07 грудня 2020 року Справа № 280/6667/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.06.2020 №0046448-5605-0811.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на яке контролюючим органом нараховано податкове зобов'язання, використовується позивачем для здійснення сільськогосподарської діяльності під склади та зерносховище, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України таке майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, звертає увагу, що при визначенні розміру грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідачем застосовано ставку податку 1,5% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, визначену рішенням Семенівської сільської ради, як до власників, які не зареєстровані на території Семенівської сільської ради. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 28.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. 49673 від 20.10.2020), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що згідно даних Реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІТС «Податковий блок», та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача як у фізичної особи перебуває нежитлове приміщення загальною площею 177, 2 кв.м. На підставі наведених даних та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України сформовано спірне податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, при цьому розрахунок податкового зобов'язання здійснено на підставі рішення органу місцевого самоврядування із застосуванням ставки податку 1,5% від мінімальної заробітної плати. Щодо застосованої ставки податку вказує, що відповідач не є органом в сфері реєстрації фізичних осіб та з посиланням на підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України зазначає, що у випадку незгоди із застосованою ставкою податку позивач повинен був звернутись до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних та надати відповідні документи на підтвердження наявності пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вважає податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству, просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
12.06.2020 ГУ ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0046448-5605-08110811, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в розмірі 7 764, 28 грн.
Податкове зобов'язання визначено щодо нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 177, 2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності , що підтверджено інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прави на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого мана щодо суб'єкта ( а.с. 51 зворотна сторона, а.с.53)
Позивач вважає, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України таке майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується позивачем у межах господарської діяльності, яка пов'язана з сільгоспвиробництвом. Крім того, позивач вважає, що при розрахунку податкового зобов'язання контролюючим органом не враховано, що позивач зареєстрований на території Семенівської сільської ради, у зв'язку з чим має застосовуватись інша, знижена ставка податку.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням з вищенаведених підстав, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
За змістом пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимог, позивач зазначає, що нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 106,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , використовується ним як сільськогосподарським товаровиробником в межах власної господарської діяльності під склади та зерносховище для виробництва продукції рослинництва - вирощування зернових. Крім того, позивач зазначає, що є керівником фермерського господарства, в межах діяльності якого ним також використовується даний комплекс під склади та зерносховища для виробництва продукції рослинництва - вирощування зернових (пшениці та соняшника).
В обґрунтування наведеного позивачем надано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.04.2018, номер запису: 2 101 000 0000 029573, зареєстровані види діяльності, у тому числі вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) (а.с.21-25).
Також надано копію відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та копію Статуту Фермерського господарства «Сонечко», копію відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, засновником та головою якого є позивач. Також наданої копії Державних актів на право власності на земельні ділянки та копії документів, що підтверджують право користування позивача земельними ділянками, які позивач використовує для сільгоспвиробництва( а.с.26-34).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 177, 2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є будівлею, спорудою, віднесеною до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність доводів позивача стосовно того, що нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 177, 2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування відповідно норм Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до реєстраційного посвідчення ( а.с.38) Мелітопольське БТФ посвідчило що будівля розташована за адресою АДРЕСА_1 є будівлею банно-пачечного комплексу ( а.с.38)
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: 12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; 12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; 12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до рішення Семенівської сільської ради від 26.06.2018 №6-39/18 з 01.01.2019 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється: Будівлі нежитлові (12)
3 колонка - у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткуваня для фізичних осіб зарежєтрованих на сериторії Семенівської сільської ради
4 колонка - у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр для об'єктів нежитлової нерухомості, власники яких не зареєстровані на території Семенівської сільської ради ( а.с.10).
З матеріалів справи, а саме довідки про реєстрацію місця проживання, виданої виконавчим комітетом Семенівської сільської ради, судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене також відповідає інформації щодо місця реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За відкритими даними офіційного сайту Семенівської громади (електронний ресурс: http://semenivca.gromada.org.ua/structure/) село Тамбовка знаходиться на території Семенівської сільської ради (на теперішній час - Семенівської громади).
Таким чином, з урахуванням рішення Семенівської сільської ради від 26.06.2018 №6-39/18 при визначенні позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно не підлягала застосуванню ставка податку на рівні 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування, як до фізичних осіб не зареєстрованих на території Семенівської сільської ради, оскільки позивач є зареєстрованим на території Семенівської сільської ради.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на невиконання позивачем вимог підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки звернення із заявою про проведення звірки даних щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку є правом платника податків, а не його обов'язком.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи, що суд не наділений повноваженнями щодо обчислення податкових зобов'язань та визначення розміру належних до сплати податків і зборів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі як протиправне, а позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0046448-5605-0811від 12 червня 2020 року.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова