04 грудня 2020 року Справа № 280/6860/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 38025409).
про зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд: зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивачу збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7150,68 грн., сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири від 25.06.2020 квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю.А., запис в реєстрі за №2199, відповідно до квитанції за №0017393.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 25.06.2020 позивач вперше придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу та під час оформлення купівлі сплатив 7 150,68 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення помилково сплаченого збору, однак йому було відмовлено з посиланням на недосконалість Реєстру власників нерухомого майна. Позивач вважає таку відмову протиправною, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (далі - третя особа).
23.10.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№50516), за змістом якого не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що на сьогодні в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Вважає, що надані позивачем документи, зокрема, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не є належними та допустимими доказами, оскільки свідчать лише про придбання квартири на певну дату. Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і тому не може сформувати подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомості вперше. При цьому кошти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до бюджету Пенсійного фонду і, відповідно Пенсійний фонд не має права ними розпоряджатися. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалася, матеріали справи містять докази того, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі третя особа отримала 09.10.2020.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
25.06.2020 між позивачем (покупець) та громадянином України ОСОБА_2 , громадянкою України ОСОБА_3 (продавці) укладено договір купівлі-продажу квартири (далі - Договір), згідно з яким продавці передають (продають) у власність покупця квартиру, загальною площею 68,61 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а покупець приймає у власність (купує) цю квартиру та сплачує за неї грошову суму, визначену умовами Договору.
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 25.06.2020 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7 105,68 грн., що підтверджується копією квитанції №0017393 від 25.06.2020.
06.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідача звернутися із поданням до Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області щодо повернення помилково зарахованих до бюджету коштів у сумі 7 150,68 грн.
Листом від 13.08.2020 №0800-0503-8/40461 від 13.08.2020 Управління повідомило, що на теперішній час в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте зазначений реєстр не містить вичерпного переліку власників нерухомого майна, відповідно витяги з нього не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Крім того, до заяви не надано документів (копії паспортних даних, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру), які б підтверджували особу позивача та відсутня копія платіжного документу на підставі якого було перераховано збір. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні.
Не погодившись з відмовою в поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7 105,68 грн., сплаченого при першій купівлі житла, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
За змістом пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд в постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 та від 31.01.2018 року у справі №819/1667/17 висловив аналогічну правову позицію.
До того ж в постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити факт придбання нерухомого майна конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 30.11.2018 у справі №819/976/17 та від 19.06.2018 у справі №607/14722/16-а, від 30.09.2019 у справі №819/1727/16.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.03.2020 №218802646 відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна відсутні.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 7 105,68 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Ураховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок, про необхідність зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області подання про повернення позивачу 7 150,68 грн., сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 КАС України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 7 105,68 (сім тисяч сто п'ять гривень 68 коп.) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №0017393 від 25.06.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Третя особа - Управління державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 38025409.
Повне судове рішення складено 04.12.2020.
Суддя М.О. Семененко