Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2020 р. Справа№200/8974/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, скасування пункту протоколу та про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправними рішення відповідача у формі пункту 14 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37 від 13.03.2020 року;
- скасувати пункт 14 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37 від 13.03.2020 року;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ 25.12.2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, зазначає про те, що звернувся до Донецького обласного військкомату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов'язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п. 4, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розглянувши його документи, Міністерство оборони України прийняло рішення у формі пункту 3 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 42 від 03.06.2016 року, проте, не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 200/11906/19-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 року, було зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975.
02.04.2020 року представником позивача, було отримано лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 0290/139(з)/109 від 19.03.2020 року у якому, у відповідь на адвокатський запит, було надано інформацію, що відповідач, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 200/1 1906/19-а повторно розглянув документи та прийняв рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у формі пункту 14 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37 від 13.03.2020 року.
Вказує, що позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан, у період з 08.06.1988 року по 16.12.1988 року, де отримав поранення (контузію) та з 01.11.2013 року йому була встановлена 3 група інвалідності, а після перегляду 01.11.2016 року йому присвоєно ІІ групу інвалідності та, після повторного перегляду з 15.12.2017 року встановлено І «Б» групу інвалідності, у зв'язку з пораненнями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Проте, не дивлячись на це та на обставини, встановлені вищевказаним рішенням суду та на те, що позивачем було подано усі необхідні документи, передбачені Порядком № 975, відповідачем було прийнято протиправне рішення, щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
Відповідач проти позову заперечував, через канцелярію суду надав відзив, відповідно до якого, серед іншого, посилається на те, що відповідно до п.6 ст.16 Закону Україні «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на день встановлення позивачу інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовці« строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої п.5 цієї статті.
Відповідач зазначає, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1988 році, а ІІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2013 році, тобто в рази більше ніж через три місяця після звільнення з такої служби.
Відповідач вважає, що права на отримання грошової допомоги позивач не має, оскільки на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьох місячного строку після звільнення зі служби.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не подано документи, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши надані сторонами докази, встановивши обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року у справі № 200/11906/19-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, щодо позивача було встановлено наступні обставини (а.с. 19-25).
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , у період з 08.06.1988 року по 16.12.1988 року, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідками Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату від 17.10.2013 року № 412 та від 21.04.2016 року № 88.
18.11.2013 року під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 01.11.2013 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби до 01.12.2014 року, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 18.11.2013 року серії 10 ААВ № 495887.
20.11.2014 року при повторному огляді органами МСЕК ОСОБА_1 з тих же підстав підтверджено ІІІ групу інвалідності до 01.12.2016 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 20.11.2014 року серії 10 ААВ № 496571.
18.01.2017 року при повторному огляді органами МСЕК ОСОБА_1 з 01.11.2016 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби до 01.02.2019 року, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 18.01.2017 року серії АВ № 0602663.
19.12.2017 року при повторному огляді органами МСЕК ОСОБА_1 з 15.12.2017 року встановлено І “Б” групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби до 01.01.2020 року, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 19.12.2017 року серії АВ № 0702753.
Крім цього, у вказаному рішенні встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.05.1996 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до посвідчення від 20.12.2017 року серії НОМЕР_3 , яке дійсне до 01.01.2020 року, ОСОБА_1 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України № 524 від 06.03.2013 року встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення, контузія та захворювання, “так”, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с. 14).
Згідно із заключною частиною акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 24 від 09.01.2013 року, складеного судово-медичним експертом Бельченко В.Е., випливає, що при обстеженні ОСОБА_1 було виявлено рубці в лівій надбрівній області, а також на 1 см. вперед від передньої стінки лівого слухового проходу які утворилися на місці загоївшись ран, мають багаторічну давність, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказаний обстеженим (1988 рік) (а.с. 15).
21 квітня 2016 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та копіями необхідних документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІІ групи, яке пов'язане з виконанням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п. 4, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (а.с. 108), які в подальшому були направленні останнім до Міністерства оборони України (а.с. 129).
У зв'язку з неотриманням відповіді від Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІІ групи, представник позивача звернувся до Міністерства оборони України з запитом щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Представником відповідача отримано відповідь Міністерства оборони України № 0290/257(3)/215 від 13.08.2019 року, в якій було надано витяг п. 3 з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 42 від 03 червня 2016 року, яким документи позивача направлено на доопрацювання.
Вказані обставини, в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребують доведення у даній справі.
Вказаним рішенням позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення, скасування пункту 3 протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Скасовано пункт 3 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 42 від 03.06.2016 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975.
Судом встановлено, що відповідачем було прийнято спірне рішення у формі витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з огляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2020 року № 37 (а.с. 50-51), у зв'язку з набранням законної сили рішень судів, прияти таке рішення: розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:
14. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року за справою № 200/11906/19-а та ухвали Першого апеляційного суду від 31.01.2020 року:
скасовано пункт 3 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 03.06.2016 року № 42;
відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 (Донецькій ОВК), якого 16.10.1989 року звільнено із строкової військової служби та 01.11.2013 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії 10ААВ № 495887 від 01.11.2013 року), а 01.12.2016 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії АВ № 0602663 від 01.12.2016 року), а 15.12.2017 року - особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії АВ № 0702753 від 15.12.2017 року).
Вказано, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки зі статтею 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2016 році та в 2017 році, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж три місяці після звільнення зі служби.
Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячий термін.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року справа № 750/5074/17, від 20.11.2018 року № 820/1835/18, від 31.01.2019 року № 678/370/17, від 12.02.2019 року справа № 816/1458/18.
Крім цього, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Зазначено, що акт судово-медичного дослідження від 09.01.2013 року № 24, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 06.03.2013 року № 524, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року справа № 822/220/18
Висновок про причинний зв'язок травми, поранення , контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії (а.с. )
Таким чином, підставами прийняття спірного рішення відповідачем зазначено те, що позивачу встановлено інвалідності понад 3-місячний термін, позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), подання якого передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 201З р. № 975.
Інших підстав його прийняття спірне рішення не містить, що виключає можливість відповідача посилатись на них, як на підставу прийняття цього рішення.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Із 1 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Таким чином, статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня у справі № 820/2504/18.
Враховуючи викладене, суд не приймає посилання відповідача на те, що в силу положень п.2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року далі - Порядок № 975) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774 від 06.12.2016 року, права на отримання одноразової грошової допомоги у особи, яка проходила та була звільнена зі строкової військової служби, та інвалідність якої встановлено понад три місяці після звільнення зі служби взагалі не виникає.
Щодо посилань позивача на те, що ним подано всі необхідні для призначення допомоги документи.
З огляду на положення ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає за необхідне застосувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, у подібних правовідносинах від 10.04.2019 року (справа № 822/220/18, № в ЄДРСР 81047127).
“41. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є оскарження дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, передбаченої п. “б” ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII. Як на підставу для такої відмови, суб'єкт владних повноважень покликається на ту обставину, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, передбачений п. 11 Порядку № 975.
42. Водночас, колегією суддів при постановленні ухвали від 13 березня 2019 року у справі № 822/220/18 встановлено, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та висловлював відповідні висновки щодо застосування зазначених вище норм.
43. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а висловив правову позицію про те, що п. 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу документи, перелік яких є вичерпним та, що в той же час, подання всіх цих документів є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
44. Серед таких документів обов'язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
45. Водночас, в зазначеній постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, було підкреслено, що військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
46. У зв'язку з наведеним, Суд дійшов висновку, що рішення Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 25 вересня 2014 року № 2874, яке ґрунтується у тому числі, на відомостях про обставини поранення та контузії, встановлених зі слів позивача в Акті судово-медичного обстеження Маріупольського відділення судово-медичної експертизи Донецького обласного бюро СМЕ від 10 липня 2014 року № 133, не є визначальною для встановлення зазначених вище причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
47. Разом з цим, Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, висловлено іншу правову позицію, згідно якої акти судово-медичного дослідження та витяг з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, є достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця.
48. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що при наданні висновку про причинний зв'язок поранення колишнього військовослужбовця, відповідною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України встановлювались обставини отримання поранення та робився висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Таке рішення військово-лікарської комісії Міністерства оборони України засвідчує відсутність в діях позивачів протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. До того ж, саме Міністерство оборони України, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивачі отримали поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
49. Наведене свідчить про те, що висновки Верховного Суду, висловленні у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, щодо застування п. 11 Порядку № 975 при вирішенні спорів щодо оскарження рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17.
50. У зв'язку з наведеним, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне зазначити наступне.
А) Щодо необхідності надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва)
51. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
52. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
53. Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
54. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
55. Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
56. Згідно п. “б” ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
57. Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
58. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
59. На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
60. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
61. Застосовані Судом норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII.
62. Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
63. Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
64. Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Б) Щодо того, чи може вважатися витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії, належним документом, який свідчить про причини та обставини поранення
65. Суд звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
66. У відповідності до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
67. Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
68. Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби” - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
69. Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
70. При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402).
71. З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
72. Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.
73. Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
В) Щодо обов'язку доведення причин та обставин поранення
74. Як свідчить зміст п. 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника. Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
75. Згідно п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
76. Разом з цим, п. 4. 7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 530) встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
У разі настання інвалідності подаються такі документи:
висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13);
заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12);
копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності;
копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва);
витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка);
копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації;
копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою);
копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
77. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
78. Водночас, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.
79. Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
80. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
81. З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та вважає за необхідне, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювати наступний правовий висновок.
82. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
83. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
84. У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
85. Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження № 701 від 07 липня 2015 року та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
86. Зокрема, як було встановлено судом апеляційної інстанції, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження № 701 від 07 липня 2015 року, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1984 році. В цьому висновку спеціаліст наголошує про неможливість зробити категоричні висновки стосовно виду предметів, якими обстежуваному завдано травми, механізму утворення тілесних ушкоджень, можливих обставин травмування, з огляду на відсутність відповідних судово-медичних даних і первинної медичної документації.
87. Листом Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи від 19 лютого 2018 року № 403 надано відповідь Міністерству оборони України, про те, що під час проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 обставини, за яких позивач отримав поранення, записані з його слів та надана довідка про перебування ОСОБА_1 у ДР Афганістан Хмельницьким ОМВК. Також зазначено в цьому листі, що встановлення детальних причин та обставин отримання поранення не входить в компетенцію лікаря судово-медичного експерта.
88. Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону від 24 вересня 2015 року № 634, він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження № 701 від 07 липня 2015 року, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.
89. З огляду на наведене, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколу № 634 від 24 вересня 2015 року, в обставинах цієї справи не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
90. Відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 15 грудня 2017 року № 130 прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні.
91. Водночас посилання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі № 686/6741/17, яка набрала законної сили, не встановлено жодних протиправних дій зі сторони позивача при отриманні ним поранення є безпідставними, оскільки у зазначеному судовому рішенні оцінка зазначеним обставинам не надавалася, а лише перевірялася правомірність дій Міністерства оборони України щодо повернення ним на доопрацювання документів позивача, у зв'язку з відсутністю повного переліку документів, визначених у п. 11 Порядку № 975.
92. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Застосувавши вказані висновки Верховного Суду, суд зазначає, що, як було зазначено вище, відповідно до ст. 16-4 Закону № 2011 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
У висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 24 від 27.12.2012 року вказано, що обставини справи (отримання поранення внаслідок вибуху снаряду) визначено зі слів позивача (а.с. 17).
У той же час, інші додані позивачем до заяви про призначення допомоги та до позовної заяви документи вказують лише на те, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Проте, вони не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно та інвалідність позивача не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення позивачем тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю.
Жодних доказів, які б підтверджували відсутність вказаних обставин позивачем не надано, хоча вимога відповідача про їх надання має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Отже, надані позивачем документи не є належними документами, що вказують на причини та обставини поранення, травми та контузії позивача, які мають бути подані заявником, відповідно до п.11 Порядку № 975.
Враховуючи викладене, спірне рішення відповідача є обґрунтованим та правомірним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги те, що позивачем судові витрати, у зв'язку зі звільненням від їх сплати, понесені не були, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись Законами України “Про військовий обов'язок і військову службу” та “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, скасування пункту протоколу та про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Повне судове рішення складене 04 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч