Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2020 р. Справа№200/10095/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) у якому просила суд:
- скасувати рішення відповідача № 190 від 09.09.2020 року про відмову в призначені пенсії за віком.
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу стаж з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву та ремонту одягу Київського філіалу ДВО «Індодяг», зайнятість в яких дає право на пенсію за віком;
- зобов'язати відповідача призначити та нарахувати позивачу пенсію за віком з 08.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням комісії з припинення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.09.2020 року №190 було відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 02.02.1983 року по 03.08.1992 року, посилаючись на те, що в трудовій книжці НОМЕР_1 запис про звільнення за період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву та ремонту одягу Київського філіалу ДВО «Індодяг» завірено печаткою, яка не «читається» та не відповідає до п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637.
Позивач, посилаючись на Інструкції про порядок ведення трудових книжок зазначила, що приводом для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Позивач вказала, що її трудова книжка повністю підтверджує стаж роботи.
Позивач вважає, що має право на відповідну пенсію та документи, що його підтверджують, не згодна з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує її конституційні права.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що 09.09.2020 року Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято Рішення № 190 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.02.1983 року по 03.08.1992 рік, так як в трудовій книжці НОМЕР_1 запис про звільнення за період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 рік на фабриці індпошиву та ремонту одягу Київського філіалу ДВО «Індодяг» завірено печаткою, але вона не читається.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 8 місяців 21 день.
Відповідач зазначає, що на підтвердження стажу, позивачем до заяви № 5423 від 03.07.2020 року було надано копію довідки від 13.06.2018 року № 37 про заробіток, яка видана незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Посилаючись на п. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-У від 09.07.2003 року та п.4.2 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року відповідач зазначив, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визнання права на пенсію.
Вказує, що довідки видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території, до розгляду не приймаються, так як здійснити перевірку наданих довідок не має можливості.
Отже, відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 3-6).
ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 05 березня 2015 року № 1429-29381 (а.с. 7), згідно з якою позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 і перемістилась та зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
08 вересня 2020 року позивач звернулась до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 36 - зворотній бік, 37).
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:
- копію паспорту та ідентифікаційного номеру;
- копію довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи від 05.03.2015 року № 1429-29381;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26.12.1960 року;
- копію трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1980 року;
- копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 12.03.1981 року;
- копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 від 22.11.1983 року;
- копію довідки про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 17.05.1980 року;
- копію довідки від 06.06.2018 року № 102 про періоди навчання;
- копію довідки від 13.06.2018 року № 37 про заробіток;
- копію довідки від 13.06.2018 року № 37 про періоди роботи;
- копію довідки б/н та б/д про заробіток (а.с. 34-34).
За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 4079 від 30 березня 2020 року яке мотивоване, тим що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 02.02.1983 року по 03.08.1992 року, так як в трудовій книжці НОМЕР_1 запис про звільнення за період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву та ремонту одягу Київського філіалу ДВО «Індодяг» завірено печаткою, але вона не читається. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 8 місяців 21 день.
Крім того вказано, що довідки видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території, до розгляду не приймаються, так як здійснити перевірку наданих довідок не має можливості.
За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, так як на момент звернення 03.07.2020 року не має необхідного страхового стажу.
Вказано, що заявниця буде мати право на пенсію за віком у разі надання документів (уточнюючої довідки), що підтверджують період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву та ремонту одягу Київського філіалу ДВО «Індодяг», або, з наявним страховим стажем, після досягнення 65років відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 34-35).
Інших підстав обґрунтування спірне рішення відповідача не містить, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав його прийняття.
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індодяг» № 79 від 15.09.2020 року, яка видана ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працювала в Донецькому виробничому об'єднанню «Індодяг» та в період з 16.10.1991 року по 18.05.1998 року Донецьке виробниче об'єднання «Індодяг» було перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю «Індодяг» (а.с. 22).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії.
Відповідно до п. 7 параграфа "б" цього Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як видно з трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 12-18), ОСОБА_1 у спірні періоди працювала:
- з 01.02.1983 року прийнята за переведенням кравцем верхнього одягу 3 розряду (наказ № 1 від. 01.02.1983 року);
- з 15.10.1987 року в зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці (ЕТКС випуск 1987 року) підтвердити 3 розряд верхнього одягу (наказ № 158 від 15.10.1987 року);
- з 15.06.1989 року привласнено суміжну професію кушніра-складача 3 розряду (наказ № 110 від 15.06.1989 року);
- з 24.10.1990 року присвоєно 4 розряд кушніра (наказ № 161 від 24.10.1990 року);
- з 15.10.1991 року у зв'язку з реорганізацією фабрики індивпошиву та ремонту одягу Київського району переведена в акціонерне товариство «Індодяг» кушніром (наказ № 171 від 14.10.1991 року);
- з 03.08.1992 року звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням (наказ № 161 від 30.07.1992 року).
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Індодяг» № 79 від 15.09.2020 року видана ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працювала на Виробничому об'єднанні індпошиву та ремонту одягу «Індодяг» м. Донецьку з 01.08.1980 року кравцем верхнього одягу 3 розряду на підставі наказу № 96 від 01.08.1980 року та з 01.02.1983 року в зв'язку зі створенням в складі Донецького виробничого об'єднання «Індодяг» фабрики індпошиву і ремонту одягу Київського району перевести на вказану фабрику за наказом № 12 від 01.02.1983 року; з 01.02.1983 року була прийнята за переведенням на фабрику індпошиву і ремонту одягу Київського району Донецького виробничого об'єднання «Індодяг» кравцем верхнього одягу 3 розряду наказ № 1 від. 01.02.1983 року; з 15.10.1987 року в зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці (ЕТКС випуск 1987 року) підтвердити 3 розряд верхнього одягу наказ № 158 від 15.10.1987 року; з 15.06.1989 року привласнено суміжну професію кушніра-складача 3 розряду наказ № 110 від 15.06.1989 року; з 24.10.1990 року присвоєно 4 розряд кушніра наказ № 161 від 24.10.1990 року; з 15.10.1991 року у зв'язку з реорганізацією фабрики індивпошиву та ремонту одягу Київського району переведена в акціонерне товариство «Індодяг» кушніром наказ № 171 від 14.10.1991 року; з 03.08.1992 року звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням наказ № 161 від 30.07.1992 року (а.с. 21).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412, не застосовується.
Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Як видно з матеріалів справи, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи з 02.02.1983 року по 03.08.1992 року, «так як в трудовій книжці НОМЕР_1 запис про звільнення за період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву та ремонту одягу Київського філіалу ДВО «Індодяг» завірено печаткою, але вона не читається», як зазначено у спірному рішенні відповідача № 190 від 09.09.2020 року (а.с.34-35).
Суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки, а також наданих суду довідок про підтвердження трудового стажу, можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).
Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".
Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.
Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.
Крім цього, у рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність за роботодавців та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року, оскільки трудова книжка позивача та довідки про підтвердження стажу містять необхідні записи про період робот.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 190 від 09 вересня 2020 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.
Проте, щодо решти позовних вимог та належного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу стаж за певні періоди та призначити і нарахувати пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
До того, ж у позовній заяві відсутні вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною.
Суд зазначає, що ним надано правову оцінку, відповідно до якої позивач має необхідний загальний стаж, що дає їй право на призначення пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 190 від 09.09.2020 року, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 348 від 08 вересня 220 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву ремонту одягу Київської філії ДВО «Індодяг».
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про судовий збір", Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ї - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 190 від 09 вересня 2020 року.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 місце проживання: АДРЕСА_2 ) № 348 від 08.09.2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягаює зарахуванню до її загального страхового стажу період роботи з 01.02.1983 року по 03.08.1992 року на фабриці індпошиву ремонту одягу Київської філії ДВО «Індодяг».
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122).
Рішення складено у повному обсязі листопада 2020 року.
Повне судове рішення складене 04 грудня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч