07 грудня 2020 року Справа № 280/6296/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «ОТП Банк» (69063, м. Запоріжжя, прос.Соборний, 66, ЄДРПОУ 36789421) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62068031, яка видана Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 62068031 прийнята відповідачем з порушенням приписів частини 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування, роботи боржника -фізичної особи або за місцезнаходженням його майна. Вказує, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , що відноситься до Заводського району м. Запоріжжя, а виконавче провадження відкрите Комунарським відділом державної виконавчої службиу м. Запоріжжі Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицї (м.Дніпро). На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 15.10.2020 вх. № 48998 посилається на те, що 13.05.2020 до відділу надійшла заява від ПАТ «ОТП Банк» про відкриття виконачого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №331, виданого 25.01.2009 приватним нотаріусом Вартановим О.С. про звернення стягнення на майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 359 772,85 грн. В заяві стягувача, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», було вказано адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_3 . Відтак, 14.05.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження 62068031. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст. 287 КАС України. Судове засідання призначене на 19 жовтня 2020 року.
Позивач у судове засідання не прибув. Станом на 19.10.2020 у суду відсутні докази належного повідомлення позивача про дату і час розгляду справи.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві від 15.10.2020 вх. №48998.
Ухвалою суду від 19.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «ОТП Банк» (стягувача). Розгляд справи відкладено на 05.11.2020.
Клопотанням від 04.11.2020 представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи.
Станом на 05.11.2020 у суду відсутні докази повідомлення позивача у справі.
Ухвалою суду від 05.11.2020 відкладено розгляд справи на 07.12.2020.
У судове засідання учасники справи неприбули.
За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
25.01.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. вчинено виконавчий напис № 331 про звернення стягнення на квартиру загальною площею 39.31кв.м., житловою площею 24,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунк коштів, отриманих від реалізації квартири слід задовольнити вимоги ПАТ «ОТП Банк» на загальну суму 359 772,85грн.
13.05.2020 ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицї (м.Дніпро) із заявою вх. № 12979-8-18.333 про примусове виконання виконавчого напису № 331 від 25.01.2010.
14.05.2020 постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицї (м.Дніпро) відкрито виконавче провадження № 62068031 з примусового виконання виконавчого напису № 331 від 25.01.2010.
Вважаючи рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних підстав.
Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог частини 3 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Аналогічні положення містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Отже, як положення Закону №1404-VIII, так і Інструкції № 512/5 на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови, передбачали право стягувача подати наявну в нього інформацію, що ідентифікують боржника, зокрема відомості щодо місця його проживання та не містили будь-яких застережень щодо необхідності підтвердження документально таких обставин.
У виконавчому написі приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. № 331 від 25.01.2020 вказано, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
При цьому, в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем вказано адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно з абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому закону порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов'язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей місця фактичною та зареєстрованою адресою.
Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VII у взаємозв'язку з ч. 3 ст. 26 цього ж Закону щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України "Про виконавче провадження" застосовуються всі три окремих поняття.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку виконавця перевіряти інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17.
Суд наголошує, що лише з 01.06.2020 п. 3 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 було доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.».
Оскільки станом на 14.05.2020 чинне законодавство не передбачало обов'язку стягувача надавати підтвердження інформації щодо місцезнаходження боржника, то у державного виконавця відповідно не було підстав вимагати додаткові документи на підтвердження місця проживання ОСОБА_1 .
Отже, перевіряючи постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.05.2020 на предмет її законності, суд не встановив порушень вимог ст. 24 Закону №1404-VIII при її винесенні, оскільки державний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника, яке зазначено у заяві стягувача у відповідності до положень ст. 26 Закону №1404-VIII .
Таким чином, за результатами розгляду адміністративної справи судом не встановлено порушень відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №62068031 від 14.05.2020.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовної заяви розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «ОТП Банк» (69063, м. Запоріжжя, прос.Соборний, 66, ЄДРПОУ 36789421) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі виготовлено 07.12.2020.
Суддя Л.Я. Максименко