Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2020 р. Справа№200/9308/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про скасування рішень, зобов'язання призначити та виплатити допомогу,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (далі - Відповідач ) про скасування рішень, зобов'язання призначити та виплатити допомогу.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що звернулася до відповідача із заявою від 10 березня 2020 року про призначення допомоги на дитину одинокій матері, державної допомоги малозабезпеченій сім'ї та з заявою від 14.03.2019 року про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, однак отримала повідомлення про відмову в призначенні допомоги та соціальних виплат. Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у наданні їй державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, державної допомоги малозабезпеченим сім'ям, адресної допомоги протиправними.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з відзивом на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, рішенням управління від 07 квітня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні державних допомог за її заявою від 10 березня 2020 року. Підставою для прийняття вказаного рішення стало рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної Волноваською райдержадміністрацією від 02 квітня 2020 року №190, яким вирішено відмовити в призначенні допомог, на підставі акту обстеження, а також за наявності інформації з системи «Аркан» від 06.04.2020 року про відсутність позивача на території підконтрольній владі України. Крім того, рішенням управління від 03.04.2019 року була призначена адресна допомога переміщеним особам з 14.03.2019 року по 13.09.2019 року, яка нарахована та виплачена в повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Позивач з сином зареєстровані на непідконтрольній українській владі території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме м. Донецьк.
14 березня 2019 року вона з дитиною зареєстровані внутрішньо переміщеними особами, фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 .
10 березня 2020 року у зв'язку з взяттям на облік в якості внутрішньо переміщеної особи позивач звернулася до відповідача із заявами про призначення державних допомог, а саме: допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім'ям, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до поданих до позову документів, позивач є одинокою матір'ю.
Рішеннями Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 07 квітня 2020 року відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям.
Крім того, розпорядженням Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 08.04.2020 року відмовлено в призначенні допомоги переміщеним особам на проживання на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемщеним особам від 02.04.2020 року № 190.
Підставою для прийняття рішень стало рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної Волноваською райдержадміністрацією від 02 квітня 2020 року №190, яким вирішено не призначати позивачу відповідні типи допомоги.
Згідно листа відповідача № 13-05/7558 від 24.09.2020 року, протокол базувався на акті обстеження та інформації з системи «Аркан», яким встановлено відсутність позивача за місцем фактичного проживання.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII).
За приписами ст. 1 Закону № 2811-XII, сім'ї, в яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, до видів державної допомоги сім'ям з дітьми належить допомога на дітей одиноким матерям.
Згідно зі ст. 18-1, 18-2, 18-4 Закону № 2811-XII, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.
Виплата допомоги припиняється з підстав, визначених ст. 18-4 Закону № 2811-XII.
Пунктом 35 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751), визначено перелік документів, які подаються для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення. Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї, наданого центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір'ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.
Згідно з п. 36, допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.
Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї (ст. 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" 01.06.2000 № 1768-III (далі - Закон № 1768-III)).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 цього Закону, заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.
Відповідно до ч. 3 цієї статті, для призначення допомоги надаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї; декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї; довідка про наявність та розмір земельної частки (паю); довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до ч.ч. 5-9 ст. 4 Закону № 1768-II,I місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.
Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.
Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 3, 4 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 250 (далі - Порядок № 250), призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Соціальна допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.
За п. 6 Порядку № 250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає документи, передбачені у цьому пункті, що дублює зміст ч. 3 ст. 4 Закону № 1768-III.
Згідно з п. 9 вказаного Порядку, рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.
У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1768-III, державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
Згідно зі ст. 7 цього Закону, державна соціальна допомога не призначається у випадках, передбачених цим пунктом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб", факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505, внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг установлена щомісячна адресна допомога.
Вказаною Постановою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).
Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (п. 1 Порядку № 505).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з п. 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї.
За п. 5 цього Порядку, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до уповноваженого органу із письмовою заявою, складеною у довільній формі, про надання грошової допомоги і подає документи, визначені цим пунктом.
Уповноважений представник сім'ї пред'являє посадовій особі уповноваженого органу паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус.
Якщо документи, подані уповноваженим представником сім'ї, не відповідають вимогам цього Порядку, уповноважений орган протягом семи робочих днів після отримання таких документів надсилає у письмовому вигляді уповноваженому представнику сім'ї інформацію про відмову у призначенні грошової допомоги з обґрунтуванням причин такої відмови.
Відповідно до п. 6 Порядку № 505, грошова допомога не призначається у разі, коли:
будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Положення абзацу другого пункту 6 не поширюється на сім'ї, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (крім осіб, які набули право власності на зазначене житлове приміщення, придбане за рахунок державних коштів, після початку проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Грошова допомога не призначається на члена сім'ї:
який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;
який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;
який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Відповідно до п. 9.1, 9.3, 9.4 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345, у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.
Заява про припинення виплати (зняття з обліку) або продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) отримувача допомоги (прийняття на облік) подається особисто особою, яка претендує на отримання допомоги.
На підставі поданої заяви про продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) Управлінням формується Запит особової справи отримувача допомоги (додаток 14) до Управління за попереднім місцем її отримання, який направляється поштою або видається особисто отримувачу допомоги (якщо це зазначено у заяві) для передачі зазначеному Управлінню.
У разі отримання запиту особової справи отримувача допомоги Управління зобов'язане не пізніше ніж протягом трьох робочих днів припинити виплату соціальної допомоги та направити особову справу за місцем вимоги разом із Супровідним листом до особової справи отримувача допомоги (додаток 15). До справи додається Довідка-атестат (додаток 16) та довідка про призначені та виплачені протягом останніх 6-ти місяців соціальні допомоги. На обкладинці особової справи робиться відповідна помітка, яка скріплюється печаткою та підписом начальника Управління.
У разі неможливості отримати особову справу та Довідку-атестат допомога продовжується (призначається) за фактичним місцем проживання її отримувача на підставі електронної справи, отриманої від державного підприємства „Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України".
Після отримання особової справи отримувача допомоги особова справа, довідка щодо останніх призначень та проведених виплат і заява отримувача допомоги передається координатору (головному спеціалісту) опрацювання заяв. Не пізніше ніж у триденний термін готується рішення про продовження виплати соціальної допомоги. У журналах реєстрації прийнятих рішень і видачі довідок та повідомлень провадяться відповідні записи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено у запитуваних видах допомоги на підставі акту обстеження, за наявності інформації з системи «Аркан» від 06.04.2020 р. про відсутність ОСОБА_1 з 10.03.2020 р. на території підконтрольній владі України, в зв'язку з чим комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної Волноваською райдержадміністрацією від 02 квітня 2020 року №190 прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення відповідача від 07.04.2020 року.
Пунктом 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, визначено, що комісія (з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам), крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Пунктами 7, 8, 9 цього Порядку передбачалось право органу на проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за результатом перевірки, обов'язок особи повідомляти структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання/перебування.
За п.п. 6, 7 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.
При цьому, зазначені пункти Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, що набрала законної сили 04.07.2018, а також залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/12123/16.
Підставою для скасування цих нормативно-правових актів (їх окремих пунктів) судом визначалось те, що вони обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених осіб (ВПО), у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такими, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування п.п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.
Крім цього, зазначені нормативно-правові акти не є законом, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Так, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд звертає увагу на те, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.
Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Таким чином, розпорядження відповідача від 08.04.2020 року про відмову у призначенні державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам також є протиправним.
Щодо вимог позивача про зобов'язання призначити та виплатити позивачу та її дитині соціальної допомоги одиноким матерям, соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, суд зазначає наступне.
З поданої позивачем заяви про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг вбачається, що позивач просила призначити щомісячну адресну допомогу на наступний шестимісячний строк саме з 14.03.2020 року, зміни у складі сім'ї відсутні.
При відмові позивачу єдиною підставою для непризначення допомоги фактично визначалась відсутність позивача за місцем проживання під час складення комісією акту обстеження побутових умов.
Таким чином, враховуючи відсутність спору щодо належності поданих позивачем заяви та документів для призначення адресної допомоги і незаконність визначених відповідачем підстав відмови у призначенні адресної допомоги, беручи до уваги те, що управління соціального захисту населення при розгляді документів позивача мало лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки та мало прийняти передбачене законом рішення про призначення адресної допомоги, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не наділений дискреційними повноваженням.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18).
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та здійснити її виплату на підставі заяви № 801 від 10.03.2020 року.
Стосовно призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям суд зауважує, що наявність передбаченого Законом № 2811-XII статусу одинокої матері у разі наявності запису про батько у свідоцтвах про народження дітей має бути підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Цей витяг має надаватись заявником при зверненні із відповідною заявою, що передбачено ст. 18-2 Закону № 2811-XII та п. 35 Порядку № 1751.
Для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям одним з необхідних документів, що подається разом із заявою про призначення цього виду допомоги є довідка про склад сім'ї, що визначено ч. 3 ст. 4 Закону № 1768-III.
Доказів надання позивачем цих документів відповідачу при зверненні із відповідними заявами суду не надано. При цьому, відповідачем надано суду лише копії деяких матеріалів з особових справ позивача, тому дослідити повний зміст особових справ позивача і встановити наявність чи відсутність у них цих витягу та довідки немає можливості.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у позовних вимогах про зобов'язання призначити ці види допомоги та здійснити їх виплату та дійшов висновку про можливість вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача розглянути питання про призначення та виплату державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на підставі заяви позивача від 10.03.2020 року з урахуванням поданих нею документів та матеріалів її особових справ, а також з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
За ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч. 2 цієї статі передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу, у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки ухвалою від 12 жовтня 2020 року Позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03197227) про скасування рішень, зобов'язання призначити та виплатити допомогу - задовольнити частково.
Скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної Волноваською райдержадміністрацією, від 02 квітня 2020 року №190 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні соціальних виплат.
Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про відмову ОСОБА_1 в призначенні соціальної допомоги від 07.04.2020 року.
Скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 08.04.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяви № 801 від 10.03.2020 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на підставі заяви від 10.03.2020 року з урахуванням поданих нею документів та матеріалів її особових справ, а також з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський