Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 листопада 2020 р. Справа№200/9530/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23 липня 2020 року № 102, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 народження одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок отримання захворювання у період проходження строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, визначену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 для видання наказу про виплату такої допомоги.
Ухвалою від 19 жовтня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 16 листопада 2020 року.
16 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 30 листопада 2020 року.
17 листопада 2020 року представник відповідача надав засобами поштового зв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
30 листопада 2020 року до суду засобами електронного зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив позивача, відповідно до якої позивач підтримав свої позовні вимоги.
30 листопада 2020 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що з листопада 2010 року проходив службу у Збройних Силах України.
За період проходження служби позивача отримав захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 50-п, копію якого додано до адміністративного позову.
Позивач зазначає, що до цього часу не знав, що має право на отримання грошової допомоги від держави яка виплачується від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальною комісією, у розмірі що визначається в відсотках.
19 березня 2020 року на підставі Акту огляду позивачу встановлено ступень втрати професійної працездатності у відсотках: первинно одноразово 10 % на 14.02.2011, захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серія ААА № 032470.
Позивач звернувся до Бахмутського об'єднаного міського військового комісаріату зі зверненням про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Листом Бахмутського об'єднаного міського військового комісаріату №СЗ /3225 від 22.05.2020 року позивачу роз'яснено, що ним пропущено строк щодо отримання такої грошової допомоги.
Позивач звернувся за захистом своїх прав до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо розгляду поданих документів та прийняття рішення по суті.
Листом Міністерства оборони України від 13.07.2020 № 116/1412/10008/л позивача повідомлено, що позивача звільнено зі строкової військової служби 17.11.2011, а ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, органами медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я встановлено 19.03.2020, тобто у понад визначений законодавством тримісячний термін. Оскільки, права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не набув, підстав у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) для оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не вбачається, про що позивача було повідомлено листом за вих. № 11/666 від 11.06.2020.
Позивач вважає, що зазначене рішення є помилковим та порушує його конституційні права на отримання грошової допомоги, яка виплачується у зв'язку з отриманням захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідач - Міністерство оборони України області, є юридичною особою, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: 03168, місто Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 6, організаційно-правова форма: орган державної влади.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що позивач проходив строкову військову службу 27 листопада 2010 17 лютого 2011 року, а з 19.03.2020 року йому було встановлено 10%, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року, п.6 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладено в новій редакції, відповідно до якої: «встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві".
Відповідно до абз. 3 п.2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.13 року (в редакції чинній на момент встановлення позивачу працездатності) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідач зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку, днем виникнення права па отримання одноразової грошової допомоги у разі ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пп. 3 п.6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) за спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, то мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскільки позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 2011 році, а ступінь втрати працездатності йому було встановлено у 2020 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має та, що на момент встановлення позивачу ступеню втрати працездатності, чинним законодавством України не передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім ступеню втрати працездатності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому позивачем було невірно застосовані положення законодавства, через що останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Як вбачається з викладеного суть адміністративного спору полягає у встановленні наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, дотримання строку звернення за такою допомогою та правомірність/протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті такої допомоги позивачу.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Строкова військова служба є одним з видів військової служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 року, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до п.п. 2, 3, 7, 12, 13, 15 Порядку № 975, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
У разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Визначивши коло нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності в контексті спірних правовідносин та надавши правому оцінку доводам сторін, суд зазначає наступне.
В довідці МСЕК серія ААА № 032470 від 19.03.2020 року встановлено: первинно одноразово ступінь втрати працездатності 10 % станом на 14.02.2011, захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Тобто медико-соціальна експертна комісія в довідці визначила дату виникнення права на отримання спірної одноразової допомоги - 14.02.2011 року.
Суд вважає позицію відповідача, що датою виникнення права на отримання спірної допомоги є дата видачі довідки МСЕК помилковою, оскільки п. 3 Порядку № 975 чітко визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а не дата видачі довідки.
Згідно ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції від 10.03.2010 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 14.02.2011 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Як вбачається зі змісту вказаної норми, виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби здійснюється у випадках:
- поранення (контузії, травми або каліцтва);
- інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ст. 16 Закону № 2011-XII в редакції чинній на момент встановлення позивачу втрати працездатності 14.02.2011 року не передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року N 5040-VI, ст. 16 Закону України № 2011-XII, викладено в новій редакції, відповідно до якої ст. 16 доповнено п. 8 ч. 2 наступного змісту: «8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;».
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року N 5040-VI набрав чинності 01.01.2014 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 6 вересня 2018 року N 2522-VIII п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-XII викладено в наступній редакції: «8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;».
Таким чином, у силу приписів статті 58 Конституції України, п. 8 ч. 2 статті 16 Закону №2011-XII, в редакції Закону України від 6 вересня 2018 року N 2522-VIII "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", набрав чинності 13.10.2018 року, а тому на спірні правовідносини, які виникли 14.02.2011 року не розповсюджується.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 року (справа №0640/3952/18) та від 14.08.2020 року (справа №320/3588/17).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент встановлення позивачу захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, виплату одноразової допомоги передбачено не було, з огляду на що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: 03168, місто Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 6) про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23 липня 2020 року № 102, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 народження одноразової грошової допомоги; зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок отримання захворювання у період проходження строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, визначену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та надіслання вказаного рішення Донецькому обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги - відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 30 листопада 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 07 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко