, с. 21, п. 31; п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) зазначив (п.п.38-40) про те, що відсутність механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання у право особи за ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v.Ukraine) від 26.09.2014, «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу.
Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Отже, ст. 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто, в зазначених рішеннях Європейський суд з прав людини встановив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
Таким чином, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19.06.2012).
Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави», а встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».
У рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.
Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Отже, КАС України визначає рішення суб'єкта владних повноважень як нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії. Таким чином, до адміністративного суду може бути оскаржене будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, яке створює для особи юридичні наслідки, тобто правові акти як індивідуальної дії, так і нормативно-правові. Враховуючи положення КАС України протиправність полягає у незаконності правового акта або невідповідності іншому акту, що має вищу юридичну силу.
Відтак, відмова відповідача - Київського обласного військового комісаріату скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку для перерахунку пенсії позивача з включенням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) - 15%, надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас - 12%, надбавка за особливі умови служби - 35%, є протиправною.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи не доведення відповідачем правомірність своїх дії, доводи наведені ним у відзиві спростовуються обставинами справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому вважає, що їх слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київського обласного військового комісаріату.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошового забезпечення для перерахунку пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) - 15%, надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас - 12%, надбавка за особливі умови служби - 35%, починаючи з 01.04.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.