Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2020 р. Справа№200/9084/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) у якому просив суд:
- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду роботи з 09 вересня 1994 року по 04 грудня 1998 року в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест» позивачу;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 серпня 2020 року № 255 про відмову позивачу у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 09 вересня 1994 року по 04 грудня 1998 року в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 серпня 2020 року № 7306 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи позивача з 09 вересня 1994 року по 04 грудня 1998 року в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у серпні 2020 року звернувся до Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком, проте, рішенням відповідача № 255 від 17 серпня 2020 року йому було відмовлено у зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 09.09.1994 року по 04.12.1998 рік в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НКП-інвест», через відсутність запису у трудовій книжці номеру контракту при прийнятті на роботу.
Позивач вказав, що його трудова книжка повністю підтверджує його стаж роботи.
Позивач вважає, що має право на відповідну пенсію та документи, що його підтверджують, не згоден з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує його конституційні права.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що 15.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії.
Вказує на те, що в ході опрацювання документів позивача, Маріупольським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області вирішено не враховувати в страховий стаж період роботи в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест» з 09.09.1994 року (від 08.09.1994 року) по 04.12.1998 року (наказ № 11-к від 04.12.1998 року), так як відсутній номер контракту при прийнятті на роботу.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 року № 58 запис про прийняття працівника на роботу вносять до його трудової книжки не пізніше тижневого строку після видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу з обов'язковим посиланням реквізитів.
Відповідач зазначив, що за період з 09.09.1994 року по 04.12.1998 року відсутні дані щодо сплати страхових внесків, адже реєстр персоніфікованого обліку містить інформацію з 2000 року.
Управлінням було направлено запит до Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» щодо надання довідок про стаж роботи ОСОБА_1 за період з 09.09.1994 року по 04.12.1998 року в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-инвест».
Проте, згідно відповіді вказаної установи документи з кадрових питань Акціонерного товариства закритого типу інвестиційної компанії «НПК-инвест» на держзберігання не передавались, місце розташування документів архіву не відомо.
Крім того, відповідач вказав, що зобов'язання зарахувати періоди роботи з 09.09.1994 року по 04.12.1998 року, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).
13 серпня 2020 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області через веб-Портал Пенсійного фонду України із анкетою застрахованої особи для внесення даних в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсії (а.с. 60).
За наслідком розгляду поданої анкети та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 255 від 17 серпня 2020 року про відмову зарахування періоду стажу при призначенні пенсії (а.с. 15).
Зі змісту рішення видно, що ОСОБА_1 не враховано в страховий стаж період роботи в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест» з 09.09.1994 року (від 08.09.1994 року) по 04.12.1998 року (наказ № 11-к від 04.12.1998 року), так як відсутній номер контракту при прийнятті на роботу.
Вказано, що: «в разі надання додатково документів про стаж до 14.11.2020 року, заявник отримає право на перерахунок пенсії з дати права 30.07.2020 року, в іншому випадку, у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії.
Відповідно до п. 7 параграфа "б" цього Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як видно з трудової книжки позивача НОМЕР_3 (а.с. 6-14), ОСОБА_1 , у спірний період:
- з 09.09.1994 року прийнятий на посаду завідуючого відділом аналізу та реклами в Акціонерне товариство закритого типу інвестиційної компанії «НКП - інвест» (контракт від 08.09.1994 року);
- з 04.12.1998 року звільнений за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України (Наказ № 11/к від 04.12.1998 року).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412, не застосовується.
Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Як видно з матеріалів справи, відповідач не зарахував страховий стаж період роботи з з 09.09.1994 року по 04.12.1998 року, у зв'язку з тим, що у графі «на підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)» відсутній номер контракту при прийнятті на роботу, як зазначено у спірному рішенні відповідача № 255 від 17.08.2020 року (а.с. 15).
Суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірного періоду, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).
Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 09 вересня 1994 року по 04 грудня 1998 року, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про період роботи.
Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 255 від 17 серпня 2020 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про визнання дій протиправними, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 255 від 17.08.2020 року, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути анкету зарахованої особи для внесення даних в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсії позивача від 13.08.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача період роботи з 09.09.1994 року по 04.12.1998 року в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест».
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про судовий збір", Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні ді- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 255 від 17.08.2020 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548) повторно розглянути анкету зарахованої особи для внесення даних в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 13.08.2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача період роботи з 09.09.1994 року по 04.12.1998 року в Акціонерному товаристві закритого типу інвестиційної компанії «НПК-інвест»
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548).
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 05 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч