Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 грудня 2020 р. Справа№200/10364/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - УПФУ, відповідач), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення № 8479 від 17.09.2020 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; - зобов'язати зарахувати до загального стажу роботи всі періоди трудової діяльності та зарахувати до спеціального стажу роботи в закладах охорони здоров'я періоди роботи з 20.10.1990 по 26.04.1996; - зобов'язати повторно розглянути заяву від 17.09.2020 № 8479 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 52 пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те що, вона має право на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до статті 52, пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019, оскільки вона досягла 55 річного віку, її загальний страховий стаж складає 35 років 7 місяців 12 днів, з яких 30 років 6 місяців 8 днів спеціальний стаж роботи в закладах охорони здоров'я.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що до розрахунку спеціального стажу не враховано періоди роботи позивача з 20.10.1990 по 26.04.1996 у зв'язку з тим, що неможливо встановити найменування установи в якій працювала ОСОБА_1 в цей період. Найменування установи необхідно для визначення його в переліку закладів і установ, робота на яких діє право на пенсію за вислугу років, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 35 років 07 місяців 12 днів, спеціальний стаж працівника охорони здоров'я (враховано по 10.10.2017) - 25 років 00 місяців 07 днів. Вважає, що у позивача відсутній стаж роботи, який необхідний на призначення пенсії відповідно позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2020 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідача докази.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України № НОМЕР_2 і картки платника податків від 24.01.2013 року.
Згідно зі спірним рішенням УПФУ № 345 від 5 жовтня 2020 року відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 № 8479 від 17.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років.
Указаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 35 років 07 місяців 12 днів, спеціальний стаж працівника охорони здоров'я (враховано по 10.10.2017) складає 25 років 00 місяців 07 днів. При цьому, позивачу вирішено не зараховувати до спеціального стажу періоди роботи з 20.10.1990 по 26.04.1996, оскільки неможливо встановити найменування установи, в якій вона працювала за цей період роботи, для визначення його в переліку закладів і установ, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
До суду надана копія трудової книжки позивача НОМЕР_3 , в якій наявні записи № 3 від 03.09.1990 відповідно до якого позивача прийнято тимчасово за сумісництвом старшою медсестрою в ясла-сад № 90 «Усмішка» Кіровського району (Казахстан); № 4 від 19.10.1990 щодо призначення позивача старшою медичною сестрою на період декретної відпустки штатного працівника; № 5 від 01.02.1994 щодо переведення позивача в ясла-сад № 21 «Сонечко» (Казахстан) у зв'язку з закриттям ясла-садку № 90 «Усмішка»; № 6 від 26.04.1996 щодо звільнення позивача з ясла-садку № 21 «Сонечко».
Отже позивач у періоді з 20.10.1990 по 01.02.1994 працювала старшою медичною сестрою в ясла-садку № 90 «Усмішка» (Казахстан), а в періоді з 01.02.1994 по 26.04.1996 працювала старшою медичною сестрою в ясла-садку № 21 «Сонечко» (Казахстан).
Позивач надала до суду копію рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2020 року у справі № 263/7041/20, яким установлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_4 .
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію, утому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Також зазначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
У розділі «1. Освіта» зазначені дошкільні навчальні заклади всіх типів.
При цьому, у примітці 1-1 до вказаного Переліку зазначено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років.
Зі ст. 12 Закону України від 11 липня 2001 року № 2628-III «Про дошкільну освіту» випливає, що ясла-садок є закладом дошкільної освіти.
Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 4.2 і п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд зазначає, що правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб, а не на працівника.
Як було встановлено судом, у спірний період з 20.10.1990 по 26.04.1996 позивач працювала в дошкільних навчальних закладах (заклад дошкільної освіти) як старша медична сетера (середній медичний персонал), а тому відповідачем безпідставно не зараховано цей період до спеціального стажу ,що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, крім позовної вимоги щодо зобов'язання зарахувати до загального стажу роботи всі періоди трудової діяльності, оскільки з позовної заяви і оскаржуваного рішення випливає, що загальний трудовий стаж позивача 35 років 7 місяців 12 днів не є спірним.
Крім того, суд зазначає, що позивач помилково зазначила дату і номер спірного рішення «№ 8479 від 17.09.2020» (це відповідає реквізитам її заяви про призначення пенсії), замість належного № 345 від 05.10.2020.
Відповідно до квитанції № 0.0.1888759101.1 від 30.10.2020 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 840,80 грн.
Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 420,40 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 345 від 17.09.2020 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 20.10.1990 по 26.04.1996
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2020 № 8479 про призначення пенсії за вислугу років.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судових витрат у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Повне рішення суду складено 7 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.О. Куденков